Азрапкіна К.Ф., Молчанова К.Ю.,

Науковий керівник: Сорокіна О.Н.

Донецький Національний Університет економіки і торгівлі

імені М.Туган-Барановського

Основні засади формування загальнообов’язкового державного медичного страхування в Україні

У системі заходів щодо поліпшення соціальної захищеності громадян важливе місце посідає забезпечення їм можливості одержати необхідну, своєчасну та якісну медичну допомогу.

Проблеми у сфері обов’язкового медичного страхування висвітлюються у роботах багатьох вчених, зокрема: Григораш Г.В., Григораш Т.Ф., Окунський А.Р., Олійник В.Я., Поліщук М.Є., Субачов І.Т. та інші.

Світовий досвід показує, що напрямки вирішення проблеми забезпечення існування дієвої системи охорони здоров’я можуть бути різними, що підтверджується різноманітністю систем охорони здоров’я, які відрізняються, зокрема структурою джерел фінансування охорони здоров’я і організацією надання медичних послуг [1].

За роки незалежності не відбулось кардинального реформування системи охорони здоров’я, проте, в міру стабілізації економіки, підвищення рівня населення виникла потреба у покращенні функціонування медичної системи.

Одним із шляхів до забезпечення належної організація охорони здоров’я, яка забезпечувала б право кожного громадянина на одержання медичної допомоги, є розвиток системи страхової медицини. За допомогою системи страхової медицини вирішаться численні питання гарантованості доступності медичних послуг для широких верств населення, залучення додаткових ресурсів у сферу охорони здоров’я.

Розглянемо проблемні питання удосконалення системи медичного страхування через призму введення обов’язкового державного медичного страхування.

На сьогоднішній день Україна, ще не готова до такого роду реформ. Першою проблемою на шляху до цього — відсутність законодавчої бази, яка б чітко регулювала загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування.

Друга проблема полягає в різному баченні чиновниками, страховиками та медиками моделі на основі, якої діятиме обов’язкове державне медичне страхування та шляхів фінансування.

Уряд зацікавлен у створенні додаткового джерела доходів, не міняючи при цьому самої системи охорони здоров’я. Медики переконані, що потрібно реформувати всю систему, для покращення життєвого рівня, зокрема мати достойну заробітну платню, перспективи кар’єрного росту, можливості розвивати нові технології, надавати при цьому якісну медичну допомогу. Перепона на шляху до цього одна — недостатнє бюджетне фінансування галузі і відсутність можливості надавати медичні послуги на комерційній основі. Баченням страховиків у вирішенні проблеми існування системи обов’язкового медичного страхування є впровадження бюджетно-страхової моделі за якої система фінансування охорони здоров’я буде здійснюватися на трьох рівнях: державне фінансування, обов’язкове медичне страхування та добровільне медичне страхування.

Така модель зокрема закладена в проекті Закону України «Про фінансування охорони здоров’я та медичне страхування». Згідно даного законопроекту, медична допомога буде фінансуватися за рахунок бюджетних коштів — це буде перший рівень або базовий, життєзберігаючий.

Другий рівень — основний, здоров’язберігаючий — це обов’язкове медичне страхування, яке оплачується страховими компаніями, котрі мають відповідну ліцензію на здійснення відповідного виду медичного страхування.

Третій рівень — сервісний, який фінансуватиметься за рахунок програм добровільного медичного страхування та покриватиме все те, що не покривається двома попередніми рівнями.

Для ефективного функціонування бюджетно-страхової моделі пропонується затвердити наступну структуру:

- Українське медичне страхове бюро (УМСБ): координуватиме діяльність страховиків, здійснюватиме загальний контроль за правилами страхування, тарифами, умовами та якістю наданих медичних послуг тощо;

- Гарантійний фонд медичного страхування, який наповнюватиметься за рахунок відрахувань валових доходів страховиків за програмами обов’язкового медичного страхування;

- страхові компанії, котрі отримають ліцензію на зайняття відповідним видом страхування;

- медичні заклади, котрі отримають право на надання відповідних медичних послуг.

Трьох рівнева бюджетно-страхова модель окрім впровадження багатоканального фінансування системи охорони здоров’я та різних рівнів надання медичного обслуговування з правом добровільного вибору громадянами рівня отримання медичної допомоги, дозволить вирішити проблеми у сфери охорони здоров’я, що може значно поліпшити якість та повноту надання медико-санітарної допомоги всім категоріям населення з дотриманням вимог щодо захисту прав пацієнтів.

Перевагами введення системи обов’язкового медичного страхування в Україні є:

— цільове та децентралізоване формування фінансових ресурсів, які спрямованіні в бюджет на потреби закладів охорони здоров’я;

— включення цільових внесків в собівартість продукції підприємств, що забезпечить більш стійкий процес надходження внесків на потреби охорони здоров’я;

— страхової організації, яка є членом Українського медичного страхового бюро та має ліцензію Міністерства фінансів України на цей вид страхування. Введення «третьої сторони», відповідальної за фінансування та контроль якості медичної допомоги, суттєво змінює механізм фінансування закладів охорони здоров’я та умови для проведення незалежної експертизи діяльності цих закладів;

— пряма участь роботодавців та працівників в процесі формування фінансових ресурсів обов’язкового медичного страхування, що формує нове відношення роботодавців та працівників до проблеми охорони здоров’я, так як охорона здоров’я набирає економічний вимір;

— надання медико-санітарної допомоги трьох рівнів: 1-й рівень за рахунок бюджетних коштів, 2-й рівень за рахунок обов’язкового медичного страхування, що проводиться на першому етапі на протязі двох років державною страховою компанією, на другому етапі з підключенням недержавних страхових компаній та 3 рівень за рахунок добровільного медичного страхування[2].

Таким чином система обов’язкового медичного страхування візьме під свій контроль процес надання медичної допомоги. В створених страхових програм вона визначить об’єм державних зобов’язань по фінансуванню медичної допомоги, а також забезпечить гарантований мінімум з однаковою належною якістю для всіх груп населення України.

Література

1. Страхування: Підручник // Керівник авт. колективу і наук. Ред. С. С. Осадець — Вид. 2-ге,перероб. і доп. — КНЕУ, 2002.

2.Медичне страхування в Україні: проблеми і перспективи // Окунський А.Р. - Медичне право України: проблеми становлення та розвитку. Матеріали I Всеукраїнської науково-практичної конференції 19—20.04.2007, м. Львів.

3. Григораш Г.В., Григораш Т.Ф., Олійник В.Я., Субачов І.Т. Системи соціального страхування зарубіжних країн. Навч. пос. – К.:Центр учбової літератури, 2008. – 144 с.

4. Поліщук М.Є. Лікуймо Україну! – Тернопіль: ТДМУ, 2009. – 228 с.