Любов Ришкова

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого

Суб’єкти венчурного підприємництва

Цивільне право регулює широкий комплекс майнових, немайнових і організаційних відносин, пов’язаних з розвитком науки і техніки. На розвиток науки і техніки впливають цивільно-правові норми, які безпосередньо регламентують відносини, спрямовані як на отримання нових науково-технічних результатів, так і на визначення правового статусу їх суб’єктів. Ними є фізичні та юридичні особи, які вступають до правовідносин з приводу науково-технічних досягнень. Їх правовий статус у таких відносинах досить часто є специфічним. Це стосується і суб’єктів венчурного підприємництва, якими у відповідності до Закону України “Про інноваційну діяльність” можуть бути фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об’єднання цих осіб, які ведуть в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові і інтелектуальні цінності, вкладають власні або залучені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

Можна стверджувати, що правовідносини при здійсненні венчурного підприємництва слід поділяти на два рівні: внутрішні, що виникають між власником венчурної компанії, і автором (співавторами) та зовнішні, що виникають між венчурною компанією і споживачем. Для суб’єктного складу важливе значення мають, що фізичні особи виступають в цих відносинах не просто як люди, а творці (автори), що надає такій людині спеціального статусу. Інша справа, на яких засадах автор досяг результату творчої діяльності: за своєю власною ініціативою, за замовленням інших фізичних чи юридичних осіб (договірна) чи внаслідок виконання трудових обов’язків. Венчурне підприємництво більшою мірою передбачає досягнення результатів такої діяльності за замовленням, а також, меншою мірою, внаслідок виконання трудових обов’язків за наявності укладеного трудового договору.

Фізичних осіб – суб’єктів венчурного підприємництва – можна класифікувати в залежності від функцій, які вони виконують, на такі категорії:

– автори – особи, творчою працею яких створено об’єкт інтелектуальної власності і які мають належним чином оформлений документ (державне свідоцтво або патент);

– співавтори – група осіб, які спільною працею розв’язали або брали участь у розв’язанні тієї чи іншої науково-технічної проблеми;

– особи, які надали технічну допомогу – особи, які не брали участі у розв’язанні науково-технічної проблеми, а їх діяльність зводилася лише до надання послуг, які не можна віднести до створення нового інтелектуального продукту.

Особа, творчою працею якої було створено об’єкт інтелектуальної власності, технічне вдосконалення або технологічний процес, є автором даного об’єкта. Залежно від наявності та кваліфікації об’єкта права промислової власності визначають виникнення та обсяг прав, які належать автору. Вимога творчого характеру щодо об’єкта патентного права в законодавстві прямо не згадується, але завжди береться до уваги. Творчий характер винаходу знаходить своє відображення у наявності винахідницького рівня і новизни. В рамках новизни він розглядається стосовно корисної моделі, а у зв’язку з промисловим зразком відрізняється вимогою оригінальності, що є необхідним для визначення цих правових понять.

Таким чином, права автора об’єкта патентного права можуть виникнути лише у особи, яка витратила творчі зусилля на створення об’єкта, незалежно від наявності (або відсутності) інших витрат на його створення.

Фізичні особи як учасники венчурного підприємництва можуть брати в ньому участь безпосередньо або опосередковано. Безпосередність проявляється тоді, коли певний суб’єкт має статус суб’єкта підприємницької діяльності, а у випадку наявності інституту представництва маємо випадок опосередкованої участі у венчурному підприємництві.

Для реалізації тих можливостей, які надаються творцям (авторам, винахідникам) і випливають насамперед із такої ознаки об’єктів їх прав інтелектуальної власності, як промислова придатність, зазначені суб’єкти зацікавлені у впровадженні результатів їх творчої діяльності у виробництво. Це може мати місце різними шляхами – від здійснення ними самостійно підприємницької діяльності без створення юридичної особи до виступу в якості засновника у створюваних юридичних особах шляхом внесення в якості вкладу результатів своєї творчої діяльності або передачу їх у використання. Внаслідок цього творці стають суб’єктами венчурного підприємництва або беруть участь в їх діяльності.

Отже, під суб’єктом венчурного підприємництва слід розуміти фізичну особу, яка може займатися підприємницькою діяльністю в науково-технічній сфері без створення юридичної особи або виступати в якості учасника корпоративної юридичної особи. В свою чергу, останні також є суб’єктами венчурного підприємництва.

До даної групи суб’єктів-фізичних осіб можна віднести винахідників, конструкторів, технологів та інших осіб, які розробляють та реалізують нововведення в різних галузях промисловості. Головні труднощі на етапі реалізації полягають у тому, що комерціалізація науково-технічних розробок майже завжди лягає на плечі самих розробників, зайнятих проведенням науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт.

Таким чином, фізична особа – суб’єкт венчурного підприємництва – це особа, яка спеціалізується на виконанні науково-технічних та конструкторських робіт за вузькою притаманною їй спеціалізацією, внаслідок чого створюється об’єкт промислової власності з метою подальшої реалізації права на його використання зацікавленим особам на підставі договорів цивільно-правового характеру.

У сучасних умовах вирішення складних науково-технічних проблем пов’язане з необхідністю поєднання зусиль вчених і спеціалістів різних спеціальностей, які працюють в різних структурних підрозділах. Виходячи з цього, суб’єктами венчурного підприємництва, які посідають особливе місце в структурі такого роду діяльності, в деяких випадках можуть виступати, крім фізичних та юридичних осіб, об`єднання у формі тимчасових творчих колективів тощо.

Втім, доцільно віднести їх до групи фізичних осіб. Це пояснюється тим, що створення тимчасового творчого колективу передбачає об’єднання навколо одного винахідника групи осіб, які виконують допоміжні функції. Тобто по суті безпосередньо розробкою об’єкта венчурного підприємництва займається одна особа, а вже після отримання необхідного результату організація – венчурний інвестор – має право взяти на себе оперативне управління діяльністю творчого колективу.