Панасенко Н.М., Войтович М.В.

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, м. Київ

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

ПРОФЕСІЙНОЇ МОТИВАЦІЇ ТА КОНФЛІКТНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ВИПУСКНИКІВ ШКОЛИ

(НА МАТЕРІАЛІ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ)

Професійне самоусвідомлення – усвідомлення особистістю себе як суб’єкта майбутньої професії розпочинається вже в старших класах середньої школи. Учні-старшокласники перебувають у процесі пізнання й самооцінки своїх наявних якостей відносно до майбутньої професії. Саме в цей період учні старших класів, особливо випускники, оцінюють наявні досягнення, планують напрямок і шляхи саморозвитку. До основних функціональних і структурних компонентів професійного самоусвідомлення обов’язково входить мотиваційний та комунікативний компоненти, у т.ч. конфліктна компетентність.

Мотивація є циклічним процесом безперервного взаємного впливу та перетворень, у якому суб'єкт дії та ситуація взаємно впливають один на одну. Професійна мотивація – це процес наповнення смислами найбільш значущих стимулів праці, в результаті чого виникає структура у вигляді ієрархії смислоутворюючих мотивів, здатна здійснювати зворотній вплив на трудову поведінку особистості.

Конфліктна компетентність трактується як складне інтегральне утворення, основними складовими якого є компетентність суб’єкта у власному “Я”, компетентність у психологічному потенціалі інших учасників конфлікту; ситуаційна компетентність; знання про конфлікт; суб’єктна позиція учасника конфлікту.

Емпіричне дослідження проводилося на базі спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату І – ІІІ ступенів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у одному з районних центрів Київської області серед учнів 11 класу.

Методами дослідження стали: анкетування, тестування і метод статистичної обробки результатів. З метою вивчення найважливіших, з нашої точки зору, особливостей розвитку професійної мотивації та спрямованості, а також з метою вивчення особливостей розвитку конфліктної компетентності в учнів-випускників було обрано такі методики: анкета для школярів; анкета «Мотиви вибору» для вивчення мотивів професійної діяльності; диференційно-діагностичний опитувальник Є.О. Клімова для визначення професійної спрямованості особистості на основі аналізу переважень людини різних за характером видів діяльності; «Карта інтересів» (визначення провідних інтересів учнів, діагностика пізнавальних інтересів); методика Джона Холланда для оцінки професійного типу особистості учня; методика дослідження стилю поведінки в конфлікті К. Томаса; діагностика готовності до переговорів і розв’язання конфліктів; методика дослідження рівня тривожності Тейлора; методика дослідження здатності до емпатії І. М. Юсупова; методика оцінки агресивності А. Асінгера.

За результатами проведеної «Анкети для школярів» більшість учнів, а саме 70,8%, відповіли, що вже визначилися з майбутньою професією, причому 79,2% зробили це самостійно, а 20,8% – за порадою батьків. Дуже хочуть мати саме обрану професію 75,0%, а для 25,0% – це особливого значення не має. Більшість учнів вважають, що їхні здібності переважно відповідають вимогам майбутньої професії, а саме 75,0%, а 12,5% вважають, що їхні здібності повністю відповідають обраній професії. На перше місце поставили те, що у обраній професії найбільше приваблює можливість отримувати від неї задоволення. На другому місці за привабливістю опинилися можливість отримати престижну професію та те, що вона надасть можливість розкрити свої здібності. Бажання бути корисним суспільству та багато заробляти займає третю позицію. Більшість учнів готові до спілкування з людьми стільки, скільки це буде потрібно для роботи, а саме 66,7%. А якнайчастіше спілкуватися з людьми воліють 33,3%. Без особливих труднощів організовувати та керувати зможуть 50,0%, стільки ж учнів вважають, що зможуть справитися з управлінням людськими ресурсами. Серед учнів нашої вибірки 29,2 % вважають, що зможуть у майбутньому навчати інших без особливих труднощів та 70,8 % вважають, що зможуть з цим справитися. До роботи, пов’язаної з відповідальністю, найбільше готові 20,8%, а 79,2% – до відповідальності у необхідних межах. До роботи, пов’язаної з великим ризиком, готовий тільки 1 учень. Стосовно привабливості майбутньої професії, то на перше місце учні поставили можливість допомагати людям; на друге - можливість бути незалежним від керівників і колег; на третє – можливість навчати інших; на четверте – можливість захищати людей і на останнє місце поставили можливість керувати людьми. Серед респондентів 52,5 % відповіли, що мають повну та досить значну інформацію про сучасні професії. Навчальна успішність серед учнів, що відповіли на питання анкети, така: 33,3% навчаються переважно на 9-11 балів, а 66,7 % – на 7-8 балів. Тобто, середня успішність серед учнів нашої вибірки – 8 балів.

Дослідження мотивів вибору майбутньої професії вичвили наступне: найнижчу сформованість мають мотиви професійної майстерності, а мотиви власної праці, мотиви соціальної значущості праці та мотиви самоствердження в праці мають здебільшого середній рівень розвитку. Але у 4,2% учнів мотиви власної праці та мотиви професійної майстерності мають високий рівень розвитку.

Результати, отримані після проведення диференційно-діагностичного опитувальника (ДДО) Є.О. Клімова, вказують на те, що більшість учнів нашої вибірки здатні працювати у професіях типу «людина-людина», а саме 41,6%, 29,2% – у професіях типу «людина – художній образ», по 12,5% – у професіях типу «людина-природа» та «людина – техніка» і лише 4,2% схильні працювати у професіях типу «людина – знакова система».

Результати визначення провідних інтересів учнів і діагностики пізнавальних інтересів за методикою «Карта інтересів» підтверджуються результатами дослідження, проведеного за допомогою методики Джона Холланда для оцінки професійного типу особистості учня. Реалістичний тип особистості в нашій вибірці не виявлений. Соціальний та підприємницький – мають по 25,0 %, конвенціональний та артистичний тип особистості мають по 20,8%, а от інтелектуальний – мають 8,33% учнів нашої вибірки.

Також проводився порівняльний аналіз хлопців та дівчат. Було з’ясовано, що інтелектуальний тип особистості здебільшого мають дівчата (p< 0,05), а підприємницький – хлопці (p < 0,01). Професію, пов’язану з педагогікою, обирають здебільшого дівчата (p < 0,01).

Дослідження переважного стилю поведінки у конфлікті за методикою Томаса-Кілмена показало, що учні школи інтернату у конфлікті переважно обирають такий стиль поведінки, як компроміс (близько 95%). Треба зазначити, що найменше віддають перевагу боротьбі (8,3%).

Складові готовності до переговорів та розв’язання конфліктів в цілому у випускників виражені на середньому рівні. Здібності до переговорів і розв’язання конфліктів в учнів-випускників мають досить низький рівень (8,3%).

Щодо результатів дослідження рівня тривожності серед учнів нашої вибірки, то середній рівень мають 62,5 % (15 осіб), а високий рівень – 37,5 % (9 осіб). Випускники, перебуваючи у стані тривоги, припускаються помилок у навчанні, і таким чином знижують результативність навчання.

Низький рівень агресивності мають 33,3 %, середній – 58,3 %, а високий – 8,3 % серед учнів-респондентів. Тобто, учні випускного класу цілком коректні у стосунках один з одним, з учителями та вихователями. У них достатньо здорового честолюбства і самовпевненості. Але, звертає увагу той факт, що третина опитуваних має низький рівень агресивності, а значить – є дуже миролюбними, що може зумовлюватися недостатньою впевненістю у власних силах і можливостях.

Результати діагностики здібності до емпатії вказують на те, що високий рівень емпатійних тенденцій мають 45,8% опитуваних, середній та низький рівні – по 20,8 %, дуже низький – 12,6% . Такі результати свідчать про те, що майже половина учнів-випускників мають високий рівень емпатії, що є свідченням їх готовності до збалансованих міжособистісних стосунків. Емпатія робить поведінку людини соціально обумовленою, що особливо цінно у професіях типу «людина-людина».

Уміння розв’язувати конфлікти в учнів негативно корелює з мотивами власної праці у виборі професії. З цим же мотивом у виборі професій пов’язана також тривожність учнів, а саме – тривожніші учні обирають професію, опираючись на мотиви власної праці («праця заради праці»). Учні, чиєю основною стратегією поведінки у конфлікті, є боротьба, майже не опираються на мотиви власної праці у виборі професії. А ті учні, провідною стратегією яких у конфлікті є компроміс, навпаки, мають сформовані мотиви власної праці. Цікаво, що в учнів інтелектуального типу особистості провідною стратегією поведінки у конфлікті є співробітництво, вони мають гарні знання про конфлікти, і не схильні до боротьби в конфліктах. Гарні знання про конфлікти притаманні також конвенційному та підприємницькому типам особистості. Причому учні підприємницького типу спираються не тільки на знання про конфлікти, але також демонструють уміння їх розв’язувати, проте не схильні до емпатії. А от учні конвенційного типу також за високих знань в сфері конфліктів, більш здатні до ефективного розв’язання та мають менший рівень агресивності. При цьому вони менше схильні поступатися у конфлікті. Учні артистичного типу за високого рівня емпатії мають невисокий рівень уміння розв’язувати конфлікти. Цікаво, що учні, які обирають професії у сфері медицини, мають низьку здатність до розв’язання конфліктів, досить високу агресивність, але у конфлікті обирають поступливість як основну стратегію поведінки. Учні, що обирають майбутньою професією журналістику, мають високий рівень емпатії, а от ті, що обирають суспільну діяльність, як майбутню професію, не схильні до компромісу. Така парадоксальність, як на перший погляд, на жаль, підтверджується реаліями сьогодення у соціумі.

В результаті нашого дослідження було з’ясовано, що розвиток мотивів професійної майстерності в учнів випускного класу має низький рівень та потребує спрямованого корекційного впливу. Також з’ясовано, що чим вищим є рівень сформованості мотивів самоствердження в праці, тим більшою буде схильність до відповідальності. Було з’ясовано, що чим вищим є рівень розвитку мотивів власної праці у випускників, тим більше це впливатиме на небажання мати відповідальну роботу. Отже ієрархію смислоутворюючих мотивів складають мотиви: професійної майстерності, соціальної значущості праці, самоствердження та власної праці. Вони здатні здійснювати зворотній вплив на трудову поведінку особистості.

Учні – респонденти найчастіше обирали компроміс як переважний стиль поведінки у конфлікті. А між тим, компроміс - це не розв’язання, а лиш досягнення серединної позиції. Отримані результати дослідження готовності до переговорів і розв’язання конфліктів показали, що складові готовності в учнів-випускників є недостатньо високого рівня.

Третина досліджуваних має низький рівень агресивності, що свідчить про їх невміння постояти за себе, настояти на своєму тощо. Тобто, саме такі діти потребують підтримки й формування асертивності.

Більше половини серед учнів має середній, низький і дуже низький рівень вираженості емпатійних тенденцій. А емпатія – це професійно важлива якість професій типу «людина-людина». З огляду на те, що випускники обирають переважно професії саме цього типу, у систему психологічного супроводу випускників потрібно вводити психологічні заходи різного типу з формування в учнів емпатійних здібностей.

Як видно з проведеного дослідження, учні-випускники у виборі майбутньої професії не завжди керуються вимогами до професії та власними психологічними особливостями (це підтверджується прикладами вибору таких професій типу «людина-людина», як лікар і вчитель).

Однак, якщо вибір уже здійснений, учні хочуть оволодіти саме певними професіями, то тоді можна говорити про необхідність застосування спеціально розробленої корекційно-розвивальної програми, завдяки якій учні отримають необхідні знання, вміння й навички для ефективної в майбутньому професійної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Божович Л.И. Проблемы формирования личности: Избран. психол. тр. – М.-Воронеж, 1995.- 348 с.

2. Вербицкий А. А., Платонова Т. А. Формирование познавательной и профессиональной мотивации. М., 1986. - 172 с.

3. Зеер Э.Ф. Психология профессионального развития: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Э.Ф. Зеер.- 2-е изд.стер. – М.: Изд. центр «Академия», 2007. – 240 с.

4. Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1989. - 252 с.

5. Якобсон П.М. Психология чувств и мотивации: Избр. психол. тр. – М.; Воронеж: Изд-во Ин-та практ. психологии; МОДЭК, 1998. – 304 с.

6. Мучински П. Психология, профессия, карьера. СПб. Питер, 2004. - 538 с.

7. Поддубная А.В. Структура и механизмы становления профессионального самосознания, 2005. http://psi.lib.ru/statyi/sbornik/structura.htm

8. Парыгин Б. Д. Основы социально-психологической теории. М. Мысль, 1971. – 360 с.

9. Деркач А.А., Москаленко О.В. Профессиональное самосознание руководителей образовательных учреждений: теория, методология, практика. - М.: Изд-во Астрахан. гос.пед. ун-та, 1999. - 577 с.

10. Петровская Л.А. К вопросу о природе конфликтной компетентности // Вестник Московского университета. Сер.14.Психология.-1997.- №4.- С.41-45.

11. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000. - 256 с.