Физическая культура и спорт/2. Развитие физической культуры и спорта в современных условиях.

Осіпова І. В., Коцигой З. О., Осіпов Є. В.

Південноукраїнський державний педагогічний університет

ім. К. Д. Ушинського, Україна

Особливості занять зі студентами з відхиленнями у стані здоров'я.

Здоров'я - це природний стан організму, що характеризує його врівноваженість з навколишнім середовищем при відсутності будь-яких хворобливих змін. Організм людини - єдина, складна, саморегулююча та самостійно розвиваюча біологічна система, що знаходиться в постійній взаємодії з навколишнім середовищем та має здатність до самонавчання, сприйняття, передачі й зберігання інформації.

Останні роки спостерігається збільшення кількості студентів, що мають відхилення у стані здоров'я. Адаптація цих студентів до інтелектуальних, фізичних та нервових навантажень стає актуальною проблемою, яка потребує свого вирішення у вузі протягом усіх років навчання. Загальне зниження психосоматичного здоров'я студентів повинно привести до комплексного системного шляху зміцнення здоров'я, що базується на глибокій диференціації, виборі лікувальних педагогічних технологій, форм організації навчального процесу, дозування навчальних навантажень з урахуванням багатьох факторів. Важлива роль у вирішенні цієї проблеми належить фізичному вихованню.

Конкретні напрямки та організаційні форми використання масових оздоровчих, фізкультурних і спортивних заходів в умовах вищих навчальних закладів залежать від статі, віку, стану здоров'я, рівня фізичної і спортивної підготовленості студентської молоді, а також від наявної спортивної бази, традицій вузу та інших умов. Можна виділити гігієнічне, оздоровчо-рекреативне (рекреація - відновлення), підготовче, спортивне, професійно-прикладне та лікувальне напрямки.

Оздоровчо-реабілітаційна фізична культура пов'язана з направленим використанням фізичних вправ як засобів лікування захворювань і відновлення функцій організму, порушених або втрачених внаслідок захворювань, травм, перевтоми та інших причин. Її різновидом є лікувальна фізична культура.
Невід'ємною частиною фізичного виховання є лікарський контроль. В результаті медичного огляду студенти вузів та університетів в залежності від статі, фізичного розвитку, стану здоров'я та функціональної підготовки комплектуються лікарем у медичні групи за нозологічними формами (захворюваннями). Так студенти із захворюваннями кардіореспіраторної, травної та ендокринної систем складають одну групу; студенти з травмами і захворюваннями периферичної нервової системи - іншу групу; ті, що мають відхилення з боку слуху або зору - третю; з відхиленнями з боку центральної нервової системи (неврози, та ін.) - четверту. Відповідно студенти розподіляються на 3 медичні групи: основну (особи без відхилень у стані здоров'я), підготовчу (особи з недостатнім фізичним розвитком або підготовленістю) і спеціальну (особи, які мають відхилення у стані здоров'я та потребують обмеження фізичних навантажень). Студенти, тимчасово звільнені за станом здоров'я від занять фізичним вихованням, виконують вимоги контролю з теоретичного та методико-практичного розділів змісту навчальної діяльності.
Навчальні групи закріплюються за викладачами фізичного виховання на весь період навчання. Якщо у студентів спеціальної та підготовчої навчальних груп у процесі навчальних занять покращилися стан здоров'я, фізичний розвиток і підготовленість, то вони на підставі висновку лікаря та рішення кафедри після закінчення навчального року (або семестру) переводяться в наступну медичну групу. Якщо в результаті хвороби або інших об'єктивних причин спостерігається погіршення стану здоров'я, то студенти переводяться в спеціальну медичну групу в будь-який час року. Студенти в таких групах зазвичай характеризуються слабким фізичним розвитком та низьким функціональним станом. Вони, як правило, були звільнені від уроку фізкультури в школі, погано організовані, не можуть виконувати фізичні вправи, не мають навичок спортивних ігор, не вміють плавати та багато іншого; в них часто виникають простудні захворювання із загостреннями в осінньо-весняний період.

Програма курсу цієї групи включає теорію, практичний програмний матеріал, обов'язковий для всіх навчальних відділень, професійно-прикладну фізичну підготовку, а також спеціальні засоби для усунення відхилень у стані здоров'я і фізичному розвитку.

На теоретичних заняттях особлива увага приділяється питанням лікарського контролю, самоконтролю та методиці фізичного виховання з урахуванням відхилень у стані здоров'я студентів.

Навчальний процес з фізичного виховання в спеціальній медичній групі переважно спрямований на:
- зміцнення здоров'я;
     - загартовування організму;
     - підвищення рівня фізичної працездатності;
     - можливе усунення функціональних відхилень у фізичному розвитку;
     - ліквідацію залишкових явищ після перенесених захворювань і травм;
     - набуття необхідних й допустимих для студентів професійно - прикладних умінь і навичок, в тому числі й навички в організації та суддівства спортивних змагань.

Загальна та професійно - прикладна фізична підготовка проводяться з урахуванням функціональних можливостей студентів. Головне у цій підготовці - оволодіння технікою прикладних вправ, усунення функціональної недостатності органів і систем, підвищення працездатності організму.

Велике значення в навчальних заняттях спеціальної медичної групи має реалізація принципів систематичності, доступності та індивідуалізації, суворе дозування навантаження та поступове його підвищення.

Перед викладачем спеціальних медичних груп стоять такі завдання:

- поліпшення функціонального стану та попередження прогресування хвороби;

- підвищення фізичної та розумової працездатності, адаптація до зовнішніх чинників;

- зняття втоми та підвищення адаптаційних можливостей;

- виховання потреби в загартовуванні, заняття оздоровчою фізкультурою, диференційований підхід до студентів.

Незважаючи на оздоровчо-відновлювальну спрямованість занять в спеціальній медичній групі, вони не повинні зводитися лише до лікувальних цілей. Викладачі повинні прагнути до того, щоб студенти цієї групи набули досить різнобічну й спеціальну фізичну підготовленість, поліпшили свій фізичний розвиток та в результаті були переведені у підготовчу групу.
Заняття в спеціальної медичної групи проводяться за програмою фізичного виховання для ВНЗ, з обмеженням вправ на швидкість, силу та витривалість.
Існує багато форм фізичної культури, які використовуються для нормалізації функціонального стану та постави студентів, а також для профілактики захворювань (ранкова гігієнічна гімнастика, спортивні та рухливі ігри, ходьба і біг, плавання, лижі, ковзани, велоспорт, заняття на тренажерах, теренкури, лікувальна фізкультура, масажі, тощо).

Контроль за реакцією серцево-судинної системи здійснюється по пульсу, частоті дихання, самопочуттю, кольору шкірних покривів, пітливості та ін. Фізіологічна крива заняття повинна представляти собою лінію, що підіймається в основній частині (хвилеподібно) та помітно знижується наприкінці заняття. Студенти повинні вести щоденник самоконтролю, а викладач по пульсу, частоті дихання та іншим суб'єктивним показникам контролює їх самопочуття та переносність фізичних навантажень.

Заняття бажано проводити на свіжому повітрі - в парку, сквері, лісі, на березі моря чи озера, коли одночасно діють такі фактори як оздоровлення, тренування та загартовування. Одяг та взуття обов'язково повинні відповідати погодним умовам та місцю проведення заняття. Заняття проводяться в групах по 10 - 15 осіб два рази на тиждень по 90 хвилин під постійним контролем лікаря. З фізіологічної точки зору бажано проводити заняття у нечисленних групах (8 - 12 студентів) чотири рази на тиждень по 45 хвилин. Залежно від захворювання підбирається спеціальний комплекс вправ. Багато уваги студенти повинні приділяти самопідготовці, отримавши від викладача домашнє завдання (наприклад, підібрати індивідуальний комплекс фізичних вправ відповідно до свого діагнозу).

Відповідно до вищевикладеного при кожному захворюванні, як би воно глибоко не ушкоджувало важливі функціональні системи організму, можуть бути відшукані специфічні засоби й методи занять фізичними вправами та фактори загартовування, які здатні істотно поліпшити стан ушкодженого організму. Чим більше комплекс використовуваних засобів, методів та форм організації занять, тим ефективніше процес фізичного виховання студентської молоді.

Література.

1. Э. Г. Булич. Физическое воспитание в специальных медицинских группах. Учебное пособие для техникумов. М.: Высшая школа, 1986.

2. В. И Дубровский. Лечебная физическая культура. Учебник для вузов.

М.: Гуманит. изд. центр. ВЛАДОС, 1999.

3. В. И. Дубровский. Спортивная медицина. Учебник для вузов.

М.: Гуманит. изд. центр. ВЛАДОС, 1998.

4. Под ред. Л. Б. Кофмана. Настольная книга учителя физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1998.

5. Н. М. Амосов. Раздумья о здоровье. Свердловск,1987.