Райчєва Т.Д.

Аспірант кафедри педагогіки Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського.

Методологія обґрунтування аксіологічної парадигми в системі професійної підготовки майбутніх вихователів
 

Розкриваэться значення аксіологічного підходу в системі професійної підготовки майбутніх вихователів.

 Аксіологія, яка надзвичайно активізувалася наприкінці ХХ століття, виступає складовим компонентом гуманітарної парадигми. Проте у ХХІ столітті ціннісний смисл людського життя у всіх його функціональних виявах набрав особливого, надзвичайного значення. 

Визначемо загально філосовське поняття аксіології. Аскіологія за філософським словником (грецьк. ахіа – цінність, logos – слово, учіння) визначається як філософське дослідження природи цінностей; як філософська дисципліна, що займається дослідженням цінностей як смислоутворювальних засад людського буття, що задають спрямованість і вмотивованість людському життю, діяльності та конкретним діянням і вчинкам.

У сучасних умовах аксіологічний підхід є одним з основних принципів професійної підготовки майбутніх вихователів. Звернення до філософської теорії цінностей у контексті педагогіки дозволяє розглядати зміст і структуру педагогічної освіти як сферу суб’єкт-об’єктних і міжсуб’єктних ставлень, де знання, викладач і студенти об’єднуються ціннісним ставленням до дійсності.

Сутність аксіологічного підходу до підготовки спеціаліста полягає в орієнтації професійної освіти на формування в студентів системи загальнолюдських і професійних цінностей, що визначають їхнє ставлення до світу, до своєї діяльності, до самого себе як людини і професіонала.

Сьогодні цілеспрямований розвиток особистості, ефективне професійне становлення студентів неможливо здійснювати без визначення соціокультурних цінностей. На рівні окремої особистості аксіологічний підхід спрямовує педагогічний вплив на втілення на практиці оптимальних шляхів трансляції їй актуальних соціальних цінностей. Орієнтація сучасної педагогічної освіти на виховання професіоналів потребує не тільки ретельної фахової підготовки студентської молоді, але й широкого світогляду, професійного мислення, високої освіченості, індивідуального усвідомлення значення загальнолюдських та професійних цінностей, що закладається у стратегію і тактику модернізації суспільного життя. У зв’язку з цим виникає проблема в організації підготовки студентів, що забезпечувала б цілеспрямоване формування необхідного рівня виявлення, усвідомлення і розвитку професійних цінностей майбутнього фахівця.

Виявлення аксіологічних пріоритетів національної освіти дозволяють визначити, що вони мають вирішальний вплив формування ціннісних орієнтацій особистості майбутнього вихователя за умов, якщо:

- цілі професійної освіти вихователя спираються на аксіологічні орієнтири;

- процес професійної підготовки вихователя базується на аксіологічних складових і підпорядкований логіці розвитку ціннісної сфери особистості;

- аксіологічні цінності характеризують життєву позицію вихователя і реалізуються в їх діяльності.

Цілком закономірно, що проблеми виховання нового покоління, його ставлення нерозривно пов’язані з формуванням ієрархічної системи цінностей. Тому вдосконалення шляхів гармонізації формування основ ціннісних орієнтацій молоді, і насамперед у студентів вищих навчальних закладів як майбутніх фахівців освітньої сфери, залишається одним із приорітетних напрямів науково-педагогічного пошуку. Аксіологічна система в трактуванні І. Беха, К. Абульханової-Славської розвивається в динамічно мінливих відносинах, орієнтованих на життєві цінності. На вищому рівні відносин реалізуються духовні цінності. У цих умовах затверджується цінність іншої людини.

Крім того, такий підхід вимагає величезних щиросердечних сил, такту, доброти.

Особливе значення для формування особистості має система відносин, яка включає ділові і ціннісні параметри умов росту особистості. Щоб досягти досконалості в професійній діяльності, важливо будувати життя відповідно до цінностей, вчитися їх переживати, психологічно засвоювати і вести пошук нових цінностей як двигуна життєвої стратегії.

Ціннісні орієнтації є важливим елементом духовної визначеності особи. Обираючи ту чи іншу цінність, людина формує свого роду довгостроковий план поведінки й діяльності. Якщо мотивація дає відповідь на питання чому людина діє певним чином, то ціннісні орієнтації висвітлюють те, заради чого вона діє, чому присвячує свою діяльність.

Теоретичний аналіз різних підходів, у яких обґрунтовується необхідність формування аксіологічних засад (теорії цінностей) як нової педагогічної парадигми, дає можливість стверджувати, що:

- ціннісні підстави уможливлюють переборення описово-статичного підходу в педагогіці та змістовного й процесуального наповнення освітньої сфери;

- розробка основ педагогічної аксіології сприяє виявленню природи і джерел цінностей, закономірностей їх функціонування, діалектики загальнолюдських і національних цінностей, усвідомленню людиною свого місця в природному середовищі;

- з'являється можливість визначати стратегію і перспективи розвитку педагогічної системи, розкривати її потенціал і змістовне наповнення вітчизняної освіти, відповідно до ціннісних бажань усіх суб'єктів освіти.

На наш погляд, послідовне і грамотне впровадження ціннісного підходу як аксіологічної парадигми – це лакмусовий папірець, який дає точну відповідь на питання, у якому напрямку буде розвиватися освіта (та й суспільство).

 Основна спрямованість аксіологічної парадигми управління освітою – це конституювання людини як вищої цінності буття; розробка і запровадження державних, філософських, соціальних та галузевих морально-правових схем гарантій неухильності людської цінності в освіті та житті за будь-яких умов.

Література:

1. Абушенко В. Л. Ценностные ориентации//Всемирная энциклопедия: Философия/В.Л.Абушенко. – М.: Хаверст, современный литератор, 2001. – 199 с.

2. Ткачова Н. О. Аксіологічний підхід до організації педагогічного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі: монографія/ Н.О.Ткачова. – Луганськ: ЛНПУ імені Т. Г. Шевченка; Хю: Вид-во «Каравела», 2006. – 300 с.

3. Философский словарь/ под ред. И. Т. Фролова. – М.: Политиздат, 1987. – 590 с.