К.е.н., доцент Ляшенко О.А.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Зайнятість сільського населення Донеччини

Проблема зайнятості та можливості працевлаштування, була і залишається однією із невідкладних проблем. Зайнятість – це складна, багатогранна соціально-економічна категорія, яка має глобальний загальнодержавний та загальнолюдський характер. Вона виступає необхідною умовою реалізації робочої сили і є узагальненою характеристикою економіки країни, що відбиває досягнутий рівень економічного її розвитку, а також відображає потреби людини в самовираженні, у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю. В сільській місцевості проживає кожний десятий мешканець Донецької області. Сільськогосподарський кластер визнано пріоритетним з точки зору розвитку економіки регіону. Проблеми зайнятості населення у сільській місцевості стоять значно гостріше, ніж у місті. Це пов’язано з сезонним характером сільськогосподарських робіт; як правило, невисокою заробітною платою; значною долею фізичної праці. Молоді люди, які проживають на селі, часто зорієнтовані на пошук роботи у місті. Сільське безробіття, як правило, носить затяжний, стійкий характер. Тому на сучасному економічного розвитку гостро постають питання пошуку інноваційних, альтернативних форм зайнятості у сільській місцевості.

Кількість громадян, які звернулися в державну службу зайнятості за допомогою в працевлаштуванні, в січні–березні 2011 року склала в області 26,1 тис. осіб, що на чверть більше, ніж у січні–березні минулого року. Загальна кількість осіб, які скористалися послугами служби зайнятості, зменшилася за цей період на 5,4% і становила 59,1 тис. осіб (з урахуванням тих, хто перебував на обліку на початок року). За січень–березень було працевлаштовано 13,1 тис. осіб, що порівняно з аналогічним періодом 2010 року більше на 43,5%. Рівень працевлаштування (відношення працевлаштованих державною службою зайнятості до загальної кількості осіб, які перебували на обліку) в січні–березні 2011 року становив 22,2% проти 14,6% в січні–березні минулого року.

Кількість незайнятого населення на 1 квітня 2011 року становила 36,5 тис. осіб, що порівняно з аналогічною датою минулого року більше на 5%. На кожне вільне робоче місце (вакантну посаду), кількість яких на 1 квітня становила 4,3 тисячі, претендували, як і рік тому, 9 осіб.

Кількість зареєстрованих безробітних на 1 квітня 2011 року склала 34,6 тис. осіб, що більше, ніж місяць тому, на 0,8%, а порівняно з 1 квітня минулого року – на 3,3%. При цьому кількість безробітних жінок зросла на 9,1%, а безробітної молоді у віці до 35 років – на 12%. Питома вага безробітних жінок на 1 квітня склала 65% всіх зареєстрованих безробітних, а їх кількість становила 22,3 тисячі. Безробітної молоді до 35 років на 1 квітня перебувало на обліку 16,3 тис. осіб, або 47% усіх безробітних. Середній розмір допомоги по безробіттю в березні 2011 року становив 882 грн.

Рівень зареєстрованого безробіття на 1 квітня склав в області 1,3% населення працездатного віку. Рівень безробіття економічно активного населення працездатного віку, визначений органами статистики за методологією Міжнародної організації праці, становив 9,1% (згідно з останніми даними за 2010 рік).

Особливо відчутно вдарило безробіття по жінках і молодих спеціалістах. Майже дві третини з названих безробітних – це жінки, третина – молодь віком до 28 років. Незатребуваними виявилася, насамперед, праця агрономів, зоотехніків, ветеринарних лікарів, фельдшерів, санітарів. Рівень безробіття серед фахівців агрономічного профілю у 9 разів більший, а серед зоотехнічного профілю у 6 разів більший від загального показника рівня безробіття по Україні. Причиною цього є, перш за все, недостатня узгодженість підготовки кадрів з кон’юнктурою ринку праці.   

Слід також зазначити, що реальний стан безробіття значно гірший, ніж офіційно зареєстрований. Тобто, має місце велике приховане безробіття, обсяги якого за різними оцінками сягають 30-50% загальної чисельності зайнятих. Так, за розрахунками Інституту економіки НАНУ рівень його в аграрному секторі економіки становить в середньому 38% загального числа тут працюючих. За різних оцінок в цілому на селі України обсяги прихованого безробіття оцінюються на рівні 900-950 тис. чол.

З метою підвищення рівня працевлаштування на селі службою зайнятості в партнерстві із органами влади та місцевого самоврядування, роботодавцями та іншими зацікавленими сторонами проводиться робота щодо реалізації активних заходів сприяння зайнятості. Але рівень безробіття в сільській місцевості залишається високим, а вирішення проблеми зайнятості потребує системного та комплексного підходу.

Не врегульовані на законодавчому рівні питання часткового безробіття, Зокрема зайнятості в особистому підсобному господарстві. Тому не все незайняте населення сьогодні стає на облік у службах зайнятості. У першу чергу це стосується сільських жителів. Відсутність для них достатньо чіткої інформації щодо їх постановки на облік, віддалене розташування центрів зайнятості,  труднощі із транспортним сполученням, витрати на поїздки практично не компенсуються мізерним розміром допомоги по безробіттю, яка ж до того виплачується нерегулярно, з тривалими затримками. В силу низької мобільності працівників і обмеженості робочих місць на селі, їм важче, на відміну від городян, підшукати відповідну роботу. Саме внаслідок цього існують значні розбіжності у рівнях фактичного і офіційно зареєстрованого безробіття.

Пріоритетами в реалізації завдань забезпечення зайнятості мешканців сільської місцевості є:

- розвиток новітніх ефективних форм зайнятості, в тому числі, самозайнятості у відповідності до потреб місцевих громад;

- впровадження інноваційних моделей надання соціальних послуг на ринку праці;

- розвиток гнучкої і орієнтованої на працевлаштування системи профорієнтації та професійного навчання мешканців сільських регіонів з урахуванням потреб економіки;

- забезпечення передбачених для безробітних соціальних гарантій своєчасно та в повному обсязі.

- прискорення опрацювання й прийняття  нормативно – правових актів щодо збереження продуктивних сил села, поліпшення соціальних умов проживання та трудової діяльності сільських жителів;

- розробка механізму привабливості трудової діяльності, особливо молоді, в сільській місцевості шляхом розширення тут сфери прикладання праці;

- докорінне поліпшення соціальної інфраструктури села для того, щоб забезпечити належні умови відтворення людських ресурсів села й достойні людини умови життя, праці та відпочинку в українському селі тощо.