К.е.н. Якубів В.М.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Організація управлінсько-економічного аспекту

відносин в АПК

Стабільний розвиток сільськогосподарських підприємств залежить від комплексу чинників зовнішнього і внутрішнього середовища. Очевидно, що внутрішні фактори формують специфіку кожного агро формування в порівняно однакових у просторі і часі зовнішніх умовах. Тому від рівня налагодженості функціонування чинників макросередовища багато в чому залежить результативність становлення агровиробників.

Таке явище пов’язане з особливістю побудови суспільства загалом, де ядром, яке утримує цілісність світової економіки є потреби людства. Саме взаємозалежність усіх суб’єктів (людей, підприємств, інституцій) одне від одного задля задоволення власних потреб формує попит, пропозицію і необхідність будь-якого виробництва загалом.

Аналогічно побудована система взаємовідносин в АПК. Сільське господарство само по собі не могло б функціонувати на основі самозабезпечення. Тільки в зовнішньому середовищі воно стає здатним діяти. Тому, обґрунтовуючи науково-прикладні підходи до розробки стратегії піднесення сільськогосподарських виробників на якісно вищий рівень, потрібно також акцентувати увагу на вхідні і вихідні доповнюючи компоненти загальної системи. У цьому аспекті актуальним є удосконалення взаємовідносин агро виробника з постачальниками та переробною сферою.

Виробництво будь-якої продукції значною мірою визначається сукупністю ресурсів, які є на вході цієї системи. Отримання їх передбачає налагодження відносин з постачальниками. При цьому, слід зазначити, що говорячи про окремі суб’єкти господарювання, а саме: певне фермерське господарство та машинобудівний завод мають на увазі сферу мікросередовища. Вирішення проблем на рівні аграрного сектору та постачальницької галузі (промисловості, транспорту, і т.д.) потребує макроекономічного регулювання.

У процесі удосконалення цієї складової зовнішнього середовища функціонування сільськогосподарського виробника, основним є встановлення взаємовигідних відносин з постачальниками матеріально-технічних ресурсів (машинобудівною галуззю), транспортних та інших послуг, виробниками хімічних засобів захисту рослин, добрив, насіння і т.д. Оскільки на сучасному етапі внаслідок диспаритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, постачальники агровиробника отримують надприбутки за рахунок збиткової діяльності аграрних підприємств. Тому оптимізація відносин аграрної та промислових галузей тісно пов’язана із встановленням еквівалентного співвідношення цін на їх кінцеву продукцію.

Окрім цього важливим сегментом механізму удосконалення постачальницької сфери є підвищення якості продукції, що є сировиною для агроформувань. Очевидно, що застосування якісного елітного насіння, засобів захисту рослин та добрив, в поєднанні з впровадженням новітніх високопродуктивних технологій здатне забезпечити виробництво сільськогосподарської продукції відповідної якості, що здатна буде конкурувати із зарубіжними аналогами. Даний аспект є досить актуальним на сучасному етапі, оскільки завоювання внутрішнього ринку, а також вихід на зарубіжні є передумовою ефективного розвитку агробізнесу регіону.

Більшість видів кінцевої продукції сільського господарства не може бути спожита безпосередньо у тому вигляді, що отримується в аграрній сфері. зерно, вовна, м’ясо, молоко, соняшник, цукрові буряки, льон та деякі інші види повинні пройти переробку для того, щоб бути потрібними населенню для споживання. Тому важливою складовою макросередовища функціонування сільськогосподарського виробництва є переробна сфера. Вона будучи основним споживачем продукції агроформувань визначає попит на неї, цінові параметри, якісні показники. Сучасні взаємовідносини цих суміжних галузей потребують удосконалення шляхом внутрішньої організації та структуризації. Першим етапом на шляху оптимізації таких відносин є розбудова, диверсифікація у переробній сфері. сьогодні в Карпатському регіоні занепадають традиційні для нього види виробництв, зокрема вівчарство, льонарство, буряківництво. Однією з важливих причин цього є відсутність попиту на кінцевий продукт з боку переробників. Різке зменшення кількості цукропереробних та льонопереробних заводів змушує сільськогосподарські підприємства переорієнтовуватись на виробництво інших видів продукції, що можуть бути реалізовані. Тобто утворення платоспроможного попиту зі сторони переробної сфери сприятиме відродженню традиційних підгалузей сільського господарства.

Наступним кроком у цьому аспекті є вирішення проблем пов’язаних з недосконалістю організаційних та фінансово-економічних відносин між досліджуваними сферами економіки. Удосконалення з погляду організаційних питань передбачає систематичне і своєчасне укладання договорів на поставку продукції, обумовлення у них усіх важливих параметрів стосовно ціни, надзвичайних подій, відповідальності, а також повне виконання договірних зобов’язань фінансово-економічна оптимізація відносин між аграрною та переробною сферами полягає у встановленні паритетних цін на проміжну і кінцеву продукцію. Держава в особі контролюючого органу повинна не допустити ситуацію, коли агровиробник працює збитково, а переробник цієї продукції отримує надприбутки (що спостерігається на сучасному етапі розвитку економічних відносин у регіоні).

Таким чином удосконалення вхідних і вихідних параметрів у системі сільськогосподарського виробництва забезпечить припинення гальмування процесу розвитку аграрного сектора. Тому що недосконалість постачальницької та переробної сфер створює перепони на шляху налагодження розширеного відтворення у агро формуваннях та розвитку АПК загалом.