Верещагіна К, Юрченко К., Сорокіна О.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган- Барановського, Україна

Проблеми розвитку медичного страхування в Україні

Побудова соціально-орієнтованої моделі ринкової економіки в Україні потребує пильної уваги до стану соціальної сфери як до основного показника рівня розвитку країни взагалі та суспільного добробуту зокрема. Тривалий період спостерігається реформування в системі соціального страхування, але на даному етапі, ще не створено належної системи охорони здоров'я.

Необхідність загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування в Україні головною мірою зумовлює сучасний стан та порядок фінансування галузі охорони здоров’я, основною вадою якого є використання єдиного вагомого джерела фінансування – бюджетних коштів. Дефіцит фінансових ресурсів наклав суттєві обмеження на розвиток інфраструктури медичної галузі, рівень та якість медичної допомоги.

Право людини на охорону здоров’я, згідно зі ст. 11 Європейської соціальної хартії, зобов’язує Україну, як і інші держави, створити відповідні умови для його реалізації. Тому розвиток обов'язкового медичного страхування є об’єктивною потребою, що дасть змогу на пошук більш ефективних джерел фінансування охорони здоров’я. Медичне страхування виступає реальною альтернативою бюджетному фінансуванню, яке вже не спроможне забезпечити конституційне право громадян на отримання безоплатного медичного обслуговування.

В Україні основні проблеми теорії та практики страхування (у т.ч. медичного страхування) в умовах ринкової економіки досліджували вчені Т. Артюх, К. Воблий, В. Базилевич, К. Базилевич, О. Гаманкова, М. Мних, С. Горянська, О. Губар, В. Єрмілов, О. Залєтов, С. Осадець, Т. Ротова та інші.

Метою роботи є комплексне дослідження та виявлення сутності, значення та перспектив розвитку обов'язкового медичного страхування як невід’ємного елемента системи соціального страхування.

Сучасна система соціального страхування передбачає безпосередню участь людини у процесі страхового забезпечення. Це можливо побачити на структурі системи соціального страхування, яка складається з таких елементів як державна соціальна допомога, державні соціальні гарантії та пільги, державні соціальні послуги, державне соціальне страхування, приватне страхування. Медичне страхування у цій моделі займає вагоме місце, водночас поєднуючи інтереси держави та громадян. А отже воно забезпечує належний рівень та широкий спектр медичних послуг, які будуть фінансуватися не тільки за рахунок державного бюджету.

Соціальне медичне страхування являє собою систему економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами щодо страхового захисту майнових інтересів громадян, пов’язаних з втратою здоров’я, шляхом відрахування внесків до страхового фонду. В організаційному плані соціальне страхування взагалі, і соціальне медичне страхування зокрема, – це ланка фінансової системи держави, за допомогою якої здійснюється перерозподіл фінансових ресурсів.

Сутність медичного страхування полягає в тому, що воно виступає в ролі економічного механізму для зниження бюджетних видатків, оскільки є одним із джерел фінансування системи охорони здоров’я. Соціальне значення - доповнення гарантій, наданих в рамках соціального забезпечення і соціального страхування, до максимально можливих у сучасних умовах стандартів.

Головне призначення страхової медичної організації в системі обов’язкового медичного страхування полягає в тому, щоб при здійсненні оплати рахунків медичних установ контролювати якість наданих медичних послуг і їх відповідність медико-економічним стандартам.

Обов'язкове медичне страхування базується на певних принципах, серед яких можна назвати забезпечення економічної та соціальної захищеності середніх і малозабезпечених верств населення, гарантованість прав кожного громадянина на якісну медичну допомогу, обов'язковість внесків як фізичних, так і юридичних осіб, сплата страхувальниками внесків здійснюється у встановлених розмірах і у встановлений час, а рівень страхового забезпечення однаковий для всіх застрахованих.

В основу проведення обов'язкового медичного страхування закладається програма обов'язкового медичного обслуговування. Ця програма визначає обсяги й умови надання медичної та лікувальної допомоги населенню. Програма охоплює мінімально необхідний перелік медичних послуг, гарантованих кожному громадянину, який має право ними користуватися [2].

Сьогодні в Україні за відсутністю загальнообов’язкового медичного страхування функціонує добровільне медичне страхування (ДМС). Необхідно зазначити, що за перший квартал 2011 року сума страхових премій на ДМС склала 288, 3 млн. грн. , що складає 6 % від загальної частки страхового ринку України. Сума страхових виплат складає 180, 2 млн. грн., що на 7, 3 % більш ніж за 1 квартал 2010 року [3].

Таким чином, необхідно зауважити, що ДМС займає незначну питому вагу в загальному обсязі фінансових ресурсів на страховому ринку України, але це є першим кроком для забезпечення впровадження загальнообов’язкового медичного соціального страхуванням. Найбільш ефективною як із економічної, так і з соціальної точки зору є така модель фінансування надання медичних послуг, в котрій було б органічне поєднання державного та приватного секторів.

Для більш детального вивчення обов'язкового медичного страхування необхідно розглянути його переваги та недоліки.

Обов’язкове медичне страхування має такі переваги, як цільовий характер, незалежність коштів від держави та відокремленість від інших державних коштів. Обсяг відрахувань на обов’язкове медичне страхування не має прямого впливу на обсяг медичних послуг, що надаються. Проте обов’язкове медичне страхування на даному етапі розвитку держави має певні недоліки: можливість ухиляння платників від відрахувань, підвищення вартості робочої сили і пов’язане із цим зниження конкурентоспроможності економіки держави, залежність від темпів економічного розвитку, необхідність створення відповідних регуляторних органів, а також недостатня економічна база, оскільки як правило, відрахування здійснюються тільки з фонду заробітної плати, не враховуючи інші джерела: інвестиції, тощо.

Чинники, які негативно впливають на впровадження системи обов'язкового медичного страхування:

· відсутність діючого законодавства, яке б регламентувало діяльність сектору медичних послуг;

· недостатньо активний попит населення на страхові продукти, спричинений низькою платоспроможністю;

· низьким рівнем страхової культури [4].

Висновок: таким чином, перш за все необхідно зазначити, що впровадження обов'язкового медичного страхування, що є складовою соціального страхування в багатьох країнах світу, є необхідним заходом. Впровадження відповідного законодавства сприяло б забезпеченню соціальної захищеності у медичній допомозі кожному громадянину. Доведено, що за сучасного стану фінансування галузі в Україні доцільно здійснити перехід до нової моделі фінансового забезпечення галузі, основними засадами якої мають стати багатоканальність фінансування з розвитком принципів страхування здоров’я населення. Необхідно здійснювати рішучі кроки у формуванні системи медичного страхування, бо невпорядкованість медичної галузі, невизначеність рівнів медичних закладів та нераціональне фінансування можуть призвести до глибокої кризи всієї системи.

Література:

1. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. — К.: Товариство "Знання", КОО, 2002. - 203 с.

2. Страхування: Підручник./ Керівник авт.кол. і наук. ред. Осадець С.С. - К.: КНЕУ, 2008. -528c.

3. Підсумки діяльності страхових компаній за І квартал 2011 року //Форіншурер. Режим доступу: http://forinsurer.com/files/file00371.pdf

4. Шолота  М. Г. Проблеми та перспективи розвитку медичного страхування в Україні. Режим доступу: http://nauka.zinet.info/3/sholota.php