Економіка/14. Економічна теорія

К.е.н. Марчук Л.П.

Миколаївський державний аграрний університет

ПРО РОЗВИТОК ОРГАНІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва у попередній період розвитку, що була пов`язана з активним застосуванням хімічних речовин, значно погіршила стан сільськогосподарських угідь та якість продовольчої продукції. Сьогодні це негативно позначається на здоров`ї нації, ставить під загрозу здоров`я майбутніх поколінь, унеможливлює раціональне використання природних ресурсів та їх належне відтворення. Тому нині особливої актуальності набуває проблема переходу до органічного виробництва, головною метою якого є збереження природної родючості ґрунтів і забезпечення населення країни екологічно чистою продукцією.

За визначенням Міжнародної федерації органічного сільськогосподарського руху (ІFOAM), органічне сільське господарство – це виробнича система, що підтримує здоров`я ґрунтів, екосистем і людей. Воно залежить від екологічних процесів, біологічної різноманітності та природних циклів, типових для місцевих умов. При цьому не повинні використовуватись шкідливі речовини, які спроможні викликати несприятливі наслідки [ 1, с.13].

Нині в Україні органічне виробництво становить 1% від загального обсягу виробництва продовольства. У 2008 році Україна посіла 19-те місце в Європі за кількістю сільськогосподарських угідь, відведених під органічне виробництво. У цьому ж році в нашій країні за міжнародними стандартами було сертифіковано майже 270 тис.га земель, що перевищило рівень 2002 року в 1,6 разу. Загалом в Україні нараховується 118 органічних господарств, орієнтованих у першу чергу на експорт зерна та насіння олійних культур [2].

У квітні 2011 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про органічне виробництво», який має вступити у дію у січні 2012 року. Таким чином органічне землеробство в нашій країні отримало відповідну законодавчу базу. На її підставі цей вид сільськогосподарського виробництва відтепер набуватиме належних організаційно-економічних та інституційних форм.

Ключовими постулатами прийнятого Закону слід вважати принципи та методи органічного виробництва, дотримання яких гарантує виробництво продовольства, безпечного для здоров`я людини та навколишнього середовища. Йдеться про такі принципи і методи, як заборона використання хімічно- синтезованих речовин, виключення застосування ГМО, відтворення родючості ґрунтів на основі оптимізації їх біологічної активності, забезпечення стійкості рослин завдяки відповідним сівозмінам, механічним, біологічним методам їх захисту, годівля тварин тільки кормами органічного походження, стимулювання імунного захисту тварин тощо.

Нині в Україні доволі активно діють організації, які сприяють розвитку органічного виробництва. Серед них : Міжнародна громадська асоціація учасників біовиробництва «БІОЛан Україна», Федерація органічного руху України, Спілка учасників органічного агровиробництва «Натурпродукт», Клуб органічного землеробства та інші. Сертифікацією органічного виробництва опікується акредитований сертифікаційний державний орган «Органік стандарт», який було створено у 2007 році.

У нашій країні поступово формується спеціалізована торговельна мережа з продажу екологічно чистої продукції, а сама продукція стає більш різноманітною. Якщо раніше у якості «органіки» виступали переважно зерно, бобові, олія, то нині вже перейшли до виробництва органічних круп, сиропів, овочів, фруктів, ягід, соків тощо. На сьогодні більше 60 магазинів України продають органічні крупи під торговою маркою «БІОЛан». Органічні крупи «Круп`яного Дому» з торговим знаком «Жменька» продаються у 24 супермаркетах чотирьох мереж : Білла, Мегамаркет, Метро та Вестлайн. У Києві більшість великих супермаркетів здійснює продаж екологічно чистої продукції. Замовити цю продукцію кияни можуть через сайт ТОВ «Якість життя» [ 3, c.120].

Але відмічаючи позитивні зрушення на ринку органічної продукції, не можна не вказати на негативні явища, які заважають його розвитку. До таких негативних явищ можна віднести відсутність належної поінформованості споживачів про виробництво органічної продукції та канали її розповсюдження, недостатню кількість лабораторій для підтвердження якості органічної продукції, невідпрацьованість системи маркування «органіки», слабкість маркетингових програм, відсутність гуртової торгівлі. Крім цього органічна продукція вітчизняних підприємств є значно дорожчою порівняно з традиційним продовольством, що суттєво обмежує попит на неї. Якщо у світі ця продукція дорожча від звичайної на 20-30% , то у нас – на 100% [ 4, c.4].

В інтересах подальшого розвитку органічного виробництва в Україні потрібно :

- збільшити площі для виробництва «органіки» за рахунок використання не-

забруднених агрохімікатами угідь;

- створити умови для належного стимулювання сільськогосподарських вироб-

ників, зниження ризиків ведення органічного виробництва;

- відпрацювати систему державної сертифікації органічної продукції, забезпе-

чити чіткий державний контроль за якістю органічного продовольства;

- створити належну базу для переробки органічної сировини;

- сприяти підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної «органіки» на

світовому ринку.

Література:

1.Мазур Є. Натур по-українські / Є.Мазур // Агробізнес сьогодні. — 2010.— №6 (181). — С. 12-13.

2.Органік в Україні [електронний ресурс]. — http: //organic.com.ua.

3.Зайчук Т.О. Вітчизняний ринок екологічно чистих продуктів харчування та шляхи його розвитку /Т.О.Зайчук// Економіка і прогнозування. — 2009. —№4. —С.114-125.

4.Мороз П. Органічне виробництво : земля і люди / П.Мороз//Агропрофі. — 2011. — 20 травня. — С. 4-5.