Филологические науки \ 6.Актуальные проблемы перевода.

                Старший преп. Павлова Татьяна Николаевна

Одесский Национальный Университет  им. И.И.Мечников, Украина

                  Проблеми перекладу сленгізмів.

 

         Основна задача перекладача при досягненні адекватності  - майстерно виконати різноманітні перекладацькі трансформації для того, щоб текст перекладу якомога точніше передавав всю інформацію, що містить текст оригіналу, дотримуючись відповідних норм мови перекладу. Збереження інваріантних стилістичних особливостей початкового художнього тексту, незалежно від його жанрової приналежності, є одним з найголовніших завдань будь-якого перекладу.

         При перекладі сленгу найприроднішим є використання функціональних аналогів за наявності їх в мові перекладу. При їх відсутності можна удатися до просторіччя, яке додає тексту, що перекладається, необхідну характеристику відхилення від літературної норми.   

        Сленг представляє складність для перекладу, тому що деякі сленгізми можуть бути незафіксованими у словниках, враховуючи таку їх ознаку, як недовговічність та можливу тенденцію к зникненню. Вибір засобів вираження в мові перекладу залежить безпосередньо від з’ясування значення слова у контексті. Остаточний варіант перекладу повинен передавати не тільки значеннєві відтінки слова, але й експресивно-стилістичну забарвленість слова.  

        Часто контекст змушує відмовлятися від вибору однієї з варіантних відповідностей, тоді доводиться шукати новий варіант перекладу - контекстуальну заміну, коли у зв’язку з особливостями конкретного контексту перекладач відмовляється від використання існуючої лексичної відповідності та підбирає варіант перекладу, що підходить лише к даному випадку.

          Крім своєрідного лексичного складу, сленг характеризується й своєрідною манерою вимови, варіантами морфологічних форм, певними типовими синтаксичними конструкціями. Такі маркери можуть бути використані перекладачем при пошуках контекстуальної заміни тієї чи іншої сленгової одиниці. Наприклад, характерною особливістю фонетики сленгізмів в емоційному мовленні є подовження приголосних.

«The Victim telt me that ah 'wis tae come round'» [8, 232].

«Жертва сказала, что мне «нужжо зайти» [9, 241].

         Невірна дієслівна форма разом з подовженням приголосної «ж» передають морфологічне та граматичне відхилення оригіналу.

        Якщо функціональні аналоги або варіативні відповідності відсутні в мові перекладу, перекладач може вдатися також до прийому компенсації, сутність якого полягає в тому, що елементи змісту, втрачені при перекладі одиниці в оригіналі, передаються в тексті перекладу іншим засобом, причому необов’язково в тому ж самому місті, що і в оригіналі.  Та­ким чи­ном, в тексті перекладу створюється інший образ, такого же стилістичного напрямку. Пе­ре­кла­да­че­ві ва­ж­ли­ві­ше за­без­пе­чи­ти сти­лі­с­ти­ч­ну аде­к­ва­т­ність пе­ре­кла­ду у ці­ло­му, ніж збе­ре­г­ти то­ч­не роз­та­шу­ван­ня стилістичного при­йо­му у те­к­с­ті.     

         Загальнопросторічні й діалектні особливості мови торкаються не тільки лексичної, але й фонетико-графічної й граматичної сфери, тобто являють собою сплав з різних відхилень від норми. А норма в різних мовах різна, тому варто порушувати питання не стільки про компенсацію лексики, скільки про компенсацію маркірованих лексико-фонетичних і лексико-граматичних варіантів і форм. Для англійської мови ха­ра­к­те­р­на пе­ре­ва­га гра­ма­ти­ч­них, фо­не­ти­ч­них, гра­фі­ч­них, та, ме­н­шою мі­рою, ле­к­си­ч­них ма­р­ке­рів, для російської мови -  пе­ре­ва­га са­ме лек­си­ч­них ма­р­ке­рів, емо­цій­но-­за­ба­р­в­ле­ної ле­к­си­ки, рі­з­них про­с­то­рі­ч­них зво­ро­тів. Подібні розбіжності зумовлюють неспівпадання морфологічного, синтаксичного, фонетико-графічного характеру, що мають місце при перекладі. Якщо застосування певних занижених маркерів у перекладі, навіть, якщо вони не співпадають по структурі з маркерами оригіналу, забезпечують зберігання стилістичної забарвленості оригіналу, то ча­с­ткові втра­ти у пе­ре­да­ван­ні окре­мих об­ра­з­них за­со­бів є не­сут­тє­ви­ми для аде­к­ва­т­но­с­ті пе­ре­кла­ду у ці­ло­му.

Наведемо приклад:

«...you takin aw they trips n that» [8, 212].

«… ты все марки свои заглотил» [9, 219].

        Замість нейтрального дієслова «to take» перекладач використовує розмовно-просторiчну одиницю «заглатывать», компенсуючи неможливість передати маркіровані особливості оригіналу.

        При перекладі сленгових одиниць, що не мають безпосередніх відповідностей в даному контексті, перекладач може вдатися до описового перекладу. «Це лексико-граматична трансформація, при котрій лексична одиниця мови оригіналу замінюється словосполученням, що здійснює експлікацію її значення, тобто дає більш менш повне пояснення чи визначення цього значення в мові перекладу» [6, 185].  Недоліком описового перекладу є його громіздкість і багатослівність, тому найбільш вдало цей спосіб перекладу застосовується в тих випадках, коли можна обійтися порівняно коротким поясненням.

        Лише в разі правильного вибору способу перекладу, грунтуючись на детальному аналізі стилістичних прийомів автора в зіставленні з можливими засобами в мові перекладу, перекладач може найточніше передати той ступінь впливу, який зазнає носій мови при читанні оригінального тексту.

     Таким чином, на основі вищесказаного можна зробити наступні висновки:

  1. Найкращим рішенням при перекладі сленгізмів є використання функціональних аналогів \ варіативних відповідностей за наявності їх в мові перекладу. При їх відсутності можна удатися до компенсації або описового перекладу
  2. Засоби вираження стилістично маркірованої лексики в англійській та російській мовах не співпадають, тому мова йде не стільки про компенсацію лексики, скільки про компенсацію маркірованих лексико-фонетичних і лексико-граматичних варіантів і форм.
  3. Коли контекст змушує відмовлятися від вибору однієї з варіантних відповідностей, тоді доводиться шукати новий варіант перекладу - контекстуальну заміну.
  4. Нейтралізація сленгових одиниць призводить до значних художніх втрат та перекручення змісту оригінального тексту в перекладі.

 

                                         Список використаних джерел

1.            Беляева Т.М., Хомяков В.А. Нестандартная лексика английского языка.  - Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. - 136 с.

2.            Гальперин И.Р. О термине "сленг" // Вопросы языкознания. – Москва, 1956. – С. 105-112.

3.            Голикова Ж.А. Перевод с английского на русский: Учеб. Пособие. – М.: Новое знание, 2003. – 287 с.

4.            Девкин В.Д. Специфика словаря разговорной лексики. - М.: Русский язык, 1994. – 186 с.

5.            Дмитриева Л.Ф., Кунцевич С. Е. Английский язык: Курс перевода. – М.: ИКЦ «МарТ», 2005. – 288 с.

6.            Караваева Т.Л., Мизецкая В.Я., Никулина Е.Л. Нестандартная лексика в оригинале и переводе англоязычных текстов разных жанров // Перевод и интерпретация текста. М., 1988. – с. 190 -197.

7.            Комиссаров В. Н. Теория  перевода (лингвистические   аспекты).

         Учеб.  пособие для ин-тов и фак- тов иностр. яз./ -  М. : Высш. шк.,    

         1990 – 253 с.

8.            Roger T. Bell. Translation and Translating: Theory and Practice. – London and New York: Longman, 1997. – 298 p.

9.            Welsh I. Ecstasy. – London: Vintage books, 1996. – 276.

10.         Уєлш И. Екстази. – Изд-во Ред Фиш, 2001. – 316 с.