Державне управління/ Сучасні технології управління

Капітан І рангу ВМФ України Семенюк О. П.

Одеський регіональний інститут державного управління при Президентові України

Оцінка факторів ефективності реформування державного управління Збройними Силами України

Успадкувавши від Радянської армії організаційну структуру, Україна з перших днів будівництва власних Збройних сил намагається досягти певного балансу основних чинників, які визначають боєздатність армії і флоту.

Процес військового будівництва доцільно поділити на чотири етапи:

- перший, з 1991 по 1996 рр. – формування основ Збройних Сил України;

- другий, з 1997 по 2000 р. – подальше будівництво Збройних Сил України;

- третій, з 2001 р. – реформування та розвиток Збройних Сил України у відповідності з Державною програмою реформування Збройних Сил України до 2005 р. З 2001 року подальший розвиток та реформування ЗСУ відбувалися з використанням програмно-цільового підходу [1;2]. Як відомо, цей підхід потребує дотримування певних принципів та використання методів стосовно як формування програм, так і їх реалізації. На наш погляд, практика використання методології програмно-цільового підходу в оборонній сфері не повністю відповідає науково-розробленим принципам застосування такого підходу та не враховує важливі аспекти реформування та розвитку Збройних Сил України. Зокрема, поза увагою розробників програми залишились проблеми удосконалення адміністративно-політичного управління ЗСУ та встановлення громадянського (публічного) контролю за їх діяльністю [1;2]. Практично відсутня відповідальність конкретних державних посадових осіб за результати реалізації окремих заходів програм.

З метою оцінки ефективності державного управління військовою сферою, розвитку та реформування ЗСУ, проведено опитування методом експертного інтерв'ю. Як експерти залучалися державні службовці, (військовослужбовці), представники громадських організацій і вчені-фахівці. Залучення експертів до опитування відбувалося за методом «снігової кулі».

Експертні опитування проводилися в два етапи.

На першому етапі за даними експертного опитування визначалися основні стратегічні фактори (напрями реформування), які визначають рівень ефективності та реформованості системи державного управління в сфері військової безпеки держави (суб’єкту управління). Експертам були запропоновані 8 основних напрямів (факторів) розвитку та реформування державного управління в сфері оборони країни, які їм належало розташувати за рівнем значущості по критерію найбільшого впливу на забезпечення рівня обороноздатності країни. За результатами опитування побудована рейтингова шкала значущості напрямів (факторів) розвитку та реформування системи державного управління.

Думки експертів розподілилися таким чином (див. табл.1).

Таблиця 1 - Рейтинг вагомості факторів впливу на ефективність державного управління ЗСУ ( суб’єкту управління)

Найменування факторів	Службовці		Науковці		Представники громадських організацій		По всій сукупності опитуваних
	Підсу-мок	Рей-тинг	Підсу-мок	Рей-тинг	Підсу-мок	Рейтинг	Підсумок	Рейтинг
Розмежування повноважень в системі державного управління ЗСУ	33	1	48	2	37	1	118	2
Координація діяльності центральних органів державної влади в військовій сфері	36	2	34	1	44	3	114	1
Корумпованість взаємовідносин в сфері управління ЗСУ	61	4	54	3	76	5	191	5

Продовження табл.2

Створення умов для розвитку вітчизняного виробництва сучасної зброї та боєприпасів	64	5	67	5	52	4	183	4
Забезпечення стандартів територіальної оборони	45	3	83	6-7	82	6-7	210	6
Досягнення світових стандартів громадянського контролю за діяльністю ЗСУ	74	6	56	4	43	2	173	3
Міжнародне співробітництво у військовій сфері	77	7	83	6-7	82	6-7	242	7
Інше (вказати)	-	-	-	-	-	-	-	-
Разом	х	х	х	х	х	х	х	х

Таким чином, як найбільш вагомі фактори, які формують рівень ефективності системи державного управління ЗСУ, експерти назвали координацію діяльності центральних органів державної влади в військовій сфері, розмежування повноважень державних органів в системі державного управління ЗСУ та досягнення світових стандартів цивільного контролю за діяльністю ЗСУ. На четвертому місці досить прогнозовано знаходиться створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного виробництва сучасної зброї та боєприпасів.

Подальшим кроком була оцінка ефективності реформування системи державного управління в оборонній сфері (суб’єкту управління) відповідно до прийнятих та реалізованих (частково реалізованих) програм розвитку та реформування ЗСУ за стобальною шкалою (за оцінками від 1 до 100 балів) за вказаними в табл. 1 напрямами реформування. При цьому використана наступна шкала: (з переведенням в подальшому лексичну форму оцінки):

- 90 – 100 балів – «відмінно»;

- 70-89 балів – «добре»;

- 59 – 69 балів – задовільно;

- менше 59 балів – «незадовільно».

Таблиця 2 - Оцінка ефективності реформування державного управління ЗСУ (суб’єкту управління)

Найменування факторів	Службовці		Науковці		Представники громадських організацій		По всій сукупності опитуваних
	Підсу-мок	Середня оцінка	Підсу-мок	Середня оцінка	Підсу-мок	Середня оцінка	Підсумок	Середня оцінка
Розмежування повноважень в системі державного управління ЗСУ	763	55	806	54	781	52	2350	53
Координація діяльності центральних органів державної влади в військовій сфері	715	51	931	62	854	57	2500	57
Корумпованість взаємовідносин в сфері управління ЗСУ	925	66	800	53	1020	68	2745	62
Створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного виробництва сучасної зброї та боєприпасів	945	68	904	60	850	57	2679	61
Забезпечення стандартів територіальної оборони	687	49	986	66	1006	67	2679	61
Досягнення світових стандартів громадянського контролю за діяльністю ЗСУ	890	64	1051	70	963	64	2904	66
Створення державними органами умов для ефективного міжнародного співробітництва у військовій сфері	929	66	1088	73	1054	70	3071	70
Інше (вказати)	-	-			-		-	-
Разом	5854	52	6566	63	6528	62	18948	62

За даними табл. 2. середня оцінка ефективності реформування системи державного управління по всім категоріям експертів та по всім напрямам реформування склала 62 бали, що відповідає лексичній оцінці «задовільно». Дійсно, реформа військової сфери хоч і є на сьогодні незавершеною та такою, рух якої останнім часом уповільнився, але все ж це одна з небагатьох реформ, на шляху якої Україна просунулась значно далі, ніж по реформуванню інших сфер життєдіяльності українського суспільства [3].

Висновки

1. Застосований центральними державними органами України програмно – цільовий підхід з метою реформування ЗСУ не повністю відповідає принципам проектного менеджменту. Відсутні відповідальні (конкретні посадові особи) за реалізацію окремих заходів програм. Крім того, поза увагою розробників програм залишились проблеми удосконалення адміністративно-політичного управління ЗСУ та підвищення ефективності громадянського (публічного) контролю за їх діяльністю.

2. Результати експертного опитування засвідчили, що реформа ЗСУ – одна з небагатьох реформ, які реально реалізуються на теренах України. Однак оцінка експертами ефективності державного управління ЗСУ за напрямами «Розмежування повноважень в системі державного управління ЗСУ» та «Координація діяльності центральних органів державної влади в військовій сфері» є незадовільною.

Література

1. Державна программа розвитку Збройних Сил України на 2001-2005 роки //Відомості Верховної ради - Офіц. вид. - К, : Парлам. вид-во, 2002 – Стор. 882-892 – (Бібліотека офіційних видань).

2. Державна программа розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки //Відомості Верховної ради - Офіц. вид. - К, : Парлам. вид-во, 2007 – стор. 882-892 – (Бібліотека офіційних видань)

3. Біла книга 2007. Оборонна політика України //Військо України № 2 за 2008 р. Спеціальний випуск. Стор 103-106.