Екологія/6. Екологічний моніторинг

Студентка 5 курсу Подгорна Т.В.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет, Україна

Вплив автомобільних доріг на заповідні території України

Заповідний фонд України складається з таких ділянок суші і водного простору, природні комплекси і об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Вони виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, тваринного і рослинного світу, підтримки загального екологічного балансу і забезпечення наглядів за навколишнім природним середовищем. Це такі природні території і об'єкти (біосферні заповідники, природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища, пам'ятники природи) і штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятники садово-паркового мистецтва). Ці об'єкти, залежно від їх екологічної, історико-культурної і наукової цінності, можуть мати загальнодержавне або місцеве значення.

Ступінь природоохоронних заходів визначається цінністю об'єкту, його походженням і деякими іншими чинниками. Природні заповідники підрозділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, зоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, геологічні, палеонтологічні і карстово-спелеологічні, а пам'ятники природи – на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.

Біосферні і природні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, до функції яких входить збереження в первозданному вигляді типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів і їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них. Ділянки землі і водного простору, що належать заповідникам, вилучаються з промислового використовування. В Україні заповідник є вищою формою охорони природних територій і природною лабораторією, де проводяться різноманітні наукові дослідження.

Природно-заповідний фонд України на початку 2005 року налічував 602 території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення: 4 біосферних і 16 природних заповідників, 11 національних природних парків, 303 заказники , 137 пам'ятників природи, 17 ботанічних садів, 19 дендрологічних парків, 7 зоологічних парків, 88 парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва, загальна площа яких складає 1402,7 тис. га, або близько половини від всієї площі природно-заповідного фонду і 2,3% площі України. З цієї площі близько 540 тис. га (19% від загальної площі природно-заповідної фундації або 0,9% від площі країни) це землі, надані природно-заповідним установам в постійне користування.

Господарська діяльність на землях територій і об'єктів, що особливо охороняються, допускається тільки в обмеженому об'ємі і відповідно до режимів, встановлених для цих територій. Вилучення земель територій і об'єктів України, що особливо охороняються, не допускається.

Будівництво будь-якої автомобільної дороги в першу чергу пов'язано із земле відведенням під неї, а отже - з їх вилученням або відчуженням земель у попереднього розпорядника, користувача або власника. Це законодавчо встановлена процедура, і без неї не обійтися. Більш того, окрім самої смуги відведення в зону управління дорожньої служби потрапляє придорожня смуга, ширина якої для автомобільних доріг складає не менше 50 м з кожної сторони від смуги відведення. До того ж будівництво доріг, навіть з дотриманням всіх вимог і нормативів, неминуче веде до погіршення і руйнування середовища рослин в зонах дії будівництва та експлуатації дороги, а також до прямої загибелі деякої частини живих організмів, у тому числі віднесених до рідкісних та тих видів, які знаходяться під загрозою зникнення.

Також можна з впевненістю сказати, що кожна нова дорога сприяє скороченню популяції тварин. Руйнування популяції і зменшення різноманітності тварин відбувається унаслідок зміни ландшафтів. Прокладаючи дороги і трубопроводи, люди ділять екосистему на окремі ділянки. Порушуються природні шляхи міграції тварин. Виявилося, що навіть жуки прагнуть не перелітати через дороги. З іншого боку, тварини неохоче змінюють традиційні шляхи переміщення. Зовсім необов'язково полювати або знищувати місце проживання тварин цілком для того, щоб поставити популяцію на грань вимирання. Фрагментація в першу чергу ударяє по хижаках, оскільки вони знаходяться в самому кінці трофічного ланцюгу. В межах певної території до них доходить все менше енергії, необхідної для нормальної життєдіяльності.

У даний час йде процес скорочення видового різноманіття і великої кількості аборигенних видів практично всіх еколого-фауністичних комплексів, тому для того щоб цього уникнути, необхідно внести відповідні корективи в чинне законодавство України, щодо будівництва автомобільних доріг.

Література:

1) Хомяк Я.В., Скорченко В.Ф. Автомобільні дороги і навколишнє середовище. - Київ: Вища школа, 1983.

2) Іванов В.Н., Сторчевус В.К., Доброхотов В.С. Екологія і автомобілізація. – Київ: Будівельник, 1983.

3) Закон України «Про автомобільні дороги», Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 51, ст.556

4) Факторович А.А., Постников Г.И. Захист міст від транспортного шуму. – Київ: Будівельник, 1982.

5) Екологія, навколишнє середовище і людина, Москва 1998г.