Л.А. МОЛОТАЙ

Хмельницький національний університет

навчання особистісно-орієнтованому спілкуванню іноземною мовою на основі читання тексту

Можливість розвитку комунікативних вмінь на базі читання ніколи не викликала сумніву. Багато сучасних зарубіжних та вітчизняних методистів рекомендують та успішно використовують читання як засіб навчання говорінню на всіх етапах та в різних умовах. Особливо це актуально на неспеціальних факультетах вищих учбових закладів, де кількість годин відведених на вивчення іноземної мови досить обмежена.

На сучасному етапі навчання іноземній мові розглядаються під кутом зору навчання комунікативній діяльності, спілкуванню. Отже, цілком логічним є звернення до читання іноземною мовою як одного з важливих джерел пізнавальних потреб студентів та як засобу навчання особистісно-орієнтованому спілкуванню.

В даний час існує багато рекомендацій та розробок пов'язаних з розвитком вмінь та навичок усного мовлення на матеріалі читання (А.П.Шрамова, І.А.Гініатуллін, П.А. Салтикова та інші). Однак, як і раніше, актуальними залишаються проблеми, пов'язані з особливостями реалізації особистісно-діяльного підходу під час навчання спілкуванню.

Особистісно-орієнтований підхід відповідає основній тенденції сучасної освіти, сутність якої пов’язана з переходом від традиційних форм до демократизації тп гуманізації навчання майбутніх спеціалістів. Ця тенденція визначає перехід від суб’єкт – об’єктної парадигми в організації підготовки та навчання до гуманітарної підготовки та навчання до гуманітарної, діалогічної, комунікативно-особистісної парадигми.

Одним із джерел розробки структури особистісно-орієнтованого іншомовного спілкування є різноманітні інтенсивні методи навчання іноземним мовам (Г.А.Китайгородська, Є.Г.Чалкова). З точки зору психології, особистісними є такі форми спілкування, в яких немає предмету діяльності, зовнішнього по відношенню до взаємодії партнерів, або ж предмет грає лише інструментальну роль. Рухомою силою такого спілкування є та цінність, якою партнери є один для одного [1].

Отже, особистісно-орієнтоване спілкування в навчальному процесі це спілкування, яке базується на інтересі людини до людини, на доброзичливому, тактовному ставленні співрозмовників. На знанні та врахуванні індивідуальних психологічних особливостей їх характеру, темпераменту та ін. Таке спілкування виражене у відповідній мовній формі, сприяє самовираженню особистості.

Характерною рисою більшості форм особистісно-орієнтованого спілкування є направленість суб'єкта спілкування на те, щоб відразу отримати відповідь співрозмовника, сприйняти його реакцію і відповідно з цим вирішити в якому напрямку діяти далі. В такому випадку важливим стає перетворення процесу оволодіння іноземною на процес особистісний, тобто, стає можливим переведення мовної діяльності в галузь психічних процесів. При такому підході головне завдання методики полягає в підвищенні інтелектуально-мислительної активності студентів.

Під час організації читання основою для навчання спілкуванню є дві можливості його використання. Одна з них міститься у змісті навчального матеріалу, а інша - в формуванні завдань, що мотивують спілкування. Вони можуть бути реалізовані, якщо змінити основну схему взаємодії викладача та студента, якщо в основі навчання буде використовуватися особистісно-діяльний підхід, який полягає в їх суб'єктно- суб'єктному навчальному співробітництві, в сумісному, дидактично організованому вирішенні навчальних комунікативно-пізнавальних завдань [2].

Відомо, що найбільш успішним є читання тих текстів, інформація яких має для студентів особистісне значення, тобто відповідає домінуючому внутрішньому мотиву студента - мотиву пізнавального інтересу. В зв'язку із цим підбору текстів слід приділяти велику увагу.

На кожному наступному етапі тексти мають бути складнішими, містити різноманітні граматичні конструкції, синоніми та антоніми, багатозначні слова, фразеологізми, тощо. Необхідно також розширювати і стилістику текстів: розмовний, публіцистичний, офіційно-діловий, науковий.

Крім принципу відповідності змісту текстів інтересам студентів, виховного значення, слід враховувати вимогу проблемності. Як відомо, проблемним може бути далеко не кожний текст і, відповідно, не кожний текст може мотивувати передавання інформації в усному мовленні, що здійснюється на базі читання.

Невід’ємною частиною комунікативно-орієнтованої методики навчання стала також вимога аутентичності. Оригінальні неадаптовані навчальні тексти повинні посідати головне місце в навчальному процесі, особливо на другому етапі навчання. Тут вони необхідні, бо читання їх входить до кінцевої мети навчання.

Аутентичний текст має ряд особливостей, які можуть і повинні бути використані в якості основи для розвитку вмінь експресивного усного мовлення як в монологічній, так і в діалогічній формі. Найважливіші з них полягають у тому, що:

- в аутентичному тексті міститься мовний матеріал, запозичений з загальної комунікативної

практики;

- мовний матеріал таких текстів дає значний мотиваційний імпульс;

- інформація, що надається за допомогою аутентичного тексту, сприймається як більш достовірна та цікава;

- читання таких текстів вже включає в себе мотив наступного обміну враженнями з приводу

отриманої інформації.

Проте проблему особистісної організації навчання неможливо вирішити тільки за рахунок добору цікавих за змістом навчальних матеріалів.

Як згадувалось вище, ще однією можливістю використання в навчанні тексту є формування завдань, що мотивують спілкування і направлені на розвиток вмінь особистісно-орієнтованого іншомовного спілкування на базі текстового матеріалу.

Активне ставлення студентів до тексту формується за допомогою комунікативних завдань. Доповнення письмових вправ комунікативними вправами дозволяє змінити вид мовленнєвої діяльності, із тієї, яка полягає у здобуванні інформації до тієї, що полягає в обміні вже здобутою. Правильне формування комунікативних вправ організовує внутрішні мотиви іншомовного мовленнєвого спілкування і надає навчанню особистісно значущого характеру.

Важливе значення для забезпечення можливості особистісного самовираження студентів мають різноманітні рольові та ділові ігри. Під час таких ігор студент діє в заданій ситуації, взявши на себе певну соціальну роль, наприклад, пише ділового листа, заповнює анкету для працевлаштування, веде ділову розмову по телефону, організовує зустріч. В межах цієї ситуації він спілкується, приймає рішення, виявляє своє ставлення до різних питань і проблем, тобто виражає себе як особистість. І читання тексту з наступним коментуванням інформації, що міститься в ньому, висловлювання своїх думок, оцінок з приводу неї, може стати початковою чи проміжною стадією проведення гри.

Практика доводить, що використання тексту як основи для навчання особистісно-орієнтованому спілкуванню веде до підвищення мотивації навчання іноземним мовам, зростанню ефективності читання, кращому засвоєнню мовного матеріалу, а також допомагає студентам оволодіти досвідом такого спілкування.

Література

1. Ломов Б.Ф. Проблема обучения в психологии. – М., 1981 – С. 3-32.

2. Зимняя М.А. Психология обучения неродному языку. – М., 1989. – С.18-24.

3. Китайгородская Г.А. Методические основы интенсивного обучения иностранным языкам. –М., 1986.

4. Скалкин В.Л. Основы обучения устной иноязычной речи. – М., 1981. – С.60-69