Право. Международное право.

Н.Г. Васильєва,

старший викладач кафедри права Національного технічного університету „ХПІ”, Україна, м. Харків

Забезпечення права на цілісність особистості у Європейському Союзі.

Досягнення у галузі біології та медицини на сучасному етапі розвитку суспільства торкнулися фундаментальних основ людини, її фізичної і психічної цілісності. Наука усе глибше проникає в такі сфери людини (геном, мозок і свідомість, саморозуміння й самоідентифікація, народження, смерть, репродукція), які споконвіків вважалися сакральними й недоторканними. Це створює певні погрози для фізичної і психічної цілісності індивідів, з боку таких нових біотехнологій, як клонування й модифікації геному людини, генетичний скрінінг, трансплантація органів кліток і тканин, предімплантаційна й дородова діагностика та ін. З метою забезпечити належний правовий захист особистості в умовах постійного прогресу біомедицини Хартія ЄС (2000р.) у ст. 3 закріпила право на цілісність особистості, як основне право людини.

Можливості, які надають сучасні досягнення у сфері біології, медицини та біохімії безпосередньо загрожують цілісності та ідентичності людського виду. Якщо вірити відомому американському філософу, історику і політологу Ф. Факуямі, то в самому найближчому майбутньому біотехнології зможуть здійснити те, про що ідеологи расизму навіть і не могли мріяти: вони дозволять створити зовсім новий тип людських істот. Вчений зауважує, що усього через кілька поколінь, можна буде говорити про закінчення історії людства, оскільки людський вид зникне як такий і почнеться нова постлюдська історія.

Стрімкий прогрес біомедицини і його вражаючі результати у галузі наукових досліджень та їхнє технологічне застосування дають велику надію на появлення нових методів лікування тяжких хвороб, або навіть позбавлення багатьох з них через відкриття генів, що за них відповідають та їх модифікацію. Однак на сучасному етапі розвитку нашої цивілізації не можна напевно сказати чи є вигоди від сучасних біотехнологій відповідними збиткам, які вони можуть нанести в майбутньому окремій особистості та людству в цілому. Найчастіше наукові досягнення в загалі та у галузі біомедицини, зокрема, відбуваються зі значним випередженням чинного законодавства. Отже як тільки нове технічне або наукове відкриття з'являється, юридична думка має тенденцію інкорпорувати її в вже існуючі правові межі та концепції, замість того, щоб створювати нові юридичні інститути та розвиватися разом з науковим прогресом. Породжувані цим процеси у суспільстві досить часто приводять до негативних наслідків, і окреме наукове відкриття перетворюється в джерело наживи, об'єкт злочину, призводить до колізій та створює прогалини у праві.

На гостру необхідність захисту цілісності людської особистості у зв'язку з глобальним прогресом науки Європейське Співтовариство відгукнулося саме створенням нового інституту прав людини: проголошенням фундаментального права на цілісність особистості. У ст. 3 Хартії ЄС 2000р. говориться, що кожний має право на повагу його або її фізичної і психічної цілісності і, що у галузі біології та медицини необхідно гарантувати правило інформованої згоди, заборону комерціалізації тіла людини та його частин, євгенічні практики, які мають за мету селекцію людей та репродуктивне клонування людських істот.

Закріплені у Хартії ЄС положення потребують термінового забезпечення у європейському праві та законодавстві країн-членів ЄС в умовах постійного прогресу біомедицини та її вторгнення у людську природу. Виходячи з теорії міжнародного права, кожне право людини покладає на держави та міжнародні установи певні зобов’язання щодо його забезпечення. Право на цілісність особистості накладає на установи та держави-члени ЄС зобов'язання "поважати", "захищати" й "здійснювати" це право. Для цього в Європейському Співтоваристві створено та функціонує механізм забезпечення права людини на цілісність особистості.

Цей механізм складається з 1) імплементації права на цілісність особистості у законодавство країн членів ЄС у тому обсязі та змісті, як воно закріплено у положеннях ст. 3 Хартії ЄС; 2) створення та забезпечення функціонування у ЄС інститутів реалізації та забезпечення вказаних нормативних положень; 3) створення нових органів для контролю забезпечення та захисту права на цілісність особистості; 4) практики судового захисту і визнання досліджуваного права.

Однак у ЄС лише розпочато процес забезпечення права на цілісність особистості. Норми щодо поваги та захисту цього права покладено в основу правового регулювання галузі біомедицини у ЄС. Сьогодні можна визначити загальні тенденції щодо правового забезпечення права на цілісність особистості у ЄС в майбутньому:

– закріплення права на цілісність особистості не лише у галузевих правових актах з регулювання біомедицини, а надання цьому праву статусу фундаментального, та внесення відповідних змін в основні національні документи країн ЄС, які закріплюють основні права людини;

– впровадження у європейське та національні законодавства країн ЄС процедури інформованої згоди та чітких вимог до забезпечення цього правила по відношенню до неповнолітніх, психічнохворих, пацієнтів у тяжкому стані;

– впровадження у кримінальне національне законодавство країн-членів ЄС положень, щодо визнання репродуктивного клонування людських істот, практики євгеніки з метою селекції людей та комерціалізації тіла людини і його частин – злочинами;

– впровадження принципу поваги до права людини на фізичну і психічну цілісність особистості у кодекси біомединої практики та загалом у біомедичну етику в ЄС.

Забезпечення права на цілісність особистості на законодавчому рівні у ЄС – це ще одна спроба людей на фоні усе більш прискорюваного розвитку науки створити та розвинути умови, у яких перше місце серед цінностей суспільства займатиме людська особистість. Розвиток науки зупинити неможливо, однак сьогодні люди бояться стати жертвами безконтрольного біотехнологічного прогресу. Тому завдання сучасного міжнародного законодавства складається не в тім, щоб зупинити наукові дослідження, а брати під контроль нові розробки, як тільки вони досягли стадії експерименту, і до того, як вони стали предметом комерції. Людина є унікальним та неповторним творінням природи, цілісністю тіла душі та розуму і повинна сприйматися тільки так, у жодному разі не допустимо попрання святості людської гідності та цілісності особистості починаючи з першого моменту її існування (зачаття) та закінчуючи повагою до тіла померлої людини. Саме тому право на цілісність особистості необхідно забезпечувати на усіх рівнях функціонування людської особистості, особливо у галузі людської репродукції, лікування, транспланталогії, біомедичних експериментів та ін.