Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю., Горбань М. Л.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Проблеми інноваційного розвитку української економіки

У вирішенні завдань виходу з кризи, забезпечення динамічно стійкого розвитку української економіки проблеми активізації інноваційної діяльності набувають особливої актуальності. Активізація інноваційної діяльності спроможна забезпечити безперервне оновлення технічної та технологічної бази виробництва, освоєння та випуск нової конкурентоспроможної продукції, ефективне проникнення на світові ринки товарів та послуг. Охопивши різні аспекти ринкових відносин інноваційний процес сприяє зростанню промислового виробництва, дає змогу підвищувати продуктивність праці, залучати до виробничої сфери нові резерви.

Теоретичному обґрунтуванню та практичній реалізації означених питань присвячено численні наукові розробки українських учених, зокрема А. Гальчинського, В. Гейця, Я. Жаліла, О. Амоші, О. Лапко.

Цілком слушною є позиція провідних фахівців з питань інноваційного розвитку, що характеризують останній як процес структурного вдосконалення національної економіки, який досягається переважно за рахунок практичного використання нових знань для зростання обсягів суспільного виробництва, підвищення якості суспільного продукту, зміцнення національної конкурентоспроможності та прискорення соціального прогресу в суспільстві[1].

Характерною ознакою сучасної економіки є створення та використання нових знань, перетворення їх на повноцінний чинник виробництва. У промислово розвинутих країнах до 90 % приросту ВВП забезпечується за рахунок упровадження нових технологій. В Україні У 2010 р. у промисловості було освоєно виробництво 2685 видів інноваційної продукції. Незважаючи на те, що протягом 2007-2010 рр. зросла питома вага підприємств, що впроваджували інновації, частка реалізованої інноваційної продукції в обсязі промисловості знизилася на 1,9 %. Згідно зі статистичними даними, в загальному обсязі реалізованої промислової продукції 2010 року тільки 9,8 % мають ознаки інноваційної, тоді як в Євросоюзі цей показник перевищує 75%.[2]

На відміну від розвинених країн, інноваційна діяльність в Україні характеризується структурною деформованістю, інституційною неповнотою, неузгодженістю та незбалансованістю технологічних, економічних та соціально-ціннісних аспектів. В Україні на даний час не створено технологічні, інституціональні та соціальні передумови для розвитку за інноваційним типом, зокрема:

- не задіяні механізми підтримки інноваційної діяльності, ефективність яких підтверджена досвідом багатьох країн;

- відсутня відповідна фінансово-кредитна, податкова і амортизаційна політика;

- не створені і умови, які б сприяли широкому залученню в інноваційну сферу позабюджетних інвестицій, перш за все з боку вітчизняних комерційних структур і банків.

Сучасний стан інноваційного розвитку в Україні сформувався під впливом низки серйозних макроекономічних проблем, пов’язаних, перш за все, з нагромадженням макроекономічних диспропорцій та суперечностей, зниженням регульованості економіки на стадії радикальних економічних реформ. Крім того, зміст, послідовність та результативність реалізації заходів інноваційної політики зазнали негативного впливу внаслідок тривалої системної кризи вітчизняної економіки, нестабільності управлінських структур, недостатнього фінансування передбачених законодавством заходів, певної фрагментарності та непослідовності інноваційного законодавства України [1].

На вирішення даних проблем у країні потрібно створити сприятливий інноваційний клімат, що дозволить включити інноваційну сферу в ринкові відносини. Вихід з кризової ситуації в інноваційні сфери української економіки повинен забезпечуватися через вирішення таких завдань:

- створення передумов для швидкого та ефективного впровадження технічних новинок в усіх сферах діяльності;

- забезпечення структурно-технологічної перебудови як на рівні окремих підприємств, так і економіки в цілому;

- збереження і розвиток стратегічного науково-технічного потенціалу в

пріоритетних напрямках розвитку;

- створення необхідних умов для збереження кадрового потенціалу

науково-інноваційної сфери, недопущення еміграції висококваліфікованих наукових кадрів;

- визначення пріоритетних напрямків розвитку досліджень та розробок і забезпечення їх державного фінансування;

- застосування нових форм організації інноваційної діяльності, таких як

технопарки, технополіси тощо;

- заміна існуючої науково-технічної структури мобільними асоціаціями у вигляді малих інноваційних фірм, консалтингових компаній, тимчасових творчих колективів та інших гнучких форм діяльності;

- визначення і реалізація раціональних форм інтеграції науки та освіти, підготовки наукових кадрів і компетентних менеджерів для інноваційної діяльності;

- формування сучасного ринку інформаційної індустрії.[3]

Оптимальним варіантом розвитку інноваційної складової в економіці країни буде створення нових господарсько-територіальних утворень (технопарків, бізнес-інкубаторів, регіональних інноваційних фондів, венчурних фірм), які сприятимуть залученню приватного бізнесу до фінансування науково-дослідних розробок і процесу впровадження нових технологій у виробництво. При цьому провідна роль має відводитись створенню національних інноваційних кластерів як засобу інтенсифікації і концентрації зусиль щодо стратегічних приоритетних напрямків інноваційної діяльності.

Комплексне вирішення проблем інноваційного розвитку України дозволить здійснити завершення структурного реформування економіки, забезпечити захист прав власності інвесторів, який є ключовим елементом сприятливого інвестиційного клімату будь-якої держави і неодмінною передумовою реалізації його інноваційного потенціалу.

Література:

1. Нагай О.I., Рубек Н.А. Проблеми та напрямки активізації інноваційної діяльності в Україні [Електроний ресурс] - Режим доступу:<http://www.icpua.com/ru/problemitanapryamkiaktivіzatsіїіnnovatsіinoї-dіyalnostі-v-ukraїnі>.

2. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.ukrstat.gov.ua

3. Cтефюк Т.Д., Підгірна В.Н. Дослідження інноваційного потенціалу національної економіки на сучасному етапі розвитку [Електроний ресурс] - Режим доступу: <http://intkonf.org/stefyuk-td-pidgirna-vn-doslidzhennya-innovatsiynogo-potentsialunatsionalnoyiekonomiki-na-suchasnomu-etapi-rozvitku/>.