Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

Маркова Євгенія Юхимівна

к.е.н., викладач соціально-економічних дисциплін

Херсонське морехідне училище рибної промисловості

Організаційно-економічні засади підвищення конкурентоспроможності підприємств рибогосподарського комплексу

Рибне господарство України є неподільним рибогосподарським комплексом і специфічною галуззю, яка включає в себе вилов риби та її переробку, відтворення й охорону рибних запасів, наукове та кадрове забезпечення. Важливість збереження рибної галузі як цілісного сектору економіки випливає на потреби забезпечення населення продовольством, а галузей національної економіки – сировиною, а також відтворення природних живих ресурсів. Ситуація, яка склалася в рибній галузі за останні п’ятнадцять років, призвела до зменшення вилову риби й морепродуктів у чотири рази. Кількість робочих місць скоротилась удвічі, зріс імпорт риби та інше. Слід зазначити, що погіршення показників діяльності рибогосподарської галузі у 2009 році відбувалося на тлі її реструктуризації протягом останніх семи років. Наслідки цих дій відчутні ще й нині, що зумовлює потребу внесення змін до багатьох нормативно-правових актів стосовно ліцензійних умов, безпеки мореплавства, підтримки виробника та ін.

Протягом останніх років вилов риби й видобуток морепродуктів в Україні весь час зменшується на 5–10 відсотків. Специфічними особливостями рибної галузі є сезонний характер промислу й те, що основна частина (майже три чверті) риби й морепродуктів добувається в межах виключних (морських) економічних зон іноземних країн та у відкритій частині Світового океану і лише 25 відсотків – у морській економічній зоні та внутрішніх водоймах України, включно з товарним рибництвом. У 2009 році безпосередньо рибним промислом у водах за межами юрисдикції України було зайнято лише 8–13 суден з 39; решта простоювала в очікуванні ремонту, екіпірування тощо. Прибережний риболовний флот, який веде промисел в Азово-Чорноморській зоні, складається зі 156 суден, які аналогічно океанським потребують істотного поліпшення технічного й технологічного оснащення з урахуванням світового досвіду й досягнень у цій сфері. Моральна застарілість українського видобувного флоту, зокрема Азово-Чорноморського басейну, призводить до зростання собівартості сировини, що вилучається, та робить її неконкурентоспромжною порівняно з аналогічною сировиною інших постачальників (зокрема, це стосується чорноморського шпроту, або кільки). Цього року попит консервних виробництв на місцевий шпрот знизився до мінімального, перевага надається імпортному балтійському, який значно дешевший. Причому звинувачувати постачальників – естонські, шведські або інші підприємства країн Балтії – тут некоректно: вони завчасно з допомогою як власних державних органів, так і ЄС здійснили модернізацію та істотне оновлення флоту. За три попередні роки тільки на 10 відсотків удалося виконати завдання відповідно до Закону України "Про Національну програму будівництва суден рибопромислового флоту України на 2002-2010 роки" (за браком державної підтримки). Водночас за відповідний період з урахуванням неповної інформації підприємства галузі освоїли майже 193,8 млн гривень або 38 млн доларів США власних і кредитних коштів. Впродовж останніх 10 років (згідно з висновками наукових установ) різко зменшилися запаси багатьох цінних видів риб – судака, чорноморського калкана, ляща та інших видів риб. У поточному році за Програмою "Відтворення водних живих ресурсів у внутрішніх водоймах та Азово-Чорноморському басейні" на проведення робіт із зариблення природних водойм загальнодержавного значення передбачено бюджетне асигнування у сумі 4 млн. гривень, однак це лише мала частина необхідних фінансів для забезпечення належного ефекту від зариблення. Останнім часом помітно зріс інтерес до культивування найцінніших об’єктів рибництва, насамперед, до представників осетроподібних (веслоноса) та лососевих (райдужної форелі). Другим за значенням традиційним напрямом в аквакультурі України є індустріальне рибництво. Нині в Україні створено десятки тепловодних рибних господарств, які працюють на підігрітій скидній воді електростанцій. Також широко використовуються водойми-охолоджувачі енергетичних установок. Для водойм-охолоджувачів раціонально культивувати теплолюбну рибу, яка швидко росте. До таких належать рослиноїдні риби (зокрема чорний амур), веслоніс, буфало, тіляпія та інші. Одним з найпотужніших резервів збільшення обсягів прісноводної риби є підвищення ефективності рибогосподарського освоєння водосховищ. Для нарощування масштабів інтродукції рекомендуються рослиноїдні риби далекосхідного комплексу (білий амур, білий і строкатий товстолобики) середньою масою 100–150 г. Разом з тим особлива увага надається відтворенню аборигенних видів риб (сом, лин, судак, щука, лящ та інші). Здійснення цих пріоритетних заходів з відтворення водних живих ресурсів хоч і має державну підтримку, але замалі обсяги бюджетного фінансування стримують їх.

Важливим підрозділом галузі є органи рибоохорони, які виконують державні функції щодо охорони, відтворення, використання водних живих ресурсів та регулювання рибальства. Щорічно державними інспекторами рибоохорони викривається понад 70 тис. порушень правил рибальства, вилучається понад 50 тис. одиниць сітних знарядь лову та великої кількості незаконно виловленої риби. На превеликий жаль сучасні соціологічні негаразди нашого суспільства змушують багатьох людей порушувати Правила рибальства. Це простежується не лише статистично (у вигляді збільшення рік у рік кількості викритих порушень), а й при аналізі інформації стосовно порушників Правил рибальства – чимало затриманих осіб не має постійного працевлаштування. Основним негативним фактором, який не дає змоги здійснювати рибоохоронні заходи більш ефективно, є низький рівень матеріально-технічного забезпечення органів рибоохорони, що унеможливлює повноцінний контроль за використанням риби та інших водних живих ресурсів.

Організації та приватні підприємці, які ведуть промисловий лов риби, мають сучасні плавзасоби, потужні імпортні двигуни, тоді як переважна більшість територіальних органів забезпечена вітчизняною технікою (в обсягах значно менших, ніж це потрібно), що вже фізично й морально застаріла. Ці фактори призводять до того, що реальні обсяги незаконного вилученої риби майже втричі перевищують офіційні звітні дані, при цьому знищується сировинна база рибного господарства. Певні позитивні зрушення в рибному господарстві, в силу об’єктивних і суб’єктивних причин і обставин, не зумовили значного підвищення ефективності виробництва. Це викликано насамперед: – безсистемністю й некомплексністю розв’язання завдань рибної галузі за період реформ в Україні. Нарівні з реформуванням відносин власності, запровадженням нових організаційно-правових форм господарювання не створено відповідних фінансово-економічних механізмів для обслуговування рибного сектору економіки;

– за останні роки накреслилася стала тенденція щодо зменшення експорту рибопродукції, але в той же час зростає обсяг імпорту рибної продукції з багатьох країн світу;– підприємства рибного господарства через важкий фінансовий стан не мають змоги замовляти нові судна й модернізувати наявні, а система кредитування в державі не дає змоги залучати кредити на економічно вигідних умовах;

– не налагоджено постачання риби й морепродуктів з віддалених районів промислу на внутрішній ринок;

– низькою ефективністю використання сировинних ресурсів рибогосподарських водних об’єктів Світового океану.

Крім того, останнім часом спостерігається зниження обсягів вселення рибопосадкового матеріалу у водні об’єкти загальнодержавного значення. Основною причиною цього є недостатнє виділення державних коштів на компенсацію витрат, пов’язаних з вирощуванням посадкового матеріалу цінних видів риб. Ми вважаємо, що позиція Державної агенції рибного господарства на міжнародному рівні в тому, що стосується рибного господарства, повинна бути досить активною і, безумовно, потребує посилення з метою залучення в рибне господарство кращих зразків як норм законодавства, так і методів ведення рибного господарства.

Подальша політика повинна бути спрямована на поліпшення добробуту населення, підвищення рівня соціальних стандартів, зменшення заборгованості з виплати заробітної плати, створення сприятливих інвестиційних умов для розвитку бізнесу та збільшення експорту рибної продукції.

Основними напрямами розвитку рибного господарства ми вбачаємо наступні:

- збереження рибогосподарської діяльності у виключних (морських) економічних зонах іноземних країн та розширення рибальства у відкритих районах Світового океану;

- раціоналізація та інтенсифікація промислу риби та інших водних живих ресурсів в Азовському і Чорному морях та внутрішніх водоймах;

- нарощування обсягів відтворення риби та інших водних живих ресурсів;

- забезпечення ефективного використання та підвищення цінності рибогосподарських водних об'єктів;

- інтенсифікація товарного рибництва на якісній селекційній основі;

- оптимізація розвитку рибопереробної промисловості;

- підвищення ефективності державного управління рибогосподарськими водними об'єктами і контролю за використанням риби та інших водних живих ресурсів;

- удосконалення нормативно-правової бази щодо ведення рибного господарства та узгодження її з вимогами міжнародних договорів України.

Розвиток аквакультури повинен забезпечуватися шляхом інтенсифікації товарного рибництва, відтворення риби та інших водних живих ресурсів у прісних і морських водах з метою збільшення сировинної бази в річках, водосховищах, природних внутрішніх водоймах і виключній (морській) економічній зоні України, а також збереження біологічного різноманіття та поліпшення екологічного стану водосховищ.

Для збільшення обсягів вирощування і вилову товарної риби та інших водних живих ресурсів необхідно здійснити такі заходи:

- створення та забезпечення функціонування єдиної системи селекції в рибництві на основі розвитку спеціалізованих племзаводів і репродукторів високопродуктивних порід та видів риб під контролем селекційно-генетичного центру племінного рибництва;

- забезпечення рибницьких підприємств у різних фізико-географічних зонах країни високопродуктивними районованими плідниками культивованих видів риб;

- поступове оновлення генофонду існуючих стад плідників рослиноїдних та інших перспективних цінних видів риб шляхом завезення їх чистокровних ліній з інших країн;

- вирощування якісного рибопосадкового матеріалу цінних видів риб у технологічно обґрунтованих обсягах;

- забезпечення рибницьких господарств гранульованими рибними комбікормами з вмістом протеїну понад 23 відсотки щороку в обсязі не менш як 200 тис. тонн;

- розширення полікультури вирощуваних риб для підвищення ефективності використання біологічного потенціалу водойм за рахунок нових промислово цінних видів риб (веслоніс, буфало, канальний сом, пелядь, осетрові, піленгас, чорний амур) та риб-біомеліораторів;

- проведення біотехнологічної оцінки (градації) ставкового фонду і на її основі адресне застосування ресурсозберігаючих технологій вирощування риби в полікультурі з доведенням частки рослиноїдних риб до 50-60 відсотків для ефективного використання природної кормової бази та обґрунтований перехід з дворічного на трирічний цикл виробництва товарної продукції залежно від типу водойм для збільшення розмірів та середньої штучної ваги товарної риби;

- застосування інтенсивних технологій вирощування риби з використанням збалансованих повноцінних рибних комбікормів, а також кормів, вироблених безпосередньо в господарствах із зернових культур, вирощених на орендованих або наданих у користування землях сільськогосподарського призначення;

- оновлення основних фондів, впровадження передових ресурсозберігаючих технологій та обладнання, реконструкція і модернізація діючих господарств і виробництв;

- забезпечення належної якості води в рибницьких ставках, запобігання забрудненню водойм стічними водами промислових підприємств, населених пунктів, полів і тваринницьких ферм;

- здійснення комплексу профілактичних та лікувальних ветеринарно-санітарних заходів;

- збільшення періоду реалізації живої риби протягом року, вдосконалення фірмової торгівлі продукцією з риби та інших водних живих ресурсів для прискорення обігу коштів, розвиток оптової торгівлі.

У сучасних економічних умовах основними задачами всієї рибної індустрії України є збереження сировинної бази і її ефективне використання.