Філіпчук Т.С.
Ст. викладач кафедри менеджменту та обліку Дідіченко Н.Г.
Криворізький факультет Запорізького національного університету.
Ефективні
методи та стилі управління персоналом.
Методи управління персоналом прийнято
трактувати як сукупність способів (прийомів) цілеспрямованого впливу керівника
на колективи та окремих працівників з метою здійснення координації їх
діяльності в процесі функціонування організації. Розрізняють адміністративні,
економічні та соціально-психологічні методи.
Адміністративні методи базуються на
владі, дисципліні та стягненнях і відомі в історії як методи батогу і пряника.
Економічні методи основуються на правильному використанні економічних законів
та способом дії відомі як методи пряника. Соціально-психологічні методи основані
на способах мотивації та морального впливу на людей і відомі як методи
переконання.
Адміністративні методи зорієнтовані на
такі мотиви поведінки, як усвідомлена необхідність дисципліни праці, почуття
відповідальності, прагнення людини працювати в певній організації, культура
трудової діяльності. Ці методи відрізняє прямий характер впливу: будь-який
регламентуючий та адміністративний акт підлягає обов’язковому виконанню. Для
адміністративних методів характерна їх відповідальність правовим нормам, які
діють на певному рівні управління, а також актам та розпорядженням вищих
органів управління.
Управлінський вплив економічних та
соціально-психологічних методів носить непрямий характер. Не можна
розраховувати на автоматичну дію цих методів та важко визначити силу їх впливу
на кінцевий ефект.
Економічні методи управління – це
елементи економічного механізму, за допомогою якого забезпечується прогресивний
розвиток організації.
Найважливішим економічним методом
управління персоналом є техніко-економічне планування, яке поєднує та синтезує
в собі всі економічні методи управління.
При ринковій схемі господарювання в
умовах вільного ринку і складної взаємодії системи цін, прибутків та збитків,
попиту та пропозиції посилюється роль економічних методів управління. Вони стають
найважливішою умовою створення цілісної, ефективної та гнучкої системи
управління економікою організації.
Соціально-економічні методи управління
основані на використанні соціального механізму управління (система
взаємовідносин в колективі, соціальні потреби і т.д.). специфіка цих методів полягає
в значній частці використання неформальних факторів, інтересів особи, групи
колективу, в процесі управління персоналом.
Соціально-психологічні методи – це
способи здійснення управлінського впливу на персонал, який базується на
використанні закономірностей соціології та психології. Об’єктом впливу цих
методів є групи людей і окремі особи. По масштабу і способам впливу ці методи
можна розділити на дві основні групи: соціологічні методи, які націлені на
групи людей і їх взаємодію в процесі трудової діяльності; психологічні методи,
які націлено впливають на особу конкретної людини.
Такий розділ достатньо умовний, так як
в сучасному суспільному виробництві завжди діє не ізольовано, а групі різних за
психологією людей. Але ефективне управління людськими ресурсами, які
складаються з сукупності високорозвинених особистостей, передбачає знання як
соціологічних, так і психологічних аспектів.
Стиль управління — це система методів
керівництва, що постійно використовуються і які відображають неформальну
сторону процесу управління у вигляді прийомів, які використовуються в
повсякденній практиці.
Стиль і методи — взаємозалежні поняття.
Використання одних і тих самих методів
не виключає розходжень у стилі керівництва, що відповідає індивідуальним
властивостям певної особи.
На стиль керівництва впливають природні (генні) якості
особистості, відповідне оточення, рівень підготовленості, стаж роботи.
Можна відзначити загальний стиль
роботи, який притаманний апарату управління даної організації в цілому,та
індивідуальний стиль, який являється характерним для окремих керівників.
Загальний стиль управління складається під впливом переважаючих особливостей
стилю окремих керівників. І, навпаки, індивідуальний стиль формується на основі
загального стилю управління із урахуванням певних умов роботи та особистих
психічних, інтелектуальних та професійних особливостей даного керівника.
В психології управлінської діяльності
розрізняють три основних стилі роботи (демократичний, автократичний і
ліберальний (номінальний) та один комбінований стиль керівництва.
Демократичний стиль роботи полягає в тому, що керівник спирається
на своїх підлеглих, враховує їх думку, залишаючи за собою лише особисте рішення
основних питань, але не виключає виявлення творчої ініціативи та активності,
передбачаючи можливість делегування повноважень по вертикалі.
Автократичний (авторитарний) стиль
характеризується тим, що при виконання своїх функцій керівник має абсолютну
владу, сам визначає способи та засоби досягнення загальної мети і прагне не
допускати будь-яких змін в них. Вся інформація пропускається через керівника.
Але при цьому і вся відповідальність за результати діяльності підлеглих
повністю повинна лягати особисто на керівника. Такий стиль керівництва звичайно
реалізується лише в бюрократичних формах.
Ліберальний стиль керівництва, навпаки,
полягає в тому, що керівник не виявляє активності, і виконання тих або інших
задач визначається прагненням підлеглих. Головна мета керівника при такому
стилі керівництва – це уникнути конфліктів в колективі та з підлеглими.
Ліберальний стиль керівництва в своєму кінцевому вигляді реалізується у вигляді
формально-канцелярного методу управління.
Змішаний стиль передбачає
співвідношення розглянутих вище стилів. Ліберальний, авторитарний та
демократичний стилі можуть переважати в того або іншого керівника, але ніколи
не досягають абсолюту.
Сучасному рівню розвитку техніки,
організації та економічних методів проведення виробництва в найбільшій мірі
відповідає демократичний стиль керівництва.
Таким чином, до сучасних методів
управління відносять адміністративні, економічні та соціально-психологічні, а
також демократичний, автократичний, ліберальний та комбінований стилі управління
персоналом.
Література: