Экономические науки/3.Финансовые отношения

Постернікова О. О.

Науковий керівник: к.е.н., доцент Канєєва І.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Стратегії підприємства на різних стадіях життєвого циклу

На сучасному етапі розвитку діяльності підприємств необхідними умовами для досягнення самоокупності та самофінансування є, по-перше, орієнтація виробництва на споживачів і конкурентів, по-друге, гнучке пристосування до ринкової кон'юнктури. Для успішної діяльності підприємствам необхідно звертати увагу на стадії основних життєвих циклів. Також слід враховувати те, що ситуація на ринку змінюється на кожній стадії життєвого циклу. Це вимагає відповідної зміни стратегії і тактики поведінки підприємства на ринку. Для того, щоб вижити в умовах ринкових відносин, сучасна компанія змушена займатися багатоплановою діяльністю, що передбачає наявність сукупності взаємопов’язаних стратегій, які за сутністю є стратегічним набором (портфелем стратегій) компанії.

Проблемі життєвого циклу підприємства та їх стратегічного забезпечення приділяють значну увагу вітчизняні і зарубіжні науковці та практики, зокрема: І. Адізес [1], О.В. Ареф`єва, О.І. Кондратюк [2], Т.Г Волкова [3], та інші. У своїх працях науковці визначають дії організації на кожній стадії життєвого циклу та вибір відповідної стратегії. Вивчення підприємства з позиції життєвого циклу дозволяє точніше сформулювати уявлення про його цілі та стратегії.

Метою статті є вироблення науково-методичних підходів щодо визначення стратегії, необхідної саме для зазначеного етапу життєвого циклу розвитку підприємства.

В ринкових умовах господарювання основною задачею для менеджменту організації стає формування такої системи управління, яка дозволить гнучко й ефективно реагувати на зміни ринку. Однієї з ефективних і доступних систем є система управління, заснована на еволюційному підході до розвитку організації. Вивчення підприємства з позицій життєвого циклу його розвитку дозволяє більш точно сформувати цілі та стратегії підприємства, вимоги до менеджменту і методів роботи.

Серед основних чинників, які впливають на термін життя підприємства, можна виділити такі: розмір фірми, галузь, тип товару; ступінь інтегрованості, комбінування, диверсифікованості; технічний та технологічний рівень розвитку; загальний стан ринкової кон'юнктури, рівень менеджменту тощо.

Керівник повинен знати, на якому етапі розвитку знаходиться організація, й оцінювати, наскільки стиль керівництва відповідає ньому етапу. Саме тому вданий час набуває широкого застосування концепція життєвого циклу організацій (ЖЦО), яка передбачає здійснення змін із певною послідовністю станів протягом тривалого часу.

На наш погляд, найбільш вдалим підходом до оцінки діяльності організації можна вважати підхід американського вченого І. Адізеса. Відповідно до даного підходу діяльність організацій підкоряється законам еволюційного розвитку і містить у собі такі етапи, як зародження, підйом, розквіт, зрілість, старіння і віл-хід з ринку [1].

На етапі входження на ринок у новостворених компаній виникають такі проблеми: 1) управління власним швидким розвитком; 2) захист від конкурентів, які прагнуть скористатися їхнім успіхом; 3) забезпечення сильної конкурентної позиції. Важливою стратегічною проблемою ведення бізнесу на першому етапі є високі ризики і оцінка нових можливостей [3]. Для своєї діяльності підприємства можуть обирати такі стратегії: швидке «зняття вершків з ринку»; швидке проникнення на ринок; повільне проникнення на ринок.

На стадіях розвитку підприємства повинні враховувати динамічність ринку. Сьогодні стрімко змінюються технології, скорочується життєвий цикл товарів, з'являються нові конкуренти, які здійснюють активні конкурентні дії. Об'єм інформації такий, що її досить складно проаналізувати, тому на стадіях росту компанія повинна навчитися управлінню змінами, для цього використовують стратегії оборони чи наступу (рис. 1).

Перехід у стадію зрілості призводить до суттєвих змін у конкурентному середовищі. Це проявляється у тому, що фірми спрямовують стратегічні зусилля на зміцнення своїх конкурентних позицій.

Рисунок 1. Дії компанії при змінах на ринку

Посилення конкуренції змушує фірми скорочувати витрати на одиницю продукції, спрямовані на різні сфери діяльності: фірми можуть домагатися більш вигідних цін у постачальників, переключатися на використання дешевих компонентів, економніше здійснювати розробку продукту, можуть ліквідувати малоефективні і дорогі ланки в ланцюжку цінностей, збільшувати виробничу і збутову ефективність, проводити реорганізацію в нутрі фірмового управління.

Компанії, які знаходяться на стадії спаду, повинні спрямовувати свої зусилля на формування цілей, що відповідають існуючим вимогам ринку. Організації на даному етапі розвитку дотримуються таких стратегій: орієнтація на фокусування; орієнтація на диференціацію; орієнтація на зниження рівня витрат. Підприємству, яке знаходиться на стадії спаду, необхідно переглянути масштаби своїх операцій, у випадку падіння попиту — приділити увагу скороченню виробництва.

Успіх діяльності підприємства залежить від ступеня погодженості різних стадій основних життєвих циклів. Ситуація на ринку міняється на кожній стадії життєвого циклу та вимагає відповідної зміни стратегії і тактики поведінки підприємства на ринку. Для кожного підприємства стратегія є індивідуальною, оскільки при її розробці необхідно враховувати розвиток ринкової кон'юнктури конкретних товарів, спеціалізацію і можливості участі в конкурентній боротьбі, а також життєві цикли розвитку підприємства.

Висновки:

1) застосування системи контролю і планування діяльності організації на базі системи життєвого циклу організації дозволяє менеджерам організації одержати повне й об'єктивне уявлення про те, які дії необхідні для посилення позицій організації на ринку, які пронеси всередині організації мають негативний характер, а які – позитивний, що загрожує організації в короткостроковій і довгостроковій перспективі;

2) в умовах загострення конкурентної боротьби та прискорення економічного й технологічного розвитку в першу чергу треба чітко визначити головні орієнтири і напрями змін у господарській і науково-технологічній політиці, розробити стратегію та сконцентрувати потрібні для її реалізації ресурси, вдосконалити внутрішньо фірмову організаційну систему.

Перспективами подальших досліджень є вивчення чинників, які визначають становище організації в системі життєвого циклу організації.

Література

1. Адизес И. Управление жизненным циклом корпорации / Пер. с англ. – Спб.: Питер, 2007. – 384 с.

2. Ареф`єва О.В., Кондратюк О.І. Стратегічне забезпечення життєвого циклу підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №3. – С. 43-49.

3. Волкова Т.Г. Жизненные циклы инвестиционной стратегии предприятия. – Ижевск, 1998. – 150с.