Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

Клименко Н.А. доцент кафедри економічної кібернетики

Національний університет біоресурсів і природокористування України

СИСТЕМОТВІРНІ СКЛАДОВІ СУЧАСНОГО БАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КІБЕРНЕТИКИ

Останнім часом відбулося певне переосмислення ролі та місця економічної кібернетики в системі наук. На думку деяких учених її недоцільно розглядати як окремий напрямок економічної науки, оскільки інструментарій, придатний для вивчення та організації управління соціально-економічними системами, розробляється засобами економіко-математичного моделювання
Проте існують два взаємопов’язаних і вельми перспективних напрямки розвитку економічної кібернетики. Перший полягає в розробці мішаних моделей взаємодії різноманітних економічних механізмів з огляду на те, що багатогранність функціонування економіки неможливо «втиснути» в рамки якогось одного з них. Другий напрямок — побудова математичних моделей сучасного науково-технічного прогресу. Сучасна економічна інформація є достатньо розгалуженою, проте взаємопов'язаною. Цією інформацією користуються і фінансисти, і менеджери, і маркетологи. Але забезпечити якісну обробку економічної інформації та її застосувань можуть лише спеціалісти з економічної кібернетики. Вивчення економічних процесів та прийняття рішень вимагає підготовки якісних фахівців у галузі розробки та супроводу систем збору, обробки, аналізу даних про економічні процеси, прогнозування їхнього розвитку, моделювання економічних наслідків рішень, їх оптимізації на основі використання комп'ютерних і інформаційних технологій.

Фахівець у галузі економічної кібернетики є спеціалістом в області економіко-математичного моделювання, постановки, розробки та експлуатації комп'ютерно-інформаційних систем на базі сучасних інформаційних технологій (IT) у різних сферах і установах економіки, в тому числі у фінансових, контрольно-ревізійних, податкових організаціях, банках, органах соціального забезпечення і страхування, науково-економічних і науково-дослідних центрах.

Кібернетичний підхід у економіці не заперечує класичних методів економічних досліджень, а підсилює їх, системно доповнюючи кінцеві результати. Ми бачимо, що математика та комп'ютерні системи перетворились в ті могутні засоби, без яких в своїй роботі уже не може обійтися жоден фахівець з економіки. Роль цих засобів в майбутньому буде невпинно зростати. Тому очевидно, що "Економічна кібернетика" є однією з найбільш актуальних і престижних на сьогодні спеціальностей.

Термін «Економічна кібернетика» вперше з'явився на початку 60-х років у працях академіка В. С. Немчинова, О. Ланге та Г. Греневського (Польща), Ст. Біра (Англія), Цими вченими були намічені основні напрямки розвитку економічної кібернетики як науки, особливу увагу було приділено зв'язку системного аналізу економіки з теорією регулювання, логікою, теорією інформації.

Економічна кібернетика — це науковий напрямок, що займається застосуванням ідей та методів кібернетики до економічних систем. В рамках цього напрямку економіка в цілому і на рівні окремих підрозділів розглядається як складна ієрархічна система, в якій протікають процеси регулювання та управління, що реалізуються у формі руху та перетворення інформації. Причому через виключну складність економіки як системи основним методом дослідження є моделювання окремих об'єктів та економічних процесів.

Треба зазначити, що у будь-якому економічному процесі (чи спрямуванні використання економістів) в структурі працеємкості 95% займає обробка інформації і тільки 5% — інтерпретація результатів. Саме тому часто-густо наші традиційні економісти здебільшого працюють над заповнюванням різноманітних звітів, довідок тощо, ніж замислюються про сутність того чи іншого економічного явища, над його аналізом, прогнозуванням розвитку, можливістю управління цим розвитком. Впровадження сучасних економіко-математичних методів та інтегрованих автоматизованих систем обробки даних дозволяє вивільнити час економістів для творчої аналітичної роботи.

В соціальному аспекті економічна кібернетика сприяє згладжуванню граней між розумовою та фізичною працею, розроблюючи нову технологію розумової праці в сфері, управління на основі сучасних інформаційних технологій та комп'ютерної техніки. Роль економічної кібернетики в сучасному суспільстві значно зростає в зв'язку з необхідністю удосконалення організації економіки як одного з наріжних каменів загального процесу соціального перетворення.

Одним з визначаючих напрямків в економічній кібернетиці є розробка нових інформаційних технологій та теорії управління проектами побудови інтегрованих систем обробки даних у виробничо-економічних системах, яке стало ефективно реалізовуватися тільки у зв'язку зі створенням сучасних технічних засобів обробки даних, особливо систем з розподілом часу.

Методи аналізу, що використовуються в економічній кібернетиці, допомагають знаходити оптимальні режими управління та будувати раціональні системи обробки економічних даних, що основані на використанні комп'ютерних технологій. Ці напрямки надзвичайно актуальні для нинішньої висококомп'ютеризованої економіки і економічної освіти.

Загальне значення кібернетики полягає в таких напрямках:

1. Філософське, оскільки кібернетика дає нове уявлення про світ, що ґрунтується на ролі зв'язку, управління, інформації, організованості, зворотного зв'язку й імовірності.

2. Соціальне, оскільки кібернетика дає нове уявлення про суспільство як організоване ціле. Про користь кібернетики для вивчення суспільства чимало було сказано вже в момент виникнення цієї науки.

3. Загальнонаукове в трьох розуміннях: по-перше, у зв'язку з тим, що кібернетика дає загальнонаукові поняття, які виявляються важливими в інших областях науки — поняття управління, складної динамічної системи тощо; по-друге, у зв'язку з тим, що дає науці нові методи дослідження: імовірнісні, стохастичні, моделювання на ЕОМ і так далі; по-третє, у зв'язку з тим, що на основі функціонального підходу «сигнал-відгук» кібернетика формує гіпотези про внутрішній склад і будову систем, які потім можуть бути перевірені в процесі змістовного дослідження.

4. Методологічне, яке визначається тим, що вивчення функціонування простіших технічних систем використовується для висування гіпотез про механізм роботи якісно складніших систем із метою пізнання процесів, що відбуваються в них — відтворення життя, навчання і так далі.

5. Найвідоміше технічне значення кібернетики — створення на основі кібернетичних принципів ЕОМ, роботів, ПЕОМ, що породило тенденцію кібернетизації й інформатизації не тільки наукового пізнання, але й усіх сфер життя.

Сучасним етапом розвитку ідей кібернетики, загальної теорії систем та системного аналізу можна вважати науковий напрямок, відомий як синергетика (грец. «synergeia», «synergetikos» — такий, що діє спільно, спільний, сприяння, співробітництво). Цю назву запропонував професор Штутгартського університету Герман Хакен, якого вважають засновником синергетики. Зазначений термін акцентує увагу на узгодженості, взаємодії частин системи у процесі утворення її структури як єдиного цілого.
Поряд із терміном синергетика часто використовують терміни теорія складності (complexity theory), теорія динамічних (складних) систем (dynamic (complex) system theory), теорія хаосу (chaos theory), нелінійна динаміка (nonlinear dynamic) або більш загальний — нелінійна наука (nonlinear science), увиразнюючи при цьому принципову нелінійність, нерівноважність, складність досліджуваних явищ. Фундаментальні результати в цій галузі здобули Г. Хакен, І. Пригожин, Б. Мандельброт, М. Мойсєєв, С. Курдюмов, Г. Малинецький, О. Самарський, О. Тихонов, Р. Том та інші.

Але між синергетикою та кібернетикою існують і певні відмінності. Кібернетика та різноманітні напрямки загальної теорії систем вивчають процеси підтримання рівноваги (процеси гомеостазису) у системах за рахунок зворотних зв’язків, а також процеси управління такими системами. Кібернетика намагається описувати нелінійні процеси еволюції систем за допомогою лінійних моделей (принаймні на окремих етапах, коли це можливо).
У синергетиці на відміну від кібернетики акцент робиться не на процесах управління та обміну інформацією, а на принципах побудови, організації, розвитку та самоускладнення систем і їхній еволюції. Синергетика досліджує принципово нерівноважні (такі, що перебувають далеко від стану рівноваги) системи, принципово нелінійні (такі, що за певних умов деякі збурення — внутрішні або зовнішні — можуть привести систему до принципово нових станів, до виникнення нових стійких структур) процеси еволюції систем.
Головні відмінності між синергетикою та кібернетикою разом із системними дослідженнями наведено в таблиці

СПІВВІДНОШЕННЯ СИСТЕМНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ І СИНЕРГЕТИКИ

Кібернетика та системні дослідження	Синергетика
Акцент робиться на статиці систем, на морфологічному та функціональному опису	Акцентується увага на процесах еволюції, розвитку та руйнування систем
Велике значення надається впорядкованості, рівновазі, процесам гомеостазису	Вважається, що нерівноважні стани, хаос відіграють важливу роль у процесах розвитку та руху систем
Вивчаються процеси організації та управління	Досліджуються процеси самоорганізації, самоускладнення систем, виникнення «порядку із хаосу»
Найчастіше намагаються звести опис систем до лінійних моделей	Підкреслюється принципова нелінійність складних систем та неадекватність їх опису лінійними моделями

З погляду синергетики процеси у відкритих нерівноважних системах характеризуються принциповою нелінійністю, присутністю зворотних зв’язків, що зумовлює появу якісно нових можливостей здійснення керуючого впливу на систему.

Важливо, на наш погляд, усвідомити місце та роль економічної кібернетики, як науки здатної проаналізувати причини, збитки та наслідки розвитку кризових явищ і виробити ефективні методи виходу та відродження економіки на основі використання сучасних математичних моделей та інформаційних технологій.

Аналізуючи розглянуті тут проблеми, можна без особливих труднощів вивести загальні норми, що визначають їхню подальшу долю. Це усвідомлене чи неусвідомлене формування таких внутрішніх і зовнішніх умов, що складаються з приводу економічної кібернетики, загалом, і математичних методів в економіці, зокрема, котрі призводять до епігонських поглядів і оцінок розглядуваного напряму і які, нарешті, дискредитують його сутність перед суспільством. Давайте говорити про «економічний ренесанс» на підставі широкого залучення економіко-математичних, кібернетичних і інформаційних принципів, бо жоден з цих напрямів не замінить одне одного, але разом з тим їх спільна дія відкриває широкі перспективи побудови сучасного суспільства в Україні.