Економічні науки /2.Зовнішньоекономічна діяльність

Кузнецова І.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Роль стратегічного планування у діяльності міжнародних корпорацій

Процеси, що відбуваються в сучасній економіці, свідчать про те, що глобалізація замінює конкуренцію між країнами і регіонами на конкуренцію між виробниками та є каталізатором для участі в міжнародному поділі праці широкого кола підприємств. Тому, у сучасній ринковій економіці міжнародним компаніям належить одне з провідних місць, що пов’язане з іншими формами організації підприємницької діяльності. Процес глобалізації, який проявляється все активніше, змушує учасників міжнародних економічних відносин підкорятися єдиним стандартам поведінки, формувати нові інноваційні стратегії розвитку і є найважливішою передумовою для стратегічного управління, зокрема довгострокового планування.

Стратегічне планування в міжнародних корпораціях є однією з найважливіших складових частин стратегічного менеджменту поряд з процесами формулювання цілей та завдань розвитку, реалізації та контролю виконання стратегічних напрямів. Однією з головних перешкод для успішного розвитку корпорацій є невизначеність, нестабільність та швидка зміна зовнішніх чинників. В таких умовах саме стратегічне планування дозволяє визначити майбутню позицію підприємства та досягти бажаних цілей з урахуванням впливу зовнішнього середовища. Таким чином, в сучасних умовах ведення бізнесу для отримання та збереження конкурентних переваг стратегічне планування для міжнародних корпорацій є просто невід’ємною складовою їхньої діяльності.

Проблема побудови сучасної системи стратегічного планування достатньо інтенсивно піднімається у працях вітчизняних науковців З.Шершньової, С.Оборської, Е.Уткіна, Т.Любанової, З.Герасимчука, А.Наливайка, О.Нємцова, Л.Швайки, Р.Фатхутдінова та багатьох інших. В останній час, з розвитком ринкових відносин все більше вчених досліджують проблеми впровадження у практику роботи підприємств ідей стратегічного планування, але в більшості випадків праці мають переважно навчально-методичний характер і не зосереджуються на виробленні практичних рекомендацій вирішення ключових проблемних питань, що стоять сьогодні перед підприємствами різних форм власності та видів діяльності в умовах недосконалості фінансово-кредитної, бюджетної та фіскальної політики держави.

Але найбільш визначними досягненнями як по теорії стратегічного планування, так і по впровадженню її положень у практичну діяльність на всіх рівнях управління характеризуються праці зарубіжних і, передусім, американських вчених, які дали поштовх для розповсюдження принципів та методології стратегічного планування в інших розвинутих країнах. Широкого розповсюдження по всьому світу набули теоретико-прикладні дослідження Д.Аакера, Ф.Абрамса, І.Ансоффа, У.Кінга, Д.Кліланда, Дж.Куіна. Ф.Котлера, М.Портера, А.Стрікленда, А.Томпсона, Г.Хемела, К.Хофера, А.Чандлера та інших.

Метою роботи є дослідження процесу стратегічного планування в міжнародних корпораціях, а саме його сутності, особливостей та складових.

Як вже зазначалося раніше, роль стратегічного планування в міжнародних корпораціях зумовлене впливом ряду тенденцій, що характеризують динамічне, мінливе та невизначене середовище та націлене на безперервний розвиток і забезпечення конкурентних переваг у довгостроковій перспективі. За таких обставин, існуючі методи реагування на ринкові ситуації стають дедалі слабкішими, тому поступово збільшується значимість стратегічного планування як дієвого інструмента забезпечення ефективної діяльності корпорацій. До того ж стратегічне планування дає можливість керівництву корпорації передбачити можливі ризики, визначити ступінь їх впливу і, здійснюючи якісне прогнозування ринкової ситуації, забезпечити сталий розвиток корпорації.

Слід відмітити, що не менш вагомою причиною використання корпораціями стратегічного планування є суспільні потреби країни, в якій планує діяти або діє компанія. Нові вимоги споживачів та інших учасників ринкових відносин створюють необхідність тісної взаємодії з корпорацією, диктують вимоги врахування соціально-політичних змінних при прийнятті рішень, призводять до необхідності суттєвих змін в системі цілей і цінностей корпорації [1, с. 5].

Процес стратегічного планування в міжнародній корпорації представляє собою сукупність послідовних, взаємопов’язаних дій, що здійснюються для досягнення поставлених цілей з урахуванням динамічного та невизначеного середовища для оптимального використання власного ресурсного потенціалу.

Як показує міжнародна практика багатьох корпорацій, для того щоб стратегічне планування мало ефективну спрямованість, воно повинно складатися хоча б з наступних взаємопов’язаних елементів, а саме: місії корпорації; цілей та задач фірми; запланованих результуючих показників; стратегії, як способу досягнення результатів; тактиці, як засобу досягнення цілей.

Важливе місце в розробці стратегії має визначення місії корпорації. Місія міжнародної корпорації - це основна загальна ціль головної компанії, чітко виражена причина існування корпорації, що деталізує її статус і забезпечує напрямок і орієнтири для визначення цілей і стратегій для різних структурних підрозділів [2, с. 107]. Місія покликана визначити основні напрями руху корпорації, реакцію корпорації на процеси і явища, які протікають в середині та ззовні неї. Дуже важливо, щоб місія була ясно сформульована для того, щоб вона була легко зрозуміла всім суб’єктам, взаємодіючим з корпорацією, особливо всім членам корпорації.

Якщо місія завдає загальні орієнтири, напрями функціонування міжнародної корпорації, які розробляються головною компанією, то конкретні кінцеві положення, до яких прямує корпорація, фіксуються у вигляді цілей та задач її структурних підрозділів. Цілі міжнародної корпорації відображають конкретний стан окремих характеристик структурних підрозділів корпорації, досягнення яких є для них бажаними та на досягнення яких направлена їх діяльність.

Заплановані результуючі показники у вигляді планів, які формують стратегію, можуть розроблятися по одному з трьох сценаріїв [3, с.12]. Перший сценарій носить назву «знизу вверх», який використовується здебільшого в корпораціях з розвиненою філіальною структурою. Задачею планового відділу є розробка загальних типових документів звітності та обліку, координація запланованої діяльності філіалів та інтеграція запланованого в єдине ціле. Другий варіант – «зверху вниз» практикується на жорстко централізованих підприємствах, де планові відділи дуже крупні та відіграють роль справжніх штабів. Вони розробляють стратегію для кожного підрозділу та всього виробництва в цілому. Низові ланцюги обмежуються лише представленими відомостями про свої можливості. Третій варіант представлений інтерактивним плануванням, при якому ідеї стратегії розробляються в активному взаємовідношенні вищого керівництва, планового відділу та низових ланок. Плановики збирають інформацію про зовнішнє середовище та формулюють питання для вищого керівництва, які визначають цілі. Таким чином, стратегія виробляється за вертикальним напрямом, тобто формування стратегічних ідей йде в обох напрямках: «зверху вниз» та «знизу вверх».

Для успішної розробки та реалізації безпосередньо стратегії необхідна організаційна структура, спроможна розділити всю корпорацію на планові одиниці, орієнтовані на ринок. Міжнародна практика управління корпораціями приходить до свідомості розподілу всієї корпорації на два параметра. До першого відносяться підрозділи корпоративного рівня, діяльність яких направлена на планування та здійснення довгострокової політики корпорації. До другого параметру відносяться структурні підрозділи, які розробляють та здійснюють оперативні програми з опорою на стратегічний базис. Між даними підрозділами повинна організовуватися ефективно-дієвий вертикальний та горизонтальний взаємозв’язок.

Тактичні дії стратегічного планування зводяться до корегування планів, необхідність яких з’являється в процесі реалізації стратегії під впливом зміни зовнішнього середовища.

Таким чином, можна зробити висновки, що стратегічне планування є однією з найважливіших складових функціонування корпорації, основою якого є процес формування, оцінювання й реалізація стратегії розвитку. Сучасні умови розвитку світової економіки, зміни в структурі міжнародних ринків зумовлюють пріоритетність для корпорації вироблення стратегії, що є життєво важливим і необхідним інструментом і потребує узгодження на всіх рівнях корпорації для запобігання прийняття різнорідних і неефективних стратегічних рішень.

Література:

1. М.Л. Луцький. Особливості стратегічного планування в сучасних корпораціях // Формування ринкових відносин в Україні, №7, 2007, С.3-6

2. Міжнародний менеджмент. Навчальний посібник. / Білозубенко В.С., Озаріна О.В., Семенов А.А; за редакцією професора О.Б. Чернеги. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 592 с. ISBN 966-364-293-9

3. В.Н. Верхоглазенко. Стратегическое корпоративное планирование: проблемы и перспективы // Консультант директора, № 6, 2006, С. 11-16

4. О. Сергеева. Взлеты и падения стратегического планирования //Новый маркетинг, №9, 2008, С.23-27

5. И. Демина. Стратегическое планирование // Менеджмент и менеджер, №6, 2004, С.8-15