Мазалова О.О.

ст. групи МгФ-1-09

Управління прибутком сільськогосподарських підприємств

В умовах кризи для підприємства важливими питаннями є розширення чи скорочення виробництва та реалізації продукції, зростання норми прибутковості, складності податкового, фінансового та бухгалтерського обліку, що викликають потребу в дослідженні вказаних проблем. Необхідність вирішення цих проблем та розробка заходів щодо покращення управління прибутком і обумовили актуальність даного дослідження Прибуток суб'єкта господарювання відіграє провідну роль у системі управління його фінансами, а тому, незмінно привертає значну увагу дослідників.

Питання функціонування системи управління прибутком сільськогосподарських підприємств досліджуються багатьма зарубіжними та вітчизняними вченими, основні теоретичні засади прибутку викладені в працях: Нужна С.А., Афанасьєв Є.В., Березівський П.С., Казакова В.І., Лабенко О.М., Приказнюк О.В., Костенко О.М. та інших.

Кінцевий фінансовий результат є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Водночас фінансовий результат є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Відтак, прибуток характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу національного доходу, його перерозподілу і кінцевого використання.

Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток — це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Уособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції[2].

Прибуток — це частина заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере грошової форми.

Законодавство України, яке регулює господарську діяльність суб’єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку і звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибутку – з другого, під «прибутком» визначає два різних економічних явища. Згідно з нормативно-правовою базою, прибутком вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від усіх видів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів[1].

Прибуток є найважливішим показником, який дає узагальнену характеристику всієї виробничо-фінансової діяльності підприємства. В отриманому прибутку відображається виконання таких важливих якісних показників, як підвищення продуктивності праці, зниження собівартості та підвищення якості продукції, використання виробничих фондів[3].

На кожному підприємстві для поліпшення якості управлінських рішень необхідно створювати та реалізовувати обліково-аналітичну систему, на основі постійно функціонуючих взаємозв’заних її складових: обліку, аудиту й аналізу, треба передбачати відповідні заходи з підвищення прибутковості.

Процес управління прибутковістю на основі належного аналітичного забезпечення повинен також враховувати інерційність виробництва, характерною особливістю якого є сезонність і пов’язаний з нею відповідний кругообіг та організацію оборотних коштів.

Незважаючи на використання, переважно, показників прибутку, для оцінки успішності діяльності підприємства, такий підхід часто містить чимало недоліків. Цільові показники розраховують, як правило, на основі результатів попередньої діяльності й вони характеризують досягнення минулих звітніх періодів [4].

Показники прибутку можна поліпшити, якщо фінансувати зростання виробництва за рахунок боргів, а не нарощувати власний капітал. З зростанням прибутковості може приховуватися криза готівки, що набирає силу. Зростаючи інвестиційні показники прибутковості, можуть не враховувати ринковий курс акцій підприємства, в зв’язку із збільшенням фінансового ризику. Якщо запропонувати модель оптимізації матеріальних витрат (фонду оплати праці) за допомогою цілочисельного програмування, то завдяки цій моделі зменшаться витрати на оплату праці робітників-механізаторів, які задіяні у виробництві. В цілому за рахунок управління вільними коштами та зменшення поточних зобов’язань можна збільшити прибуток, а саме: отримані кошти від продажу залишків готової продукції спрямувати на погашення частини кредиторської заборгованості.

Список використаних джерел

1. Закон Украіни «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24 травня 1997 р. зі змінами, внесеними Законом України від 24.12.2002 р.

2. Казакова В.І. Прибуток як джерело формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств // Агроінком. – 2007. № 9 -10. – 79 – 82 с.

3. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / О.М. Бандурка, М.Я. Коробов, П.І. Орлов, П.Я. Петрова.- 2-е вид., перероб. і доп.- К.: Либідь, 2002. – 384 с.

4. Хомин І.П. Резерви збільшення прибутку в сільськогосподарських підприємствах // Економіка АПК. – 2006. - № 4 – 91 - 95 с.