Канд.ек.наук. Михайловська О.В., Михайлюк Ю.І.

Буковинська державна фінансова академія

ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

У статті розкрито стан фінансової кризи в Україні і її посткризовий етап. Відповідно, узагальнено проблеми забезпечення прибутковості діяльності українських підприємств та визначено пріорітетні напрямки підвищення ефективності управління та подолання кризових наслідків.

Постановка проблеми. Фінансова криза 2008-2010 років переросла в кризу практично всіх секторів економіки світу. Україна не стала винятком. Внаслідок чого істотно підірвано попередньо досягнутий рівень, який за розрахунками вчених, наберав стрімкого розвитку, тому управління підприємством відіграє важливу роль у забезпеченні прибутковості його діяльності в умовах жорсткої ринкової конкуренції. Негативний вплив фінансово-економічної кризи потребує негайного подолання ефективною системою управління операційною, фінансовою, інвестиційною діяльністю підприємства.

Аналіз досліджень та публікацій. Питанням причин винекнення фінансово-економічної кризи в світі, зокрема, в Україні присвячено чимало праць, а саме В. Бобиля, В. Гриценка, І. Лютого, О. Юрчука. Серед іноземних праць виокремо М.Фрідмена, М. Бордо, С.Фішера. В наукових дослідженнях наявні грунтовні розробки ефективного управління підприємства, а саме: С. Ушеренка, О. Орлова, А. Подєрьогіна.

Проте питання ефективного управління підприємствами України у посткризовий період потребує подальшого дослідження і узагальнення.

Мета статті: розкрити наслідки для України фінансово-економічної кризи і визначення напрямків підвищення якості фінансового менеджменту українських підприємств у посткризовий період.

Постановка завдання. Показати вплив фінансово-економічної кризи на економіку світу та її відлуння на Україні, для того щоб розкрити фінансовий менеджмент українських підприємств у посткризовий період.

Виклад основного матеріалу. Кризи останніх десятиліть свідчать про неспроможність національних та міжнародних регуляторних інститутів на тривалий час забезпечити стабільність та рівновагу на фінансових ринках. Світова фінансово-економічна криза 2007-2010 років виявилась найбільш руйнівним явищем, яке негативно вплинуло на розвиток міжнародної фінансової системи в період глобалізації, тому набула статусу глобальної, оскільки розпочалась в США і поступово охопила економіку інших країн. Сучасні глобалізаційні процеси й високий рівень інтернаціоналізації світової економіки зумовили появу низки несприятливих чинників для розвитку національних фінансових систем, тому фінансова криза для України виявилась серйозним випробуванням. Підприємства України важко вистояли в період кризи, і для тих, хто «вижив» важливим є розробка ефективного фінансового менеджменту, націленого на подолання посткризових наслідків [1].

Розглядаючи причини винекнення фінансової кризи глобального масштабу, потрібно зауважити, що протягом останніх десятиліть у світі спостерігалось економічне зростання. За даними МВФ, світовий ВВП з 1990 року по 2002 рік зріс на 42%, з 2002 року по 2008 рік – на 34%. Таке феноменальне зростання не могло обійтись без винекнення дисбалансів, що і спричинили фінансово-економічну кризу [2].

Джерелом зародження сучасної фінансової кризи ряд вчених вважають другу половину 1920 року у США, коли третина населення стала учасниками фондового ринку. Аналіз сучасної ситуації свідчить, що крах на ринку іпотечного кредитування в 2007 році став першопричиною кризи.

Усі країни світу постраждали від кризи, проте деяким вдалося вийти з неї з меншими витратами. Практичними заходами боротьби з кризою були:

- зниження облікової ставки за кредитами;

- урядові гарантії на міжбанківські кредити, позики;

- активізація операцій РЕПО;

- націоналізація інвестиційних інститутів;

- створення спеціальних фондів кредитування;

- надання податкових канікул та інше.

У 2008 році у Вашингтоні відбулось засідання міністрів фінансів «великої сімки» щодо обговорення запобігання краху фінансових інститутів та збереження заощаджень вкладників.

Світова фінансова криза відчутно позначилась на економічному розвитку України. Несприятливі процеси на світовому ринку оголили прорахунки під час проведення економічної політики впродовж останніх років.

Показник	2007 рік	2008 рік	Відхилення	2009 рік	Відхилення	2010 рік	Відхилення	2011 рік, вересень
ВВП, млн.грн.	720731,0	948056,0	227325,0	913345,0	-34711,0	1094607,0	181262,0	316480,0
Обсяг РП, млн.грн.	537377,6	718941,0	181563,4	591965,4	-126975,6	792899,1	200933,7	715371,9
Експорт, млн.дол.США	4448,9	63046,2	58597,3	35602,9	-27443,3	46129,6	10526,7	43977,2
Імпорт, млн.дол.США	54041,1	80757,1	26716,0	40417,9	-40339,2	54087,6	13669,7	52082,3
Кількість безробітніх, тис. осіб	642,3	844,9	202,6	531,6	-313,3	544,9	13.3	404,5

Таблиця 1. Основні показники соціально-економічного розвитку України за 2007-2011 (вересень) роки

За даними таблиці спостерігаємо зменшення ВВП в 2009 році відносно 2008 року на 34711,0 тис.грн., зменшення обсягу реалізованої продукції за аналогічний період на 126975,6 тис.грн., зменшення експорту і імпорту на 27443,3 і 40339,2 млн.дол.США, відповідно. Висновком за вище переліченими змінами є те, що в 2009 році в Україні найістотніше відчутно вплив фінансово-економічної кризи. Щодо ріня зареєстрованих безробітніх, то він зростає, що є притаманним економіці Украни за останні десятиліття [5].

Економіка України виявилась надзвичайно вразливою внаслідок:

- значної залежності від світових цін на сировинні товари;

- «перегріву» економіки;

- зростання дефіциту поточого рахунку та зовнішньо боргу;

- погіршення конкурентноспроможності;

- відсутність структурних реформ;

- погіршення макроекономічної оцінки України [3].

Слабкими позиціями України, порівняно з іншими, є витрати в аграрному секторі (132 місце), інфляція (127 місце), ефективність податкової системи (127 місце), витрати на персонал (125 місце), регулювання фондового ринку (120 місце), незалежнісь судової системи (119 місце), дієвість аудиторських і бухгалтерських стандартів (113 місце), а також торгівельні бар’єри, стійкість банків, обмеження на рух капіталу, обтяжливість митних процедур, ставка податків, дієвість захисту інвесторів, довіра громадян до політиків [6].

Відповідно зміни щодо управління підприємством у посткризовий період в Україні можуть стосувутися розмірів підприємства, масштабів його функціонування, потенціалу і проявляється протягом усього життєвого циклу – на стадіях зростання, стагнації, спаду. Зміни, що відбуваються на підприємтві можуть бути повязані з процесами, які відбуваються, як у зовнішньому, так і в нутрішньому середовищі.

Готовність до стратегічних змін більш притаманна великим підприємствам унаслідок наявності стратегічного типу мислення, що характеризуються сукупністю ознак:

- здатність до формування альтернативних варіантів розвитку підприємства;

- забезпечення гнучкої реакції підприємства на зміни внутрішнього і зовнішнього середовища;

- здатність своєчасно реагувати на зміни та забезпечувати їх відповідними заходами організаційного характеру;

- спрямування діяльності підприємства відповідно до обраних стратегій, визначених цілей і завдань;

- створення умов для творчого розв’язання проблем підприємства;

- здатність узагальнити різні точки зору керівників структурних підрозділів при визначенні орієнтирів розвитку підприємства [4].

Розглянемо основні антикризові заходи урядів країн протягом 2007-2010 років на Рис. 1.

Рис.1.Антикризові заходи країн під час фінансово-економічної кризи 2007-2010 років.

Одним із важливих напрямів економічної стратегії підприємства є процес формування, використання та відтворення його ресурсного потенціалу. Для цього необхідно:

- постійно і комплексно оцінювати фінансово-господарську діяльність;

- забезпечувати мотивацію економії ресурсів;

- здійснювати управління ресурсами з позиції інноваційного підходу;

- впроваджувати моделювання процесів управління економічними ресурсами підприємства для вибору їх оптимального розподілу.

За наслідками фінансово-економічної кризи набуває актуальності механізм забезпечення оптимальної структури капіталу підприємства для підтримки його фінансової стійкості та визначеного рівня прибутковості фінансово-господарської діяльності.

Структура капіталу залежить в першу чергу від обраного підходу до фінансування та виду підприємства. З урахуванням труднощів фінансування розвитку в сучасних умовах на увагу заслуговують пропозиції щодо використання наступних механізмів: реструктуризація власності збиткових і низькорентабельних підприємств, здійснення емісії середньострокових корпоративних облігацій під інноваційні проекти.

Серед наслідків кризи є скорочення попиту, для подолання якого доцільним є продаж продукції у кредит та зниження цін на продукцію за рахунок зниження витрат чи прибутку.

Ефективною складовою ефективного менеджменту є забезпечення конкурентноспроможності підприємства, оцінка якої надає можливість йому зясувати сильні і слабкі сторони, виявляти чинники впливу на обсяги реалізації.

Доцільно розглянути й низку пріоритетних напрямків реформи в сфері фінансового регулювання й нагляду, а саме:

- зміна практики управління ліквідністю й відповідною політикою регулювання з метою підтримки фінансовими організаціями більш високих страхових запасів ліквідності;

- удосконалення практики розкриття інформації про системно значимі фінансові організації й ринки, використання цієї інформації для проведення ефективної оцінки інституціонального, системного ризику й обліку в системах раннього попередження та при розробці інвестиційної політики;

- створення рівних умов на всіх ринках.

Висновок. Міжнародна спільнота визнала, що однією з причин руйнівних наслідків фінансово-економічної кризи для фінансового сектору світу були значні помилки з боку менеджменту підприємств, недоліки у системі регулюванн й нагляду за ними та недостатня спроможність регуляторних органів.

Для подолання збитковості підприємств, що проявилась внаслідок фінансово-економічної кризи 2007-2010 років і забезпечення їх фінансової стійкості, платоспроможності та прибутковості у довгостроковій перспективі, необхідно впроваджувати і систематично поліпшувати фінансове управління підприємством через впровадження систем заходів, спрямованих на забезпечення збільшення грошових потоків за одночасного скорочення витрат, що в кінцевому підсумку, призведе до покращення фінансового стану.

Отже, фінансово-економічна криза показала наочно, що однією з найвагоміших причин її спричинення є неефективний менеджмент підприємств. Тому доцільно якомога більше уваги приділити його подальшому розвитку у посткризовий період, для подолання наслідків кризи і виходу на пряму ефективної діяльності підприємства.

Використана література:

1. В. Бабиль. Аналіз причин сучасної фінансової кризи в Україні / Бабиль В. // Регіональна економіка.- №1.-2011.-С.79-85.

2. В. Гриценко. Світова фінансова криза: діагностика та нові підходи до виживання на фінансовому ринку / Гриценко В. // Вісник НБУ.- №2.- 2011.- С.20-26.

3. І. Лютий. Фінансово-економічна криза 2008-2010 років: деякі чинники та уроки / Лютий І. // Вісник НБУ.- №1.-2011.-С.10-16.

4. С. Ушеренко. Напрями формування ефективного менеджменту українських підприємств у посткризовий період/ Ушеренко С. // Формування ринкових відносин в Україні. - №10.- 2010.-С.53-56.

5. Офіційний сайт Державного комітету статистики України . – Режим доступу [http://www.ukrstat.gov.ua].

6. The Global Competiviveness Report 2008-2009. - Режим доступу: [http://www.docstoc.com].