Педагогика/2.Проблемы подготовки специалистов

Старший викладач Фурсова Н.М.,

студентка Пікулик Н.О.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Етапи формування іншомовної комунікативної компетенції у студентів

У статті розглядається проблема формування іншомовної комунікатив-ної та лексичної компетенції студентів. Розкривається значення терміну «комунікативна та лексична компетенція», етапи і методи її формування.

Ключові слова: комунікативна компетенція, лексична компетенція, етап, інтерактивні методи навчання, лексична одиниця

В умовах реформування освіти й пошуку шляхів оптимізації навчального процесу перед вищою школою постає завдання створення ефективної методики формування іншомовної комунікативної компетенції (КК).

Цьому сприяв факт входження України у 1996 році до Ради Європи, який визначив необхідність погодження освітніх стандартів України з загальноєвропейськими. Впровадження у практику навчання іноземних мов комунікативно-орієнтованого підходу було здійснено з метою збереження і збагачення мовної і культурної спадщини різних народів для інтенсивного обміну науково-технічною інформацією, досягненнями в галузі культури, підвищення мобільності людей.

Визначальним принципом цього підходу є орієнтація на оволодіння мовою як засобом спілкування в реальних життєвих ситуаціях. У галузі лінгвістики термін «компетенція» був уведений Хомським. Він означав знання системи мови на відміну від володіння нею в реальних ситуаціях спілкування. Поступово в зарубіжній, а пізніше й у вітчизняній методиці з’явився методичний термін «комунікативна компетенція», який стали розуміти як здатність здійснювати спілкування через мову, тобто передавати і обмінюватись думками у процесі взаємодії з іншими учасниками, правильно використовуючи систему мовних і мовленнєвих норм, оскільки без знання слів і правил формування граматичних форм та побудови осмислених фраз неможлива ніяка вербальна комунікація.

Складовою частиною комунікативної компетенції є лексична компетенція, без набуття якої повноцінне спілкування є неможливим.

Необхідно відзначити, що проблема формування іншомовної комунікативної компетенції займає провідне місце в методичній науці (Пассов Є.І., Бухбіндер В.А., Шатілов С.Ф., Берман І.М.). І хоча вченими-методистами досліджено роботу лексичних механізмів у рецептивних та репродуктивних видах мовленнєвої діяльності, розроблено типи вправ, складено словники фахової лексики, висвітлено питання семантизації лексики та її засвоєння на різних етапах навчання іноземної мови, проте на практиці існує необхідність постійного вдосконалення шляхів навчання лексичного матеріалу, пошуку нових можливостей для підвищення ефективності формування як лексичної, так і комунікативної компетенції у студентів немовних вищих навчальних закладів.

Щодо проблеми визначення етапів формування іншомовної комунікативної компетенції та її невід’ємного лінгвістичного компонента – лексичної компетенції, то процес навчання іншомовної лексики проходить шлях від отримання знань з лексики і вироблення первинних (лексичних) умінь до розвитку вторинних (мовленнєвих) умінь через формування навичок вживання лексики сумісно з іншим матеріалом. На думку Пассова Є.І., спочатку формуються навички роботи з лексичним матеріалом, потім має місце етап вдосконалення навичок і лише після цього настає етап розвитку вмінь оперування лексичною одиницею у мовленнєвій діяльності. Інші мовознавці (Шатілов С.Ф., Борщевська В.Д.) вважають, що навчання іншомовної лексики проходить через етапи семантизації й первинного закріплення, формування та вдосконалення навичок.

Отже, процес формування іншомовної комунікативної компетенції у студентів має, за С.Ф.Шатіловим, орієнтовно-підготовчий етап для ознайомлення з новими лексичними одиницями й створення орієнтовної основи як необхідної умови формування лексичної навички; стереотипно-ситуативний етап для тренування у вживанні слів під час аналітико-синтетичної діяльності з новою лексикою для подальшої автоматизації дій з новим лексичним матеріалом у мовленнєвій діяльності.

Щодо етапів оволодіння іншомовною лексикою та зважаючи на необхідність використання інтерактивних методів навчання, науковці вважають, що процес формування лексичної компетенції у студентів доцільно звести до трьох етапів:

1) етап подачі, семантизації лексичної одиниці (ЛО) та створення орієнтовної основи як необхідної умови для наступного формування лексичної навички;

2) етап автоматизації дій студентів з лексичним матеріалом на рівні слова, словосполучення та понадфразовому рівні;

3) етап автоматизації дій студентів з ЛО у мовленні та контролю її засвоєння студентами.

Перший етап – це етап рецептивного засвоєння лексичного матеріалу, а інтерактивна діяльність проявляється у взаємодії студентів з іншомовною лексикою у дотекстовій діяльності, під час якої знімаються труднощі розуміння термінів підмови спеціальності, відбувається підготовка до читання фахового тексту. Другий і третій етапи – це етапи репродуктивного й продуктивного засвоєння іншомовної фахової лексики, тому студенти взаємодіють як з текстом, так і один з одним або з викладачем при виконанні текстової та післятекстової мовленнєвої діяльності.

Завданням першого етапу формування лексичної компетенції є забезпечення процесу сприймання звукової і графічної форми слова, його семантизацію і виконання завдань з вибору, заміни, членування і трансформації. Тому необхідно розвивати у студентів уміння бачити у графічному зображенні слова схоже слово у рідній мові, уміння правильно його озвучити й визначити семантику на основі форми слова й контексту, в якому воно вживається.

У процесі аналізу способів семантизації термінологічних одиниць виявилось, що для семантизації термінів і розширення термінологічного словника студентів доцільно використовувати мовну здогадку. Існує чимало способів розкриття значень і усвідомленого запам’ятовування слів. Наприклад, Б.В.Бєляєв розглянув і проаналізував дванадцять способів семантизації слів іноземної мови: однозначний і багатозначний переклад; використання наочності й здогадки за контекстом; етимологічний аналіз слова і зіставлення слів за допомогою синонімів та антонімів. Проте, на його думку, лише тлумачення виражених іншомовними словами понять створює умови, необхідні як для розвитку мислення іноземною мовою, так і для правильного вживання іншомовних слів у їхній мовленнєвій діяльності.

За допомогою деривації певного терміна можна вибудувати цілу низку термінів і термінологічних словосполучень, навчитися правильно їх поєднувати з іншими словами. Наприклад, від основи слова ‘produce’ студенти під керівництвом викладача утворюють словоформи – producer, product, production, productivity; будують словесні сім’ї та словосполучення – production cost, production price, product profitability та інші.

Потрібно зазначити, що базисний термін є не лише основою для похідних утворень термінологічних словосполучень, але є опорним елементом для формування певної тематичної групи термінів та створення основи для наступного формування лексичної навички. Саме тому, використовуючи різні підстановочні таблиці, студентам корисно здійснювати аналіз словотвірних елементів, що допоможе їм не лише розуміти значення термінів у фахових текстах, а й продукувати нові терміни в процесі інтерактивного мовлення на основі прочитаного тексту. Аналіз словотвірних елементів необхідний також для розуміння явищ синонімії та омонімії.

Отже, вищезазначені види завдань вважаються проблемними, а це робить процес навчання фахової лексики і формування на цьому підґрунті іншомовної лексичної компетенції гнучким і цікавим, професійно-зорієнтованим та особистісно-вмотивованим. Виконання таких комунікативно-орієнтованих завдань забезпечує досягнення необхідного рівня сформованості комунікативної компетенції у студентів немовних вищих навчальних закладів і практичного оволодіння іноземною мовою професійного спрямування.

Література:

1. Борщовецька В.Д. Етапи навчання студентів-економістів англійської фахової лексики з урахуванням їх когнітивних стратегій // Вісник КНЛУ. Серія: Педагогіка та психологія. – 2002. – Вип. 5. – С. 188.

2. Очерки методики обучения устной речи на иностранных языках / Руководитель кол. авт. В.А. Бухбиндер. – К.: Вища школа, 1980. – 150 с.

3. Пассов Е.И. Основы коммуникативной методики обучения иноязычному общению. – М.: Рус. Яз., 1989. – 136 с.

4. Шатилов С.Ф. Методика обучения немецкому языку в средней школе. – М.: Просвещение, 1986. – С. 29 – 30.

Рассматривается проблема формирования иноязычной коммуникативной и лексической компетенции студентов. Раскрывается значение термина «коммуникативная и лексическая компетенция», этапы и методы ее формирования.

Ключевые слова: коммуникативная компетенция, лексическая компетенция, этап, интерактивные методы обучения, лексическая единица

The article considers the problem of forming communicative and lexical competence of the students. The meaning of the term “communicative and lexical competence” is explained, and the stages and methods of its forming.

Key words: communicative competence, lexical competence, stage, on-line methods of training, lexical unit

N.M. FURSOVA., N.O. PIKULIK. Stages of Forming Communicative and Lexical Competence of Students.