Л.А.Молотай

Хмельницький Національний Університет

Формування комунікативних навичок у студентів немовних спеціальностей на заняттях іноземної мови

Вивчення іноземної мови – одна з невід’ємних складових у підготовці сучасного спеціаліста. На сьогоднішній день існують різноманітні розробки методик навчання іноземних мов для студентів немовних спеціальностей, зокрема це досить відомі методики навчання іноземних мов для технічних спеціальностей (І.Гришина, Г.Ємельянова. О.Тарнапольський), для економічних спеціальностей (Є.Мірошниченко).

Комунікація, як мета і засіб навчання, вимагає докорінної зміни практики викладання іноземних мов на немовних факультетах ВНЗ.

Завдання навчання усному мовленню на початковому етапі виходять із загальних цілей навчання іноземній мові на цьому етапі і полягають у розвитку навичок та вмінь говоріння, використовуючи мовний та тематичний матеріал І курсу. Це дає можливість підготувати майбутнього фахівця до спілкування із зарубіжними партнерами як в соціально-побутовій, культурній, так і в професійній сфері, оскільки під час формування відповідних лексичних та граматичних навичок студенти засвоюють загальновживану лексику та граматичні конструкції, що є необхідними в будь-якій сфері спілкування. Отже, на нашу думку, формування відповідних лексичних та граматичних навичок є початковим завданням під час навчання усному мовленню.

Не менш важливим завданням є наступний етап, що полягає у формуванні вмінь говоріння та аудіювання. Вміння говоріння включає розвиток діалогічного та монологічного мовлення. Але, якщо для розвитку вміння говоріння, тобто для вираження своїх думок, знання невеликої кількості лексичного мінімуму є достатнім, то для розвитку вміння аудіювання, тобто для розуміння думок інших людей, зокрема носіїв мови, що є метою навчання при вивченні іноземної мови, потрібні знання великої кількості лексичних одиниць.

При навчанні розмовної мови виникають проблеми пов’язані з вибором форм мовлення. Одні методисти вважають, що розпочинати потрібно з монологічного мовлення, інші надають перевагу діалогічному мовленню. Очевидно не варто загострювати увагу на цих принципах первинності чи вторинності. Обидві форми мовлення (монолог і діалог) повинні розвиватися паралельно з перевагою тієї чи іншої форми на певному етапі навчання.

До завдань навчання діалогічного мовлення входить оволодіння вмінням відповідно до ситуації відповідати на висловлювання співрозмовника та спонукати його своїми висловлюваннями до початку чи продовження бесіди.

Завдання монологічного мовлення вимагають від студента вміння виступати з коротким, логічно пов’язаним повідомленням на вивчену тематику з усного мовлення. Об’єм таких повідомлень приблизно складає вісім та більше речень [4, с.27].

Звичайно, ані діалогічне, ані монологічне мовлення студентів на початковому етапі не досягає високої складності, розгорнутості та повноти у зв’язку із обмеженістю їх словникового запасу та граматичних навичок. Однак, від студентів вимагається вміння непідготовленого мовлення в межах засвоєного мовного матеріалу та вивченої тематики. Головним показником сформованості вміння говоріння іноземною мовою є здатність студента по-новому комбінувати відомі мовні елементи виходячи з вимог ситуації та цілей спілкування.

Під час навчання аудіюванню на початковому етапі ставиться завдання сформувати вміння правильного розуміння мови, що сприймається на слух. Але вміння аудіювання передбачає розуміння не окремих речень, а сприйняття аудиотексту як цілісного повідомлення, що вимагає визначення в ньому змістових зв’язків.

До завдань даного етапу навчання відноситься і формування вміння розуміти мову з першого разу, а також під час сприйняття незнайомого голосу та відсутності зорових опор.

Особливу увагу під час навчання іншомовному мовленню на початковому етапі необхідно звернути на методичні принципи: інтенсифікації навчальної діяльності студентів та підвищенню її комунікативної спрямованості.

На нашу думку, принцип інтенсифікації навчальної діяльності є надзвичайно актуальним. Адже кількість годин відведених на вивчення іноземної мови на немовних спеціальностях досить невелика (2 год. на тиждень). За цих умов стає неможливим безпосереднє застосування вже існуючих інтенсивних методик, які розроблені в основному, для короткострокових курсів.

Основними шляхами інтенсифікації навчання, на нашу думку, є:

- створення активної мотивації навчання за рахунок усвідомлення студентами суспільної та особистої значимості іноземної мови та підвищення рівня відібраних мовних матеріалів. В зв’язку з цим пріоритетними повинні бути творчі види роботи: спостереження за фактами мови і обґрунтовані висновки закономірності їх функціонування, розв’язання різноманітних проблем в ході обговорення, обміну інформації та думками з актуальних питань;

- постановка різноманітних комунікативних завдань та забезпечення їх рішення за допомогою відповідних вправ, що сприятиме підвищенню якості практичного оволодіння студентами іноземної мови.

Список використаної літератури

1. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный поход. – М.:Высшая школа, 1991. – 206 с.

2. Волкова М.П. Педагогіка : Посіб. для студ. – К.: Академія, 2001. – 576 с.

3. Помазанська О.Б. Особливості навчання вимови на початковому етапі вивчення іноземної мови // Лінгводидактичні проблеми викладання іноземних мов на економічних факультетах. – Тернопіль, 1997. – С.93-94.

4. Тарнопольский О.Б. Методика обучения английскому языку на І курсе технического вуза. – К.: Вища школа, 1989. – 158 с.