Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Кробинець С.С., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Поняття проблемного викладу та проблемної ситуації як педагогічної категорії.

Метод проблемного викладу навчального матеріалу передбачає створення проблемної ситуації, допомогу учням у її виділенні, прийнятті проблемного завдання та спільного його розв'язання. У проектно-технологічній підготовці з трудового навчання його використовують на заняттях в навчальних майстернях і на перших практичних заняттях з технічного конструювання та моделювання, розв'язуючи нескладні технічні завдання. Застосовуючи цей метод, вчитель показує і формує в учнів зразки наукового пізнання, наукового вирішення проблемної ситуації. Вони беруть участь у прогнозуванні наступного кроку мислення, проведенні досліду. Цим вони залучаються до способів пошуку знань, формують переконаність в істинності отриманих знань.

Частково-пошуковий (евристичний) метод спрямований на залучення учнів до самостійного розв'язання пізнавального завдання. Для забезпечення дієвості цього методу треба створити проблемну ситуацію, спонукати учнів до розуміння й прийняття пізнавального завдання та аналізу успіхів, помилок і труднощів у розв'язанні визначеного завдання. На заняттях, в гуртках технічного конструювання й моделювання цей метод використовують під час проведення проектування й конструювання за заданими технічними умовами. Його можна використовувати індуктивно або дедуктивно, за умов поєднання прямої та побічної взаємодії учасників процесу.

Дослідницький метод спрямований на залучення учнів до самостійного розв'язування пізнавального завдання з використанням відповідного обладнання. У технічному конструюванні та моделюванні його використовують під час проектування й конструювання за власним задумом. Для його ефективності варто дотримуватися певних вимог: створення проблемної ситуації, надання допомоги учням у пошуку ефективних знань, необхідних для розв'язання поставленої проблеми, орієнтація учнів на проведення досліджень і систематизацію результатів проведених досліджень, залучення учнів до самостійного аналізу ходу та результатів дослідної роботи.

Як основний компонент проблемного навчання виступає проблемна ситуація, в якій учень гостро відчуває відсутність готового стандартного рішення. Проблемні ситуації з неоднозначними відповідями і ті, які поки що зовсім не розв'язані — особливо велика цінність особистісно-орієнтованої проектно-технологічної підготовки з трудового навчання.

Головним у проблемній ситуації, з точки зору особистісно-орієнтованої освіти, є виникнення гострого позитивного відчуття з приводу особистого використання своїх знань, щоб учень не зміг би відійти від проблеми (особистісно-значуща ситуація). Саме «розробка в навчанні проблем, які хвилюють учня, — центральна складність педагогіки і методик».

Проблемні ситуації для учня як особистісні можуть бути створені на звичайному навчальному матеріалі, звичайному навчальному завданні. Учневі пропонується подати варіант виконання завдання у вигляді власного освітнього продукту. Подальше зіставлення освітнього продукту учня з культурно-історичним аналізом приводить до його переосмислення, добудови або, навіть, драматизації. Саме драматизація освітнього продукту, пов'язані з нею обговорення, захист свого продукту, створюють глибоко особистісну проблемну ситуацію — основу особистісного освітнього зростання. Неважко бачити, що «створення проблемних особистісних ситуацій шляхом драматизації індивідуальних освітніх продуктів учнів моделює на рівні їхнього розвитку аналогічні процеси «великої» науки». В останні роки в проектно-технологічній підготовці потужно заявив про себе метод проектів. Його використання в навчальному процесі дає змогу ефективно зреалізувати принципи особистісно-орієнтованої освіти й максимально соціалізувати одержані учнями знання й уміння.

З певним наближенням метод проектів можна розглядати як спосіб виконання учнями проблемного завдання професійного характеру на основі зібраних ними матеріалів, які пояснюють причини стану процесу,
об'єкта, що досліджується, дають змогу розробити шляхи реалізації та способи матеріального втілення. Суттєвою особливістю проектування як методу навчання є те, що завдання, яке розв'язується, висувається життям, а результат розв'язку переноситься в практику. Джерелом навчального матеріалу для роздумів є саме життя, практика, суспільство, що потребують вирішення цього питання та спонукають до пошуку відповідей. Учні не одержують готових розв'язків, відомостей, не тратять зусиль на запам'ятовування, а усвідомлюють та відчувають проблему, сприймають її як свою життєву потребу та свідомо розв'язують. У процесі вирішення поставленої проблеми створюються найбільш сприятливі умови для роботи думки, для самоактуалізації, а з ними й засвоєння знань, використання на практиці та їхня соціалізація.