ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МИСЛИТЕЛЬНОЇ І ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНЯ НА УРОКАХ КРЕСЛЕННЯ

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МИСЛИТЕЛЬНОЇ І ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНЯ НА УРОКАХ КРЕСЛЕННЯ

Сергій Тимошик,

м. Переяслав-Хмельницький

Психолого-педагогічною основою процесу оволодіння знаннями з курсу креслення є сприймання, тобто образне відтворення предметів і явищ дійсності, що впливають у даний момент на органи відчуттів учнів. Об’єкти можуть сприйматися різними органами людини. Основний потік інформації дають зорові і слухові сприймання. Поряд з цим, за висновками психологів, за допомогою слуху людина сприймає втричі більше інформації, ніж за допомогою зору - читання, письма і спостереження. Дослідження показують, що ці основні види сприйняття взаємопов’язані за допомогою складних механізмів [2]. Розвиток у школярів обсягу зорового сприймання сприяє збільшенню обсягу слухового, тим самим комплексного сприймання. Таким чином, можна зазначати, образне відтворення реальних предметів і процесів тісно пов’язане з комплексом задіяних чуттєвих каналів сприймання повідомлень. Отже, у формуванні знань з креслення важливою є образна компонента і канали її створення за сукупністю складових процесу образного сприймання, мислення та усвідомлення основних ознак предметів, явищ і процесів.

Саме через образи здійсняється перетворення людиною предметного світу, без чого неможливо засвоювати і використовувати знання, оволодівати уміннями і навичками, формувати потреби, переконання, інтереси. Образ є «сплав інтелекту і афекту» (Л.С. Виготський ), через нього суспільно значиме набуває особистісного змісту (О.М. Леонтьєв ). «Світ образів - суттєвий компонент внутрішнього світу людини, результат його індивідуального досвіду сприйняття і перетворення інформації» (С.Л. Рубінштейн).

Образне мислення оперує головним чином не словами, а наочними образами: образи є для нього вихідним матеріалом, оперативною одиницею, в них же фіксуються і результати мислительного процесу. Звісно, це не означає, що образне мислення зовсім не має зв’язку із словесними висловлюваннями, сформульованими у вигляді визначень, розгорнутих міркувань і висновків. Слово обов’язково приймає участь у створенні образу, особливо тоді, коли у людини відсутні достатні образотворчі уміння. Разом з тим кожне слово має певне значення, за допомогою якого фіксують різні властивості навколишнього світу. Через це воно завжди «опредмечене» деяким образним змістом.

Особливо яскраво взаємозв’язок між образом і словом знаходить прояв у творчій діяльності, де у різних формах співвідносяться образ і думка. Тут образи, з одного боку, дають матеріал для думки, а з другого - можуть бути її перевіркою. У образі можна побачити те, що буде одержано конкретно, якщо буде реалізовано ідею. Образи співставляються, асоціюються і дисоціюються, деталі образів змінюють властивості і ознаки.

У технічній діяльності наочно-образні компоненти мислення несуть важливу пізнавальну функцію, взаємодіючи з понятійними. Ідея про єдність образного і понятійного компонентів мислення одержала теоретичне обґрунтування у працях Б.Г. Ананьєва, О.М. Кабанової-Меллер, Г.С. Костюка, Н.О. Менчинської, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна, Б.М. Теплова, Ф.М. Шемякіна. Існують також чисельні експериментальні матеріали, які підтверджують особливе значення проблеми співвідношення образних і понятійних компонентів мислення, вказують на недопустимість розриву між «наочним» і «понятійним» мисленням.

Аналізуючи характер співвідношення образних і понятійних компонентів мислительної діяльності можна помітити, що процес засвоєння понять відображає дуже складну взаємодію між наочним уявленням і поняттям: у одних випадках суть понять може бути розкрита під час сприйняття фактів чи явищ, у інших - головним джерелом у розкритті поняття стає слово-визначення, у якому суть поняття виражена в узагальненій формі. Проаналізувавши типи співвідношень між поняттям і образом, В.М. Володько [1] виявила, що образ при розв’язуванні технічної задачі є не тільки опорою при засвоєнні теоретичних знань. Вони взаємодіють, доповнюють одне одного.

Окремі дослідники намагалися встановити залежність між образним і понятійним компонентами мислення у технічній, і, зокрема, у конструктивно-технічній діяльності. Так, А.В.Хуторський [3] прийшов до висновку, що хоч просторова уява і відіграє важливу роль у проектуванні і її участь необхідна, функція уяви завжди підпорядкована понятійному (словесному) мисленню, яке визначає роль уявлень (образів), керує ними і контролює їх. Автор заперечує можливість проектування технічних об’єктів за принципом «чистої» асоціації уявлень, без участі словесно-понятійного мислення. Роль творчої частки уявлення при цьому обмежується обсягом поняття, у межах якого воно здійснюється. І далі робиться висновок про те, що конструктивні помилки - це помилки не уяви, а мислення. Такому поясненню заперечують Г.М. Василевська, Р.О. Пономарьова, Л.Л. Гурова, Т.І. Данюшевська, які вказують, що помилки конструювання можуть бути викликані не тільки недоліками мислительної діяльності, а й слабістю розвитку образного компонента.

Зв’язок між образним і понятійним компонентами мислення є актуальним не тільки для технічної діяльності. Адже відомо, що у засвоєнні знань формування уявлень є первинним, а формування понять – вторинним, а тому наявність зв’язку між образним і понятійним мисленням повинно знаходитися у навчанні кресленню у тісному взаємозв’язку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Володько В.М. Індивідуалізація навчання: понятійно-категорійний аналіз / В.М. Володько // Педагогіка і психологія. – 1997. - № 4. – С.9-17.

2. Мадзигон В.Н. Продуктивная педагогика / В.Н. Мадзигон. – К.: Вересень, 2004. – 324с.

3. Хуторской А.В. Развитие одаренности школьников. Методика продуктивного обучения: Пособие для учителя / А.В. Хуторской. – М.: Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 2000. – 320 с.