Андріяш Ю.І., Крамар О.О.

Науковий керівник – Лавров О.В.

Буковинська державна фінансова академія

Основні перешкоди при проведенні фінансової санації в Україні

У системі стабілізаційних заходів держави, спрямованих на виведення підприємств з фінансової кризи, основна роль відводиться санаційним заходам. Особливо актуальна ця проблема для українських підприємств, які здійснюють свою діяльність в умовах нестабільної економіки. З огляду на це, першочерговим завданням є виявлення проблем, що заважають успішному проведенню санації та шляхів їх усунення.

В останні роки питанню вдосконалення системи державного фінансового контролю в Україні не бракувало уваги з боку вітчизняних практиків і теоретиків, серед яких – Бланк І.А., Тітов М.І., Коваленко М.А., Мойсеєнко Т.А. та ін.

Серед науковців немає єдиної думки щодо визначення санації. Так І.А.Бланк і ряд інших авторів під санацією розуміють систему заходів щодо запобігання оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. М.І Тітов розглядає санацію як оздоровлення неплатоспроможного боржника, надання йому фінансової допомоги, яка спрямована на підтримку діяльності боржника і запобігання його банкрутству [3].

Вказані визначення мають на увазі санацію як інститут зовнішньої фінансової підтримки боржника. Проте суть санації охоплює не лише фінансову сторону діяльності підприємств. Приймаючи рішення щодо санації, важливо враховувати соціальні, політичні та інші чинники, які визначають місце і роль підприємства в економіці держави. Тобто, санацію підприємства доцільно розглядати як оздоровлення боржника, надання йому зовнішньої фінансової допомоги і вжиття заходів щодо мобілізації внутрішніх фінансових та інших ресурсів, що забезпечують вихід підприємства із скрутного фінансового стану, стабільну діяльність, сталий розвиток у майбутньому й збереження зовнішніх умов для успішної діяльності підприємства [3].

Однак, при проведенні санації в Україні різні учасники, які приймають участь в проведені цієї процедури зіштовхуються з низкою проблем, причину виникнення яких ми розглянемо нижче.

Деякі показники фінансової звітності суб’єктів господарювання викривленні. Це стосується насамперед показників витрат, прибутковості, рентабельності. Прагнення підприємств приховати реальні доходи від оподаткування призводить до того, що реальні показники не мають нічого спільного з тими, що виходять із фінансової звітності [4].

Відсутність належної зацікавленості арбітражних керуючих вести роботу щодо пошуку інвесторів і сумлінного виконання обов’язків призводить до запровадження ліквідаційної процедури. Керуючі не виконують вимог щодо проведення фінансового аналізу підприємств-боржників, не вносять пропозиції щодо нових додаткових можливостей відновлення їхньої платоспроможності, розпорядники майна та керуючі санацією насамперед зважають на інтереси кредиторів і дуже мало – на інтереси боржника.

Незважаючи на те, що законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» створені сприятливі умови для проведення санації підприємств-банкрутів, на сьогоднішній день така процедура не набула широкого поширення. Однією з головних причин цього є те, що кредитори, як правило прагнуть повернути свої борги, а боржники – бодай частково віддати борги і зберегти підприємство. Єдиним виходом тут може слугувати реструктуризація підприємства, коли деякі активи розпродаються, а виторг спрямовується на потреби санації [1]. При цьому під реорганізацією слід розуміти проведення  організаційно-економічних та правових заходів, спрямованих на повну або часткову зміну власника статутного фонду підприємства з метою підвищення ефективності його функціонування [2]. Iснує тісна залежність між реструктуризацією підприємства і підвищенням його конкурентоспроможності. Впровадження структурних змін на підприємстві істотно залежить від ідентифікації чинників, які визначають його місію і вміння, що веде до утримання або покращення конкурентоспроможності підприємства і - через підвищення ефективності господарювання - до зростання його ринкової вартості.

Збалансований розвиток будь-якого підприємства на тривалу перспективу неможливо забезпечити без реалізації основної вимоги структурно-функціонального аналізу — врахування при розробці тактики і стратегії діалектичної єдності структури і функції. Але й тут існує проблема: застарілі основні фонди не є ліквідним майном. Частковим виходом з даної проблеми могла б стати застава або продаж нерухомості, а головне – землі. Але сьогодні на заваді цьому стоїть політика місцевих адміністрацій та не сформованість ринку землі в Україні [1].

Ще однією істотною проблемою є брак компетентних спеціалістів, а також висока вартість їх послуг і те, що за їх допомогою звертаються тоді коли підприємство знаходиться у глибокій кризі і допомогти йому майже неможливо. І це далеко не повний перелік проблем, які виникають при проведенні санації, що пов’язано перш за все з недосконалістю законодавства та використанням санації в якості способу прихованої приватизації [2].

Слід відмітити негативну тенденцію в державному секторі економіки, що проявляється у зумисному доведенні підприємств до банкрутства і подальшого зриву процедури проведення оздоровлення підприємства з метою його продажу у вигляді збанкрутілого суб’єкта за безцінь.

Таким чином, недоліки існуючої системи проведення процедури санації викликають необхідність пошуку способів щодо підвищення ефективності санаційних заходів шляхом удосконалення чинного законодавства, розробки ефективної державної політики в процесі підтримки національної економіки.

Література

1. Асєєва Н.В. Реорганізація неплатоспроможного підприємства як спосіб відновлення економічної незалежності // Право України. – 2006. - №7. – С.59-62

2. Концепція державної промислової політики України / Чумаченко М.Г., Амоша О.І., Іванов М.І. та ін. - Донецьк: ІЕН НАН України, 2005. - 424 с.

3. Коваленко М.А., Лобанова Н.В. Санація підприємств регіону та фінансові джерела її проведення // Фінанси України. – 2004. – №8 . – С. 69-75.

4. Николаева Т.В. Смертельный исход // Бизнес. – 2007. – №22. – С. 66-69.