Анотація. У статті зосереджено увагу на принципах
оформлення аудиторської перевірки, а також визначено робочі документи які
оформляються під час аудиторської перевірки.
Ключові поняття. Аудиторська перевірка, робочі
документи аудитора, документальне оформлення, організація аудиту.
І. Вступ. На сьогоднішній день
актуальним питанням постає проведення на підприємстві аудиторської перевірки,
результати якої мають бути документально оформлені.
З проблемою ведення робочих документів аудитор стикається
з першої аудиторської перевірки. Належна організація аудиту, забезпечення
можливості контролю роботи аудитора, поліпшення її якості вимагають глибокого
дослідження цієї проблеми.
Значні труднощі пов'язані з відсутністю не тільки в
Україні, а й за кордоном єдиних загальноприйнятих стандартів ведення
аудиторських документів, складу, форми, структури та їх змісту.
ІІ. Постановка завдання. В Україні проблема здійснення
аудиту ускладнюється відсутністю в аудиторів достатнього досвіду складання
документів під час перевірки підприємств з урахуванням конкретних умов їхньої
діяльності, ситуації, що склалася. Зарубіжні аудиторські фірми до ведення
робочих документів аудитора підходять індивідуально. Такі документи є
конфіденційними. Методика ведення їх становить комерційну таємницю аудиторської
фірми. Отже, досвід їхньої роботи важкодоступний.
Метою статті є аналіз робочих документів аудитора та розгляд
їх впливу на аудиторський висновок.
Завданнями статті є класифікація робочих документів
аудитора та визначення вимог до робочих документів аудитора.
Дослідженнями документального оформлення аудиторської
перевірки займаються такі зарубіжні та українські вчені: Робертсон Д., Петрик
О. та Савченко В., Усач Б., Лісіна В. та інші.
ІІІ. Результати. Згідно МСА робочі
документи аудитора – це записи, зроблені ним під час планування, підготовки,
проведення перевірки, узагальнення її даних, а також документальна інформація,
отримана в ході аудиту від третіх осіб, підприємства-клієнта, чи усні
відомості, задокументовані аудитором за допомогою тестування. Склад та
кількість аудиторських документів аудитор визначає в кожному конкретному
випадку. Залежно від змісту, тривалості використання, охопленого проміжку часу
і ряду інших параметрів робочі документи аудитора можна поділити на кілька
видів [4, с. 150].
Виходячи з досвіду аудиторів більшості німецьких фірм,
довгострокові документи являють собою систематизоване зібрання документів, що
мають значення протягом тривалого періоду і потрібні для швидкого отримання
інформації про основні моменти діяльності підприємства. До довгострокових
документів, наприклад, можна віднести довгостроковий договір на проведення аудиту,
копії засновницьких документів підприємства-клієнта та його основних договорів
щодо здійснення господарської діяльності, дані про керівництво і персонал
підприємства, про системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю,
документи з довгострокового планування аудиту.
Спеціалісти в галузі аудиту США вважають, що поточні
документи складаються з документів двох категорій: аудиторські адміністративні
документи і документи аудиторської інформації. Такий поділ поточних документів
є не зовсім правильним, оскільки ці самі категорії можна виділити і в складі
довгострокових документів.
Виходячи з обраної ознаки класифікації (терміну ведення і
використання), так звані поточні документи називають документами нетривалого
використання. До них, наприклад, належать договір на проведення аудиту на один
рік, поточний план і програма перевірки, затверджений склад групи аудиторів,
робочі документи з перевірки окремих статей балансу за звітний період, оцінка
аудиторського ризику, копії фінансової бухгалтерської звітності за період, що
перевіряється, копії первинних документів і облікових регістрів, результати
опитування, тестування, анкетування, запитів та інших виконаних аудиторських
процедур.
Робочі документи аудитора тісно пов'язані з отриманням і
відображенням аудиторських доказів, оскільки перші документально фіксують
останні. Виходячи з цього, можна за обраною ознакою класифікувати робочі
документи: отримані від третіх незаінтересованих осіб (відповіді на запит
аудитора в банк); отримані від підприємства-клієнта (оригінали або копії
первинних документів, облікових реєстрів, звітів); складені самим аудитором
(зафіксовані документально особисті спостереження, результати тестів,
аналітичного огляду) [5, с. 255-258].
Слід зазначити, що міжнародний комітет із
аудиторської практики (ІАРС) від імені Ради Міжнародної федерації бухгалтерів
(ІРАС) видав стандарти проведення аудиту, що складаються з Міжнародних
стандартів проведення аудиту (ІАС) і Стандартів по наданню супутніх послуг у
складі Міжнародних стандартів проведення аудиту (ІАС/К8).
Внутрішні стандарти аудиту забезпечують єдиний підхід
до аудиторської перевірки в даній аудиторській фірмі, який звичайно включає
наступні елементи (в тих або інших варіантах):
1.
Визначення цілей угоди – кожна аудиторська перевірка
повинна бути ретельно спланована, щоб забезпечити впевненість в тому, що вона
проведена кваліфіковано і професіонально, клієнту надана високоякісна послуга,
використання аудиторів було оптимальним і отримана комерційна вигода.
2.
Огляд бізнесу – перевірка починається зі знайомства з
клієнтом і вивчення його діяльності. У фірмі постійно відстежуються зміни в
законодавстві і професійних стандартах, а також зміни в бізнесі, які мають
відношення до клієнтів і аудиторської перевірки.
3.
Оцінка можливого ризику – використовуючи знання
клієнта і структурований підхід до виявлення ризику, визначають ризик
шахрайства і звичайних помилок і оцінюють їх значущість.
4.
Оцінка системи внутрішнього контролю для розробки
стратегії аудиту.
5.
Визначення стратегії аудиторської перевірки –
загальнюються приватні оцінки головних ризиків і визначаються необхідні
аудиторські процедури.
6.
Оцінка ефективності системи контролю – дається
розширена оцінка системи внутрішнього контролю для розробки плану перевірки і
узагальнюючої оцінки системи контролю в кінці аудиторської перевірки. Клієнт
ставиться до відома про хід перевірки.
7.
План незалежних обстежень – в плані розглядають
сутність, застосування і тривалість найбільш ефективних в кожному випадку
незалежних обстежень.
8.
Незалежні обстеження – незалежні обстеження
проводяться відповідно до плану. Залежно від оцінки їх результатів в план
вносяться відповідні корективи.
9.
Завершення аудиторської перевірки – складається огляд
фінансової звітності і робляться заключні висновки. Найбільш важливі моменти
обговорюються з клієнтом.
10. Представлення
висновку – висновок складається відповідно до висновків аудиторської перевірки.
Окрім думки про фінансову звітність клієнту представляється звіт про результати
перевірки [3].
Вимоги до робочих документів аудитора визначають їх обов'язкові реквізити і
складові, а саме найменування документа, назва клієнта, порядковий номер
документа і сторінка розміщення його в аудиторському досьє, період перевірки, зміст
(виклад процедур, зазначення методів і прийомів, отримані результати, висновок
аудитора з конкретного факту перевірки), зазначення осіб, які склали і
перевірили документ, підписи осіб, які склали і перевірили документ, дата
складання документа та інші спеціальні реквізити.
Робочі документи аудитора повинні розміщуватися в досьє у
певній послідовності – організаційні документи аудиторських процедур, адміністративні
документи аудиторських процедур з окремих статей річного звіту, інші
аудиторські дані, висновок та рекомендації (пропозиції).
Наведеної послідовності розміщення документів у досьє,
наприклад, дотримуються аудитори фірм Німеччині. Проте зазвичай аудитор
самостійно вирішує питання про склад робочих документів і форму подання їх (за
винятком стандартних робочих Документів – тестів, перевірочних листків,
установлених форм листів, запитів, таблиць) в кожному конкретному випадку.
ІV. Висновки. Таким чином, на кожному
етапі (стадії) аудиторської перевірки складаються певні робочі документи
аудитора, черговість яких в основному дає можливість дотримуватися заведеної послідовності
документів у досьє.
Вибір техніки складання робочих документів в основному
залежить і від того, яким способом ведеться бухгалтерський облік на
підприємстві-клієнті, а також від особистого досвіду і компетентності аудитора.
Форма подання документів здебільшого визначається їх призначенням, способом і
джерелами отримання або складання, характером інформації, яку вони містять.
Список
використаної літератури.
1)
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”
від 16.07.99 № 996 - XIV з останніми змінами та доповненнями від 09.02.2006.
2)
Закон України Про “аудиторську діяльність” від 22.04.93 № 3126-XII з останніми змінами та
доповненнями від 14.09.2006.
3)
Лісіна В. Документування аудиту ак складового елемента системи контролю
якості аудиторських послуг // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. – №9. – С.
40-44.
4)
МСА (Міжнародні стандарти аудиту) 230 “Документація” [www.proaudit.com.ua /audit/mijnarodni standarti auditu].
5)
Петрик О.А. Аудит: методологія і організація: Монографія. – К.: КНЕУ, 2009.
– 260 с.
6)
Савченко В.Я. Аудит: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2007. – 322 с.
7)
Усач Б.Ф. Аудит за міжнародними стандартами. – К.: Знання, 2008. – 247 с.