Економічні науки / 12. Економіка сільського господарства

Якубенко Ю. Л.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Дослідження сутності змісту фінансового стану агропромислового підприємства

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав сільськогосподарських підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки використання їхнього майна та капіталу, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та прибутковості, а також пошуку на цій основі способів підвищення і зміцнення фінансової стабільності підприємства.

Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцінка фінансового стану агропромислових підприємств різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення доходу підприємства, які можна виявити, тільки своєчасно й об’єктивно проаналізувавши фінансовий стан підприємства.

Погоджуємось з Поддєрьогіним А.М., який зазначає, що фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою моделей, методів і показників, які відбивають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів [3].

Фінансовий стан підприємства безпосередньо залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності.

Перш за все, зростаючий випуск і реалізація агропромислової продукції позитивно відзначається на фінансовому стані підприємства. Зменшення обсягів виробництва, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зниження надходження коштів на поточні рахунки підприємства, погіршення його платоспроможності.

Виробничо-фінансова діяльність суб’єктів господарювання АПК має забезпечувати систематичне надходження і ефективне використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової, касової, орендної, кредитної і договірної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення між власними і залученими грошовими засобами, фінансової стійкості і ліквідності. Це сприятиме ефективному функціонуванню підприємства.

В цьому полягає об’єктивна необхідність і практична значущість регулярної і всебічної оцінки фінансового стану агропромислового підприємства, якій належить суттєва роль у забезпечення його стабільного фінансового положення на ринку товарів та послуг [1].

Оцінка фінансового стану підприємства повинна здійснюватись за допомогою вирахування системи економічних показників, які характеризують господарсько-фінансове становище господарюючих суб’єктів.

Приєднуємось до думки авторів [2], що основними показниками, які характеризують фінансовий стан підприємства, є:

- прибутковість (рентабельність);

- оптимальний розподіл прибутку;

- наявність оптимальних розмірів власних оборотних активів, які забезпечують нормальний процес виробництва та реалізації продукції;

- наявність власних джерел формування оборотних активів в обсязі, достатньому для їх покриття;

- платоспроможність підприємства та інше.

Якщо підприємство досягає у вказаних напрямках необхідних оптимальних параметрів, його фінансовий стан стійкий. Якщо ж підприємство не отримує, скажімо, прибуток у розмірах, які б забезпечували необхідний приріст власних фінансових ресурсів, його фінансовий стан не може бути стійким. Тому розгляд змісту вказаних показників, їх взаємозв’язку і впливу на фінансовий стан підприємства є досить суттєвим.

Прибутковість – дохідність, окупність вкладених затрат і використаного майна, кінцевий результат діяльності підприємства. Вона характеризується кількістю отриманого прибутку на одиницю відповідних складових процесу виробництва або сукупних затрат підприємства.

Сума отриманого прибутку – показник, який найбільш повно характеризує результативність роботи підприємства, рівень його дохідності.

Прибуток хоч і є результатом діяльності підприємства, однак він не характеризує рівень ефективності роботи, вкладених затрат, використаного майна. Тому в практиці господарювання для більш повної оцінки ефективності роботи підприємства, вкладених затрат, використання майна застосовується відносний показник – рентабельність.

Рентабельність – це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.

У практиці господарювання обраховуються такі показники рентабельності: рентабельність продукції; рентабельність виробництва; рентабельність продажу; рентабельність виробничих фондів; рентабельність вкладень (капіталу) у виробництво та ін.

Найважливішим показником фінансового стану підприємства є його забезпеченість власними оборотними коштами та ефективність їх використання.

Забезпеченість підприємства власними оборотними активами визначається порівнянням їх фактичної наявності, яка визначається за балансом на відповідну звітну дату, з встановленим нормативом. При перевищені фактичної наявності над встановленим нормативом на підприємстві утворюється надлишок власних оборотних активів, а навпаки, - нестача. Наявність як надлишку, так і нестачі оборотних активів негативно впливає на фінансову діяльність підприємства, стійкість його фінансового стану. Тому чітка організація оборотних активів, дотримання відповідності фактичної їх наявності встановленому нормативу біде сприяти укріпленню фінансового стану підприємства.

Для характеристики ефективності використання оборотних активів на підприємствах розраховуються такі показники: оборотність (тривалість одного оберту) у днях; коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження та коефіцієнт ефективності використання оборотних активів.

Ліквідність підприємства – це можливість підприємства у будь-який момент розрахуватися за своїми зобов’язаннями (пасивами) за допомогою (за рахунок) майна (активів), яке є на балансі, тобто в тому, як швидко підприємство може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити свої борги – заборгованість перед постачальниками, перед банком з повернення кредитів, перед бюджетом та позабюджетними централізованими фондами зі сплати податків та платежів, перед робітниками з виплати заробітної плати та інше.

Платоспроможність характеризується достатньою кількістю оборотних активів підприємства для погашення своїх зобов’язань протягом року.

Отже, фінансовий стан агропромислового підприємства – це рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, потрібних для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного здійснення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями.

Література:

1. Лайко П.А., Ляшенко Ю.І. Фінанси АПК: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. зал. – К.: ДІЯ, 2000 – 225с.

2. Філімоненков О.С., Дема Д.І. Фінанси підприємств: Підручник. – К.: Алерта, 2009. – 469с.

3. Фінанси підприємств: Підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – 5-те вид., перероб. та допов. – К.: КНЕУ, 2004. – 546с.