Экономические науки/8. Математические методы в экономике

Клочко О.В., Кулик О.М.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Моделювання економічних механізмів
управління рівнем ризику

Система управління безпекою від природних і техногенних катастроф повинна бути орієнтована, в першу чергу, на запобігання і зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій (НС), а також на скорочення масштабів наслідків НС. З метою управління рівнем безпеки при техногенних і природних катастрофах потрібно мати відповідні оцінки, які визначають рівень безпеки. Визначення рівня безпеки починається з формування системи показників, що характеризують стан регіону з точки зору можливості виникнення НС. При цьому слід здійснювати оцінку локальних ризиків виникнення НС і переходити від набору локальних оцінок ризиків до інтегральної (комплексної) оцінки ризику.

Завдання комплексного оцінювання, які полягають в переході від детального до агрегованого опису складних систем, зустрічаються в багатьох галузях господарської діяльності. Наприклад: оцінка діяльності трудових колективів (вибір кращого) [1], оцінка пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки (ієрархія пріоритетів) [2], оцінка привабливості інвестиційних проектів (вибір найбільш ефективного) [3], оцінка пропозицій щодо проектів законодавчих та інших нормативних правових актів [4]. З метою розв’язання, такого роду завдань використовується підхід, заснований на формуванні дерева оцінок та обчислення на ньому інтегральної оцінки ризику (ІОР) або комплексної оцінки (КО) [5].

Ми розглядаємо модель регіону, в якому функціонують n господарських об'єктів, діяльність яких може призвести до виникнення НС. Відповідальність за безпеку регіону покладено на органи влади, які застосовують різні економічні механізми, спрямовані на зниження ризику [5,6]. Наприклад, розподіл між підприємствами централізованого фонду, кошти якого спрямовуються підприємствами на підвищення безпеки; стимулювання діяльності підприємств по зниженню техногенного та природного ризику; накладання штрафу на підприємства за перевищення допустимого рівня ризику; стягнення плати з підприємств за ризик тощо.

У ринковій економіці ефективність функціонування підприємства визначається прибутком. Якщо вважати, що продукція підприємства реалізовується повністю, то прибуток і-го підприємства можна записати у вигляді: , де, u_i ≥ 0 – обсяг продукції, що випускається на i-му підприємстві; c_i ≥ 0 – ціна продукції, що випускається на i-му підприємстві; v_i ≥ 0 – витрати підприємства на попереджувальні та/або природоохоронні заходи; z_i(u_i) – витрати підприємства па випуск продукції в обсязі u_i.

Як правило, підприємство зацікавлене у збільшенні частини прибутку, що залишається в його розпорядженні, після обов'язкових виплат, таких як: податки, платежі, і, можливо, штрафи. Позначимо через у_і рівень безпеки і-го підприємства. Параметри економічного механізму налаштовують відповідно до спостережуваним або вимірюваним рівнем безпеки. Наприклад, якщо Х_і – розмір штрафів за невідповідний рівень безпеки х_і, то прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, може бути записана у вигляді:

, де,

У випадку, коли застосовується економічний механізм плати за ризик, то Х_і(х_і,у_і)=λ_і(х_і-у_і), у_і≤х_і, де λ_і - ціна ризику для і-го підприємства.

Оскільки у регіоні можуть бути різні підприємства, та від аварій на цих підприємствах можуть бути різні втрати, то важливо враховувати не тільки ймовірність виникнення НС, але і збитки від цих НС. Позначимо через W_і можливий повний збиток у регіоні при виникненні НС на і-му підприємстві. Однією з найважливіших характеристик можливої НС на і-му підприємстві будемо вважати очікуваний збиток ЕW_і. Якщо події, які полягають у виникненні НС на різних підприємствах, незалежні, то можливий повний збиток в регіоні ЕW, пов'язаний з діяльністю всіх підприємств, розташованих на його території, можна записати як

Очікуваний збиток відображає ефект негативного впливу на еколого-економічну систему.

Надалі будемо вважати, що рівень безпеки і-го підприємства, залежить від обсягу випущеної ним продукції u_i і обсягу коштів v_i, що спрямовуються на вдосконалення технології, на попередження виникнення нештатних ситуацій, зміцнення виробничої і технологічної дисципліни, на природоохоронні заходи. Тобто у_і=у_і(u_і, v_і), причому, якщо у інтерпретується як рівень ризику, то

;

Якщо у інтерпретується як рівень безпеки,то

Ці умови означають, що при відсутності виробництва відсутній ризик; із зростанням обсягу випуску при незмінних витратах на природоохоронні заходи рівень ризику не зменшується; зі зростанням витрат на природоохоронні заходи при незмінному обсязі випуску рівень ризику не зростає; при незмінному обсязі випуску кожне наступне вкладення коштів у природоохоронні заходи приносить все менший ефект (призводить до все меншого зниження рівня ризику).

Література:

1. Бурков В.Н., Кондратьев В.В., Цыганов В.В., Черкашин A.M. Теория активных систем и совершенствование хозяйственного механизма, М. Наука, 1984.

2. Кузьмицкий А.А., Новиков Д.А. Организационные механизмы управления развитием приоритетных направлений науки и техники, М.: ИПУ РАН, 1993.

3. Аидронникова Н.Г., Бурков В.Н., Леонтьев С.В. Комплексное оценивание в задачах регионального управления, М.: ИПУ РАН, 2002.

4. Кондратьев В.Д., Щепкин А.В. Комплексное оценивание в области безопасности дорожного движения, М.: ИПУ РАН, 2002.

5. Бурков В.Н., Новиков Д.А., Щепкин А.В. Механизмы управления экологоэк экомическими системами, М. Физматлит, 2008.

6. Бурков В.Н., Грацианский Е.В., Дзюбко С.И., Щепкин А.В. Модели и механизмы управления безопасностью, М.: Синтез, 2001.