Экономические науки/7. Учет и аудит

Ротар Анастасія Вікторівна

студентка ІІІ курсу, спеціальності «Облік і аудит»

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Облік екологічних податків у контексті Податкового кодексу України

Господарська діяльність вітчизняних підприємств характеризується високим ступенем ризику появи небезпечних ситуацій і аварій, які можуть призвести до тяжких соціальних та економічних наслідків. Ефективним інструментом стримування негативного впливу підприємств на навколишнє середовище та забезпечення екологічної безпеки є екологічні податки та платежі. Pоль екологічних податків як фінансових інструментів регулювання екологічної діяльності підприємств та наповнення державного бюджету посилилась із введенням в дію Податкового кодексу України. Тільки за рахунок екологічного податку у поточному році планується отримати податкові надходження у розмірі 100 млн. грн.[1]

Теоретичні, методологічні та прикладні аспекти екологічного оподаткування розглянуто в наукових працях багатьох українських вчених, зокрема, це: В.В. Горобець, Г.І. Купалова, В.О. Мандрик, У.П. Новак та ін. [1-3]. Однак низка важливих екологічних питань поки що не знайшла свого вирішення. Із прийняттям Податкового кодексу, виникла потреба поглибленого аналізу екологічного оподаткування.

Відповідно до визначення, наведеного у Податковому кодексі України, «екологічний податок – це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів в атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 р.» [4, ст. 14].

Платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, діяльність яких призводить до забруднення території України, її континентального шельфу та морської економічної зони внаслідок:

˗ викидів забруднювальних речовин в атмосферу стаціонарними джерелами забруднення;

˗ вивільнення забруднюючих речовин у водні об’єкти;

˗ розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, крім вторинної сировини;

˗ утворення радіоактивних відходів, включаючи нагромаджені минулими роками відходи;

˗ тимчасового зберігання виробниками радіоактивних відходів понад встановлений ліцензіями термін [3].

Особливої уваги потребує положення Податкового кодексу щодо необхідності самостійного обчислення сум такого обов’язкового платежу платниками податку та податковими агентами щокварталу (крім здійснення викидів в атмосферу пересувними джерелами забруднення). Істотного спрощення також зазнали формули для розрахунку найбільш поширених видів екологічних податків, а саме: за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, за викиди в атмосферне повітря пересувними джерелами забруднення, за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, за розміщення відходів, за утворення радіоактивних відходів, за тимчасове зберігання радіоактивних відходів виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Основними змінами, які відбулися у зв’язку із прийняттям Податкового кодексу у частині методики обліку екологічних податків, є:

˗ введення екологічного податку за викиди забруднювальних речовин авіаційним транспортом;

˗ спрощення механізму сплати податку за викиди в атмосферне повітря забруднювальних речовин пересувними джерелами забруднення;

˗ збільшення ставок всіх видів палива більше, ніж десять разів;

˗ для реалізації положень Кіотського протоколу доповнено перелік забруднювальних речовин двоокисом вуглецю;

˗ підвищення ставки податку за розміщення окремих видів надзвичайно небезпечних відходів;

˗ з метою стимулювання платників податків до зменшення забруднення навколишнього природного середовища введено понижувальний коефіцієнт 0,8 у випадку переходу підприємств на маловідходні і безвідходні ресурсо-, енергозберігаючі технології та ін. [1].

Сучасні умови господарювання вимагають доповнення положень кодексу у частині пільгового екологічного оподаткування, застосування екологічного акцизного збору при виробництві та реалізації неякісних товарів, введення штрафів за екологічні правопорушення. З цією метою необхідно запровадити стимуляційні ціни, надбавки за реалізацію екологічно чистої продукції; ввести пільгове оподаткування підприємств, які здійснюють екологічний аудит для інвестування в природоохоронні проекти; модернізувати існуючі виробничі потужності для використання ресурсозберігаючих та безвідходних технологій.

Отже, результати аналізу положень Податкового кодексу свідчать про позитивні зміни у частині оподаткування підприємств, які наносять шкоду навколишньому середовищу. Поряд з цим, орієнтація державної екологічної політики на застосування екологічно чистих та безпечних для життєдіяльності людей технологій потребує доповнення його положень у частині введення пільг за реалізацію заходів із збереження навколишнього середовища, запровадження додаткових видів екологічних податків, застосування ресурсозберігаючих технологій. Це дозволить покращити екологічний стан в країні та максимально обмежити вплив несприятливих виробничих чинників на довкілля та населення.

Використані джерела:

1. Горобець В.В. Новий екологічний податок в Україні / В.В. Горобець. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/17_AND_2010/Economics/69305.doc.htm.

2. Глосарій зеленого бізнесу: укр.-нім.-рос.-англ. / В. Базилевич [та ін.]; наук. ред.: проф. В. Базилевич, проф. Д. Вальтер. – К. : Знання, 2010. – 518 с.

3. Мандрик В.О. Новий екологічний податок в Україні: стан і напрями удосконалення / Мандрик В.О., Новак У.П. //Збірник науково-технічних праць. – Львів: РВВ НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.09. – С.93-99.

4. Податковий Кодекс України від 2.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17.

5. Хмелевський І. Екологічний податок / І. Хмелевський // Податки та бухгалтерський облік. – 2010. – № 102 (1391). – С. 46-49.

6. Зятковська Л.І. Екологічне оподаткування в Україні: стан та перспективи розвитку: [Електронний ресурс] / Л.І Зятковська. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/SND/Economics/3_zjatkovskaja.doc.htm.