Экономические науки/7.Учет и аудит

Яковишина Н.А.,Таранюк К.М., Фаренюк О.П.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Особливості нарахування зносу основних засобів в обліку бюджетних установ

За умов ринкових відносин порядок визначення зносу основних засобів бюджетних установ є найважливішим елементом системи управління відтворення їх майна. Від ступеня обґрунтованості порядку визначення зносу основних засобів залежить ефективність усієї системи управління майном.

Проблемам нарахування зносу на основні засоби в обліку бюджетних установ присвячені праці зарубіжних та вітчизняних учених-економістів: Батехіна С.Д., Яковлєва Ю.П., Макарчук І., Макконнела К.Р., Хенка С. та інші.

Мета статті полягає в впровадженні у практичну діяльність пропозицій, які дозволяють покращити систему нарахування зносу основних засобів в обліку бюджетних установ.

Завданнями даної статті є:

- проаналізувати особливості нарахування зносу основних засобів бюджетних установ,

- дослідити чинну законодавчо-нормативну базу, яка регулює нарахування зносу,

- запропонувати комплекс заходів щодо впровадження нової системи нарахування зносу.

У 2000 році було введено в дію «Інструкцію з обліку основних засобів бюджетних установ», що регламентує визначення зносу основних засобів бюджетних установ. У відповідності з цією інструкцією замість близько 1400 диференційованих норм зносу, що застосовувалися раніше, запропоновано використовувати лише три. Але згідно з вказаною Інструкцією такий розподіл існував до 2009 року і включав такі групи основних засобів, на які було встановлено норми зносу:

- група 1 - будинки, у тому числі житлові, споруди, їх структурні компоненти, передавальні прилади. Річна норма зносу – 5%.

- група 2 – автомобільні транспортні вузли, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське обладнання, пристрої та приладдя до них, інвентарна тара. Річна норма зносу – 25%.

- група 3 – інші основні засоби, що не ввійшли до попередніх груп, у тому числі силові, робочі машини й обладнання, транспортні засоби (крім автомобілів), робоча худоба, багаторічні насадження, що досягли експлуатаційного віку. Річна норма зносу – 15% [1].

Такий розподіл призводив до того, що в деяких випадках повне нарахування зносу виникало раніше, ніж основні засоби вислужували встановлені строки їх експлуатації. У результаті цього в бухгалтерському обліку та формах фінансової звітності необоротні активи відображалися за нульовою вартістю, що не відповідало фактичній вартості майна бюджетних установ.

У результаті внесених змін до Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів бюджетних установ – Наказом ДКУ № 526 від 22.12.2009 р. [2] – норми зносу основних засобів були розширені й доповнені, груп активів, на які встановлюються окремі норми зносу та терміни експлуатації, стало сім (за субрахунками 103 - 109 рахунку 10 «Основні засоби»), тобто можна вважати, що співвідношення ставки і строку корисного використання тепер повинне більш точно відповідати реальному стану об’єкта.

Однак деякі норми все-таки не відповідають практиці. Наприклад, на будинки та споруди у підгрупі «Будинки та споруди, дерев’яні, каркасні і щитові, контейнерні, дерево-металеві, каркасно-обшивні і панельні, глинобитні, сирцеві, саманові та інші аналогічні» встановлений один строк корисного використання – 20 років і, відповідно, єдина норма зносу – 10%, хоча навіть дерев’яні споруди повинні мати різні строки корисного використання залежно від виду деревини (дуб, сосна і т.д.) [4].

Аналізуючи законодавчо-нормативні документи, можна відмітити, що порядок нарахування зносу основних засобів має і перевагу, що полягає в різкому скороченні кількості норм, а отже, і в спрощенні обліку основних засобів.

Облік можна ще більше спростити, якщо ввести річну норму зносу для усіх видів основних засобів в розмірі 100%, але охочих запровадити таке нововведення досі не знайшлося в жодній країні світу.

В бюджетних установах використовують як прискорену так і не прискорену систему нарахування зносу основних засобів. Під неприскореною системою нарахування зносу слід розуміти таку систему його нарахування , за якої протягом економічно раціонального терміну служби засобів праці буде забезпечуватися відповідності нагромадженої суми зносу та існуючих темпів втрачання засобами праці споживчих властивостей і вартості. Отже, період, протягом якого нараховується знос, повинен дорівнювати економічно раціональному терміну служби засобів праці. Під прискореною системою нарахування зносу слід розуміти таку систему його нарахування, за якої протягом перших років або усього період нарахування забезпечується випередження нагромадження суми зносу порівняно з існуючими темпами втрачання засобами праці споживчих властивостей і вартості.

Для бюджетної організації раціонально застосовувати тільки не прискорену систему нарахування зносу, бо вона орієнтує на додержання економічно раціональних термінів служби засобів праці і бережливе до них ставлення.

Використання прискорених методів нарахування зносу для бюджетних установ узагалі протипоказане і може викликати величезні економічні збитки. Особливо, якщо істотно скорочується період його нарахування проти економічно раціонально терміну служби. Чинний в Україні з 2000 року порядок нарахування зносу основних засобів стимулює безгосподарність і зловживання під час приватизації.

Прискорена система нарахування амортизації та зносу може застосовуватися тільки для комерційних рентабельних підприємств із метою стимулювання інвестицій, оновлення виробництва й тільки в рамках управлінського обліку паралельно має визначатися економічна (дійсна) амортизація у відповідності з неприскореною системою.

Система нарахування зносу основних засобів бюджетних установ включає в себе метод нарахування, порядок переоцінки вартості основних засобів, порядок визначення залишкової вартості об’єктів основних засобів. Систему нарахування зносу основних засобів слід вважати ефективною, якщо обґрунтованим виявиться кожен її елемент. Наприклад, якщо припустити, що норми нарахування зносу у відсотках ретельно обґрунтовані, а вартість об’єктів основних засобів переоцінюється неправильно, то неправильними виявляться і величини зносу залишкової вартості.

На час настання потреби в капітальному ремонті повинен нараховуватися знос, пов'язаний тільки з повним відтворенням об’єкту. Після завершення капітального ремонту має визначатися нова залишкова вартість об’єкта, збільшена на затрати, пов’язані з проведенням капітального ремонту, а також величина, на яку скориговано знос об’єкта [3].

Отже, система нарахування зносу основних засобів бюджетних організацій має виконувати такі функції:

- бути нормативами, що відображають економічно раціональні терміни служби засобів праці до списання в розрізі окремих видів і груп основних засобів,

- більш точно відображати рух залишкової вартості окремих об’єктів основних засобів,

- стимулювати якісне утримання та експлуатацію основних засобів.

На жаль, чинна система нарахування зносу основних засобів бюджетних організацій жодної з перелічених функцій не виконує та потребує докорінного перегляду.

Можна констатувати, що порядок нарахування зносу основних засобів потребує подальшого удосконалення, впровадження нової системи нарахування зносу вкрай необхідне.

Виходячи з наведеного можливі такі пропозиції:

1. Установити більш диференційовані норми зносу на окремі види основних засобів не лише залежно від субрахунку рахунку 10 та підгрупи основних засобів, але й залежно від характеристики об’єкта.

2. Установити для транспортних засобів норми зносу не від терміну експлуатації, а від пробігу, тобто використовувати виробничий метод нарахування зносу основних засобів.

3. При внесені змін потрібно врахувати, до період, протягом якого нараховується знос, повинен дорівнювати економічно раціонально терміну служби засобів праці.

Література:

1. Про затвердження Інструкції з обліку основних засобів і інших необоротних активів бюджетних установ: Наказ Державного казначейства України від 17.07.2000 № 64.

2. Про внесення змін до наказу Державного казначейства України від 17.07.2000 № 64: Наказ ДКУ від 22.12.2009 №526.

3. Губарик О. М. Особливості нарахування зносу основних засобів в обліку бюджетних установ // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - №24. - С. 47-49.

4. Салацька Ю. С. Особливості нарахування зносу необоротних активів у бюджетних установах // Управління розвитком. - 2011. - № 3. - С. 139-140.