Туболець І.І., к.е.н.
Дніпропетровська державна фінансова академія,
Україна
Порядок використання коштів, які
акумулюються в ході інтеграційних процесів, регулюється відповідними
договорами, тому забезпечення прийнятних параметрів за критерієм ризику втрати контролю
значною мірою визначається якістю цього документа, передбаченими в ньому
правами і відповідальністю учасників, розподілом прибутків і збитків.
Аналогічно регулюється й економічна ефективність інвестиційних проектів, що
фінансуються за рахунок коштів, що залучаються. Доступність цього
джерела фінансових ресурсів напряму буде пов’язана з реалістичністю
інтеграційної стратегії підприємства, а потенційна місткість залежатиме від
інтеграційних можливостей підприємства. У нинішній економічній ситуації
інтеграція промислових підприємств відносно рідко сприяє створенню фінансового
потенціалу, достатнього для проведення техніко-технологічної модернізації виробництва. Для цієї
мети необхідним є залучення до інтеграційних процесів або банківського
капіталу, або іноземних партнерів.
Таким чином, головною причиною проведення акціонерним товариством
додаткової емісії є необхідність
залучення нових коштів. Крім того, додаткова
емісія акцій (відкрита підписка на акції, що випускаються) може здійснюватися і закритим акціонерним
товариством з метою вивільнення грошей, вкладених первинними власниками бізнесу
(рефінансування).
Відмінність АТ від інших господарських товариств полягає передусім у тому,
що його статутний фонд має акціонерну природу (розділений на частки рівної номінальної вартості).
Існування акцій як самостійного об’єкта цивільних
прав спрямоване на забезпечення
свободи дій акціонерів, незалежність існування товариства від будь-яких змін у складі акціонерів. Створення, реорганізація
і ліквідація АТ, зміна його статутного фонду або складу акціонерів обов’язково супроводжується певними
операціями з акціями.
Первинне формування статутного фонду АТ (його
капіталу) відбувається в процесі
створення акціонерного товариства. Для виникнення АТ засновники повинні зробити повідомлення
про намір створити товариство, здійснити
підписку на акції, провести засновницькі збори і державну реєстрацію товариства. Створення відкритого
акціонерного товариства (ВАТ) ускладнюється
необхідністю поширення акцій серед
заздалегідь невизначеного кола осіб шляхом проведення відкритої підписки.
По суті така процедура створення відкритих акціонерних товариств являє собою
продаж “неіснуючих акцій неіснуючого товариства”. На практиці це створює
можливості для зловживань засновників, оскільки передплатники акцій вносять
значні суми в рахунок оплати за акції,
не забезпечені ніякими активами.
Із цього погляду, набагато ефективнішим виглядає інший спосіб створення ВАТ, який передбачає
розміщення акцій ВАТ лише серед його
засновників до проведення державної реєстрації товариства. Тільки після того, як суспільство зареєстровано і сформований його статутний фонд
(капітал), акції ВАТ можуть пропонуватися до відкритого продажу.
Проте у вітчизняних АТ коло
учасників (акціонерів) заздалегідь невідоме, а статутний фонд формується лише в
ході спеціальної процедури – відкритої підписки на акції. У ЗАТ акції
розподіляються між засновниками, кількість і персональний склад яких визначені
вже на момент укладення ними засновницького
договору. Відкрита підписка на акції означає, що засновники товариства публічно, через засоби масової
інформації, пропонують підписатися на
акції (з метою їх придбання після державної реєстрації товариства і випуску
самих акцій) заздалегідь невизначеному колу
фізичних і юридичних осіб. Підписка фізичної або юридичної особи на акції виражає її намір заснувати
нарівні з іншими передплатниками АТ і
вкласти в нього певну частину свого
особистого капіталу.
При додатковому випуску акцій компанія насамперед має вирішити питання про спосіб
розміщення даного випуску. Тут принципово
можливим є використання двох основних механізмів або їх комбінації: розміщення
акцій серед усіх, хто побажає їх купити (відкрита підписка), або тільки серед існуючих акціонерів (закрита підписка). У
разі закритої підписки компанія випускає права на купівлю акцій і передає їх існуючим
акціонерам пропорційно до їх частки в капіталі. Такі права по суті є
безкоштовними опціонами на купівлю
акцій з усіма їх характеристиками
(вказані ціна виконання і термін виконання). Цілком можливим є також проміжний
випадок, коли права спочатку
передаються існуючим акціонерам, але
можуть бути ними продані на ринку, тобто “існуючі”
акціонери мають переважні права з придбання
акцій.
Комбінуючи такі параметри, як міра
доступності підписки і участь посередника, можна виділити три найбільш
популярних методи розміщення додаткових випусків:
-
розміщення прав на купівлю акцій
додаткового випуску серед існуючих
акціонерів без підтримки інвестиційного банку;
-
розміщення прав при одночасній
підтримці інвестиційного банку на умовах гарантованих зобов’язань;
-
розміщення самих акцій на ринку (відкрита підписка) через інвестиційний
банк на умовах гарантованих зобов’язань.
Менш популярні пряме розміщення акцій самою компанією, а також розміщення
акцій за допомогою банку на умовах найкращих зусиль. Вибір між відкритою і
закритою підпискою, як правило, зумовлений наявністю потреб у захисті прав
акціонерів на підтримку своєї частки в структурі акціонерного капіталу
корпорації при проведенні емісії. Проте ця проблема стає все менш актуальною,
коли розміщення додаткових акцій відбувається
за ринковою ціною, ринок акцій є ліквідним, а трансакційні
витрати на купівлю акцій на ринку – незначними. Акціонер, який бажає зберегти
або збільшити свою частку в акціонерному капіталі компанії, може купити
необхідну кількість акцій на ринку, тому закрита підписка як механізм
реалізації права акціонера на збереження
його частки в компанії втрачає свою актуальність.