Селезньова Оксана Олександрівна

Відповідальність з точки зору антипедагогіки.

Хмельницький Національний університет

Антипедагоги помітили те, що педагоги прикладають багато зусиль та лояльно переконують дітей у їх нездатності виконувати будь-що, начебто підтверджуючи їм свою відповідальність за них. Саме антипедагогіка окреслює негативні сторони цієї відповідальності за молоду особу. Це відбувається тому що людина, яка сама може нести відповідальність за себе – а це може здійснювати кожен від народження, згідно антипедагогічної концепції – сприймає відповідальність за молоду людину як психічну агресію, як недопустиме втручання у свої внутрішні справи. З антипедагогічної точки зору це стосується претензії дитини: ніхто не є відповідальним за мене. Сама несу за себе відповідальність.

Антипедагогіка відмовляється від відповідальності вихователя дитини. Шенебек не тільки хоче зустрітися з дітьми, увійти до їх країни, усвідомити їх спосіб мислення, але й прагне звернутися до них безумовно, тобто без абсолютно жодних настанов дорослих. Він описує це в своїх стосунках частково поетичною мовою. Всі вихователі повинні прислухатися до цього старого і нового посвячення, безумовного звернення до дитини і отримувати щасливий резонанс у контакті з нею. Тобто істотною рисою, яка відрізняє цю науку про виховання від тієї, яку проголошують педагоги, є те, що Шенебек відкидає відповідальність вихователя. Він прагне згідно «Німецького Дитячого Маніфесту», зробити дітей в кожному віці незалежно від їх поглядів домінуючими у своєї ситуації. Він звертає свою увагу на рух свободи, в якому діти повинні бути звільнені від утисків дорослих, а також дорослі від своєї відповідальності за дітей. «Відповідальність» це за Шенебеком, тільки передтекст у відносинах панування над дітьми. Дорослий повинен насправді якнайбільше часу проводити з дітьми; звертати увагу дітей на результати їх діяльності.

Слушним є те, що антипедагог відкидає відповідальність дорослих за дітей і вбачає в цьому домінування. Саме в проблематиці відповідальності знаходиться ядро антипедагогіки.

Потрібно також зазначити, що антипедагогіка не відкидає всю відповідальність, але тільки – відповідальність за себе. Це означає, відповідальність дорослого як представника дитини, її куратора, яку він розуміє таким чином: я за тебе не відповідаю, батьки повністю несуть відповідальність за своїх дітей, вчитель несе відповідальність лише за навчання дітей. (Відповідальність ця не трактується, як часом думають помилково, в юридичних категоріях; вона є екзистенціальною цінністю).

З антипедагогічної точки зору це представництво – за тебе – має в собі завжди різницю рівнів влади, але ж діти не доручають дорослим приймати рішення замість них. Різниця в рівнях влади сприймається негативно і класифікується у якості зарозумілості і панування. Антипедагоги говорять, що відповідальність за людину виникає з педагогічного образу людини. Якщо хтось не може сам дійти того, що для нього найкраще – як традиційні педагоги говорять про дитину – то за неї з метою заступництва повинен прийняти рішення хтось інший. З потреби виховання, яка знаходиться в основі дій педагогів, виникає відповідальність вихователя як обов’язок дорослого ближнього.

Саме з цього моменту розпочинається антипедагогічне бачення відповідальності, яка поруч з «відповідальністю за тебе» (отримання наслідків ситуації, яка відбувається) характеризується насамперед відповідальністю за себе самого. Вона означає, що виступає від свого імені, що піклується про людину з самого народження: про себе самого. Вона походить від інстинкту самозбереження, який є у кожної живої істоти як конструктивна сила і згідно антипедагогічного сприйняття його можна знайти також і в дитині, якою малою вона не була. Тут існує певна різниця у відношенні до педагогічного бачення тієї ж відповідальності. Дані здібності потрібно отримати до початку несення відповідальності за себе, потрібно в процесі підростання, а згідно антипедагогічного бачення - цю здібність кожна людина має від народження.

Вважається, що відповідальність за себе - життєва величина, якою не можна нехтувати. Антипедагоги натомість говорять, що ніхто насправді не може звільнити від відповідальності перед самим собою (також дитину) і ніхто не може когось насправді обділити чи відібрати у когось бодай частку тієї відповідальності (навіть у дітей). Але кожен має право вірити у те, що це можливо – що можна перекласти на когось іншого відповідальність за себе, що хтось інший може взяти на себе відповідальність за іншого – можна жити згідно цієї віри, яка насправді не відповідає дійсності. З антипедагогічної точки зору переважно більша частина людей живуть саме за таким принципом. Під цією само навіяною собі відповідальністю пульсує відповідальність кожної людини за себе протягом усього її життя, яку фактично неможливо зменшити.

Антипедагогічне бачення відповідальності означає для немовляти, що йому довіряють, що дитина зможе сама керуватися своїм власним першим подихом, в її компетенції є розбудити тата і маму тоді, коли вона голодна і отримати пляшечку з їжею.

Отже, з антипедагогічної точки зору - людина це суспільна істота, яка посідає потенціал піклування про себе від народження (у спільноті, я якій народилася) і про свої потреби. Немовлята можуть самі відчувати свої потреби і все те, що є для них найкращим (компетенція самостановлення) і дуже виразно поінформувати про це (інформаційна компетенція). Не можуть натомість виконати самостійно(виконавча компетенція, якої бракує) те, що для них важливе, і потребують допомоги, від якої підчас зростання стають все залежнішими.