Педагогические науки/5. Современные методы преподавания

Баюл Т.П.

Дніпропетровський транспортно-економічний коледж

Степаненкова Л. Т.

Дніпропетровський транспортно-економічний коледж

Вплив соціальних трансформацій на систему освіти

Кардинальні зміни, що відбуваються в країні, знаходять своє відображення в системі освіти. Трансформація соціально–економічного устрою передбачає як один з першочергових етапів зміни в системі освіти, а згодом, через освіту молодого покоління, - зміни в цілому суспільстві.

У цих умовах змінюється як перелік, так і зміст дисциплін, що викладаються у ДТрЕК. Одним із проявів таких змін є значне зростання ролі економічних та управлінських дисциплін ринкового спрямування, які поступово виходять на одне з провідних місць серед суспільно – економічних курсів. Впевнено прокладають собі дорогу нові дисципліни, докорінно змінюється зміст предметів, що викладалися раніше. Такий процес досить істотно корелює зі змінами в суспільстві, певною мірою навіть випереджаючи їх.

На всі ці зміни здійснює суттєвий вплив закордонний досвід, як суспільний, так і в галузі освіти. Більше того, не буде помилкою, на нашу думку, теза про копіювання, у тій чи іншій формі, і переліку дисциплін, і методології їх викладання.

А ось методика викладання, напевно, у більшості випадків залишається вітчизняною.

У системі освіти України склалася ситуація, коли викладання дисциплін здійснюється на різній методичній основі і, як наслідок, окремі дисципліни, що викладаються різними викладачами, не завжди узгоджуються. У підсумку страждає студент, який поки що не має цілісної картини комплексного уявлення про ринкову економіку та роль молодого спеціаліста.

Істотним недоліком є відсутність літератури з нових методик викладання. Хоча останнім часом ситуація почала змінюватися на краще. Вагома роль у поширенні нових методик викладання у ДТрЕК належить навчально–методичному кабінету, який проводить тренінги, педагогічні читання, семінари, конференції, створює нормативну базу коледжу, яка складається з положень, статутів, рекомендацій, наказів для покращення навчально-методичної і виховної роботи підрозділів.

Відсутність централізовано розроблених методично та методологічно узгоджених державних навчальних програм, які були б основою для розробки програм та методик викладання, для коледжу має позитивні та негативні сторони. З одного боку, це дає імпульс творчому пошуку викладачів, з іншого, самостійна розробка програм не всім під силу, та навіщо винаходити велосипед.

Проте за відсутності централізованої регламентації проведення конкретного заняття надає можливості маневру.

Використання ігор, дискусій, конференцій тощо можливе на практичних заняттях, семінарах, але тут виникає інша проблема, адже поки що важко до кожної окремої теми розробити відповідне методичне забезпечення. Навчальна програма при цьому повинна бути складена з урахуванням використання активних методів навчання. Ставлення переважної більшості студентів до інтерактивних методів навчання надзвичайно позитивне, адже для них це гра, а вони часто ще діти. Хоча першою реакцією є навіть недовіра – невже на занятті їм дозволять погратися? Цікаво, що саме гра і є основним мотиваційним фактором для більшості студентів, а не кращий рівень засвоєння, практичного застосування матеріалу, набуття навичок його використання, як це сприймають викладачі. Спротив проявляється у окремих студентів, які прагнуть виглядати «дорослими» і не хочуть бавитися в «іграшки». Найкращий вихід, на нашу думку, - зробити їх доповідачами. Тим не менше, окремі студенти все ж сприймають активні методи навчання як щось несерйозне і прагнуть ігнорувати участь у них. Для них потрібен індивідуальний підхід. Наприклад, можна отримати цікаві результати, якщо доручити їм запропонувати власну «серйозну» роль, гру до наступної теми. Нехай у них не все вийде, головне – залучити їх до роботи. Також важко використовувати інтерактивні методи в академічних групах, де значна кількість «пасивних» студентів, проте повторна гра дає вже вищу ініціативність. Крім того, наша практика свідчить, що це певною мірою «розхолоджує» деяких неактивних студентів, дозволяючи їм «сховатись» за роботою групи і презентацією результатів окремими ініціативними студентами. Це вимагає постійної зміни і доповідачів, і складу команд.

Слід зазначити, що використання інтерактивних методик викладання змінює у позитивний бік ставлення студентів не стільки до самого предмету, скільки до окремого викладача. Конкретні поради стосовно поведінки в окремих ситуаціях, що можуть виникати в аудиторії, давати важко, тому використання активних методів накладає підвищену відповідальність на викладча. Потрібно не тільки організувати роботу груп, спрямувати її у конструктивному напрямку, нейтралізувати деструктрів, але і бути готовим до несподіванок, оперативно реагувати на різноманітні реакції студентів.

Викладач повинен зуміти кваліфіковано підсумувати заняття, узагальнити результати презентацій, виправити окремі можливі помилки, не пригнічуючи, однак, студентську ініціативу, що могло б негативно позначитися на проведенні наступного заняття. Слід бути готовим не тільки до загальної оцінки результатів, а і до виставлення оцінок окремим студентам.

Як же оцінити використання різних методик викладання економічних дисциплін на сучасному етапі? Для цього потрібен неупереджений погляд збоку, який би охоплював всі аспекти проблеми. Як можливий варіант такої оцінки можна запропонувати анкетування студентів за розширеним колом питань. За всієї спрощеності і обмеженості анкетування воно може бути поштовхом до удосконалення змісту і методики навчання.

Переважна більшість студентів сприймає активні методики позитивно. Проте виникає питання: чи це не емоційне сприйняття, коли перевага віддається грі порівняно традиційним опитуванням на семінарському занятті? Коли буде вищим рівень засвоєння навчального предмету та вміння застосовувати знання? Тому на початку семестру потрібно дати студентам загальну інформацію про методики, що будуть використовуватися у навчальному процесі, про їхню роль та значення, систему оцінювання результатів роботи.

Краще сприйняття студентами інтерактивних методів можливе у випадку широкого, навіть масового їх впровадження.

А це можливо у разі зміни загального ставлення до новітніх методик навчання на міністерському рівні і створення критичної маси викладачів - її прихильників.