Потравка Л.О. к.е.н., доцент

Херсонський державний аграрний університет

ЗНАЧЕННЯ СИНЕРГЕТИЧНОЇ ЕКОНОМІКИ У ДОСЛІДЖЕННЯХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

Національні економіки більшості країн світу переживають складний період радикальних трансформацій, що проявляються у зниженні їх системної стійкості, і як наслідок, характеризується кризовими явищами. Підтвердженням цьому є кризи на межі XX-XXI століть: трансформаційна криза 1990-х рр. у постсоціалістичних країнах; фінансова криза в Південно-Східній Азії 1997 р.; дефолт російського фінансового ринку; світова фінансово-економічна криза, яка виникла локально на ринку нерухомості США у 2007р. і у 2008 р. охопила практично всю світову економічну систему.

Загострення протиріч, хаотичність економічної динаміки й наростання хвилі глобальних криз на рубежі тисячоліть обумовлені заходом індустріального економічного ладу в найбільш розвинених країнах, вичерпанням наявного потенціалу росту, нездатністю поки знайти адекватні відповіді на виклики нового століття, нової епохи й здійснити перехід до розвитку на якісно новій основі. Тому особливого значення набувають пошуки нових напрямів розвитку економічної системи і, насамперед, його теоретична основа, яка базується на новітніх досягненнях науки. В першу чергу, слід звернути увагу на синергетичний підхід в економіці.

Синергетична економіка є частиною економічної теорії, що досліджує тимчасові і просторові процеси економічної еволюції. Зокрема, синергетична економіка вивчає нестійкі нелінійні системи й зосереджує увагу на нелінійних явищах в економічній еволюції, такі, як структурні зміни, біфуркації й хаос. Г. Хакен визначив синергетику як загальну теорію динамічної поведінки систем, що володіють особливими властивостями. У центрі уваги синергетики перебувають критичні точки, у яких система змінює характер своєї поведінки й може випробовувати нерівноважні фазові переходи між осциляціями, просторовими структурами й хаосом. Синергетика намагається охопити й інші переходи, що не мають специфічної кінцевої форми. Таким чином, синергетичну економіку можна розглядати як частину синергетики в цілому.

Оскільки синергетична економіка досліджує економічну еволюцію, вона являє собою розширення традиційної теорії економічної динаміки в тому розумінні, що результати останньої можуть бути пояснені в рамках цієї нової теорії, більше того, вона намагається пояснити й інші економічні явища, які традиційна теорія ігнорує. З погляду синергетичної економіки; теорії, що становлять традиційну теорію економічної динаміки, є не універсальними, а лише окремими випадками. Синергетична економіка пропонує новий напрям дослідження складних економічних явищ. Незважаючи на те, що вона не вирішує всі проблеми економічної еволюції, але дозволяє пояснити й навіть передбачити деякі динамічні економічні процеси, які не можуть бути пояснені за допомогою традиційних теорій і методів.

Традиційна економіка запропонувала науці фундаментальні економічні механізми: конкуренцію, кооперацію й раціональну поведінку економічних суб'єктів. Основним предметом традиційної теорії економічної динаміки є теорія ділових циклів. Але у рамках традиційної теорії економічної динаміки відсутні теорії, яка можуть пояснити за допомогою ендогенних механізмів нерегулярність динаміки реальних економічних даних. Синергетична економіка показує, що нестабільності динамічних економічних систем можуть привести до непередбачених структурних змін, які можуть стимулювати економічний розвиток.

Для опису структурних змін у ході економічного розвитку американський історик Ростоу (1960) запропонував поняття економічного «зльоту». Економічний зліт має місце, коли втрачають актуальність застарілі стримуючі фактори, швидко нарощуються масштаби виробництва і економіка входить у тривалий період безперервного зростання. У термінах синергетичної економіки економічний «зліт» інтерпретується як катастрофа, яка може займати відносно короткий період часу, а характер структурної зміни залежить від структури всієї системи. Зрушення одного фактора не може привести до структурних змін, якщо система не перебуває поблизу критичного положення.

Таким чином, синергетична економіка показує, що стійка система і незначні зрушення параметрів можуть привести лише до малих змін економічного становища тому, що критичні точки визначаються структурою системи в цілому, а зміни певної стратегії не може викликати структурних змін всього характеру економічного розвитку, коли суспільство в багатьох інших аспектах не підготовлене до такої раптової зміни. Оскільки структурні зміни в економічному розвитку визначаються багатьма факторами, процес трансформації суспільства від одного стану до іншого протікає звичайно досить довго. Для вибору шляхів подальшого розвитку країни потрібен аналіз власної практики системних економічних трансформацій, детальне вивчення магістральних напрямів розвитку світового господарства, узагальнення досвіду адаптації індустріально розвинених країн до реалій сучасного світового ринку. Будучи неминучим наслідком загальних закономірностей розвитку, процеси трансформації економічних систем припускають теоретичне осмислення не тільки загального, але й специфічного здійснення, облік сучасних тенденцій економічної динаміки. Особливу значимість здобуває усвідомлення взаємозв'язку трансформації економічних систем із закономірностями й тенденціями інформаційного й науково-технологічного розвитку світової економіки.

Список використаних джерел

1. Haken H., Graham R., Senergetik – Die Lehre vom Zusammenwirken, Umschau, 6, 191 (1971).

2. Cooperative efiets in systems far from thermal eguilibrium and in nonphysical systems, ed. H. Haken, Rve. Mod. Phys., 47, 67 (1975).