Журавель С.П

Черкаський державний технологічний університет

Дослідження та оптимізація міських бездротових мереж за допомогою технології Mesh

         Бездротові мережі передачі даних відіграють сьогодні важливу роль в житті людини. Вони заповнюють все більше ніш в нашому житті і використовуються, насамперед, для доступу в INTERNET, також для передачі звуку та відео з камер і мікрофонів, метео-даних для прогнозування погоди, активно застосовується в охоронних системах, платіжних терміналах, банкоматах, використовує їх комп’ютерна телефонія. Список можна ще довго продовжувати. З розвитком інфраструктури і відповідно кількості абонентів гостро стає питання якості та безперебійності доступу до мережі. Як забезпечити безперебійний та стабільний зв’язок в межах міста? Виходом можуть стати бездротові мережі, основані на технології Mesh.

Mesh- мережа – це багатокрокова мережа, пристрої якої (Mesh-станції, MP, Mesh-Points) володіють функціями маршрутизатора і здатні використовувати різні шляхи для пересилки пакету. Ця технологія стає особливо необхідною за відсутності дротової інфраструктури для з’єднання станцій. В цьому випадку пакети пересилаються від однієї Mesh-станції до іншої до досягнення шлюзу з дротовою мережею. Для більшої надійності станція може мати більш, ніж одну сусідню Mesh-станцію. Ідея Mesh-мереж бере свій початок з мобільних мереж (MANET), в яких функція маршрутизатора була реалізована на рівні ІР. Протокол MANET має обмежену продуктивність, оскільки ІР-рівню недоступна інформація про умови бездротової передачі і сусідні вузли. Зокрема, ІР-рівню недоступна інформація про ймовірність спотворення пакетів завадами і колізіями, а також про схему модуляції і кодування, яка використовується в кожному із з’єднань. Mesh-мережі будуються як сукупність кластерів. Територія покриття розділяється на кластерні зони, кількість яких теоретично необмежена. Особливістю Mesh-мереж є використання спеціальних протоколів, що дозволяють кожній крапці доступу створювати таблиці абонентів мережі з контролем стану транспортного каналу і підтримкою динамічної маршрутизації трафіку з оптимальним маршрутом між сусідніми станціями. При відмові будь-якої з них відбувається автоматичне перенаправлення трафіку по іншому маршруту, що гарантує отримання трафіка адресату за мінімальний час. Кожен абонент оснащений радіоустаткуванням для зв’язку з Mesh-маршрутизатором. Завдяки своїм особливостям Mesh-мережі можуть використовуватись в різних сферах.

Основна відмінність Mesh-мережі від архітектури «крапка-багатокрапка» в тому, що якщо в останньому випадку АС може спілкуватися тільки з БС, то в Mesh-мережі можлива взаємодія безпосередньо між АС. Оскільки мережі стандарту IEEE 802.16 орієнтовані на роботу з широкими частотними каналами, Mesh-мережі увійшли до стандарту зовсім не з метою створення однорангових локальних мереж – для цього є стандарти групи IEEE 802.11. Причина в іншому: необхідний інструмент побудови широкосмугової мережі, в якій трафік може передаватися по ланцюжку з декількох станцій, ліквідовуючи тим самим проблеми передачі за відсутності прямої видимості. Відповідно і всі механізми управління, що у принципі дозволяють побудувати децентралізовану розподілену мережу, орієнтовані все ж таки на деревовидну архітектуру, з виділеною базовою станцією (кореневий вузол) і домінуючими потоками БС-АС.

В Mesh-мережі всі станції (вузли) формально рівноправні. Проте практично завжди обмін трафіку Mesh-мережі із зовнішнім оточенням відбувається через один певний вузол (рисунок 2). Такий вузол називають базовою станцією Mesh-мережі: саме на нього покладається частина необхідних для управління Mesh-мережею функцій. При цьому управління доступом може відбуватися або на основі механізму розподіленого управління, або централізованим способом під управлінням БС. Можлива і комбінація цих методів.

Базове поняття в Mesh-мережі – сусіди. Під сусідами певного вузла розуміють всі вузли, які можуть встановлювати з ним безпосереднє з'єднання. Всі вони утворюють сусідське оточення. Вузли, пов'язані із заданим вузлом через сусідські вузли, називають сусідами другого порядку. Можуть бути сусіди третього порядку і т.д.

В Mesh-мережі немає поняття висхідних/низхідних каналів: весь обмін відбувається за допомогою кадрів. Станції передають повідомлення або у відведені їм тимчасові інтервали (відповідно до попереднього значення каналів), або дістають доступ до каналів довільним (випадковим) чином. Кожний вузол має унікальну 48-розрядну MAC-адресу. Крім того, для ідентифікації усередині Mesh-мережі станціям присвоюється 16-розрядний мережний ідентифікатор. Кожний вузол постійно зберігає список даних про всіх своїх сусідів (з вказівкою віддаленості, сектора для направленої антени, зразкової необхідної потужності передавача, затримки розповсюдження сигналу і т.п.) і транслює його в мережу із заданою періодичністю. На підставі цих списків від кожного з вузлів відбувається управління мережею.

Зовнішня мережа

 

Рисунок 1. Приклад Mesh-мережі

 «Мережний вхід» -- це інтервал, протягом якого новий вузол може послати повідомлення (NENT) про свій намір підключитися до мережі. Перед цим він повинен прийняти повідомлення про конфігурацію мережі, вибрати вузол для підключення, синхронізуватися з ним і лише потім відправляти запит. У відповідь вузол може або відмовити в доступі або призначить новому вузлу мережний ідентифікатор, канал і часовий інтервал для проведення процедур аутентифікації.

Розподіл канальних ресурсів в Mesh-мережі може бути централізованим і децентралізованим (розподіленим). У свою чергу децентралізований розподіл буває координованим з БС і некоординованим.

Децентралізований розподіл ресурсів має на увазі, що розподіл, що відбувається в межах однієї групи сусідів (тобто між станціями, здатними безпосередньо зв'язуватися між собою). При координованому децентралізованому розподілі вузли обмінюються між собою спеціальними повідомленнями управління розподілом (DSCH). Координованість полягає в тому, що період видачі таких повідомлень кожною станцією визначений і відомий її сусідам. Координовані DSCH-повідомлення передаються в субкадрах управління черговістю доступу в обумовлених в мережному дескрипторі інтервалах, некоординовані DSCH-повідомлення передаються в субкадрі даних.

 Mesh – мережа рішення що найбільш підходить для використання в умовах міста. Вона має високі якості надійності і доступності з’єднання, потенціал цієї технології дає можливість швидко і недорого надавати мобільним користувачам широкосмуговий доступ до ресурсів. Розгортання Mesh – мереж може коштувати набагато дешевше, ніж традиційні дротяні мережі, оскільки вони не вимагають дорогої інфраструктури і прокладки кабелів і, окрім цього, економна в експлуатації, оскільки, як вже наголошувалося, здатна самовідновлюватись і само адаптуватись. В ній відсутній такий недолік як ефект “шийки пляшки”, що є досить високим мінусом інших технологій. Також до плюсів можна віднести досить високу надійність даної мережі: у випадку виходу одного з її вузлів, навантаження  в даній ситуації розподіляється на сусідні (при правильному проектуванні).

Подібні рішення підходять не тільки для міст, але і для університетів. Наприклад, в даний час компанія Nortel, що належить до числа активістів упровадження Mesh-мереж, працює з одним з університетів США, який, використовуючи її технології, планує запустити мережу Wireless Mesh, покликану забезпечити викладацькому складу і студентам захищене широкосмугове підключення усередині приміщень і на вулиці.

Було розглянуто ряд засобів, які використовуються для створення забезпечення роботи та оптимізації роботи, та можливість їх застосування для оптимізації мережі на основі Mesh-технології, відмічені їх переваги і недоліки.


ЛІТЕРАТУРА

1.          Шахнович И. Стандарт широкополосного доступа IEEE 802.16 для диапазонов ниже 11 ГГц. – ЭЛЕКТРОНИКА: НТБ, 2005, №1.Гулевич Д. С. Сети связи следующего поколения. //Интернет-университет информационных технологий – ИНТУИТ.ру, БИНОМ. Лаборатория знаний, 2007 г. – 184 стр.

2.          Широкополосные беспроводные сети передачи информации. /Вишневский В.М., Ляхов А.И., Портной С.Л., Шахнович И.В. – М.: Техносфера, 2005.

3.          И. Шахнович. Современные технологии беспроводной связи. М.: Техносфера, 2006. – 288 стр.*