Филологические науки/2.Риторика и стилистика

Доцент, к. філол. наук Насалевич Т.В., студентка 4-го курсу

Гринченко Я.Ю.

Мелітопольський державний педагогічний університет ім. Богдана Хмельницького, Україна

САТИРИЧНИЙ ГРОТЕСК У «МАНДРАХ ГУЛІВЕРА» ДЖОНАТАНА СВІФТА

Дж. Свіфт – один з найяскравіших представників англійської літератури. Його найвідоміший роман «Мандри Гулівера» став еталоном наслідування для багатьох митців світу. Творчість Дж. Свіфта опосередковано викривала вади сучасного йому суспільства, що паразитували на ньому протягом усього існування людської цивілізації. Як наголошує О. Смолицька: «Читачі-сучасники без труднощів впізнавали, що за сперечаннями гостроконечників та тупокінечників криється спір католиків та протестантів. Партії «високих» та «низьких» підборів – це звичайно вігі та торі» [2, с. 4].

Дослідники аналізували прийоми сатири та гротеску у романі Дж. Свіфта, проте ще ніхто не розглядав їх як єдине ціле, тому метою статті є аналіз сатиричного гротеску у «Мандрах Гулівера».

Сатира в цих творах має не менше значення, ніж гротеск. Адже попри всю фантастичність образів, сатиричний гротеск у романи нерідко має на меті висміювання певних явищ, звичаїв, людей. Усі ці риси сатиричного гротеску можна прослідкувати у величному творі «Мандри Гулівера».

Твір Дж. Свіфта «Мандри Гулівера» вийшов у світ 1726 року. Основною темою роману є показ світу в різноманітних варіаціях його зовнішнього вигляду, який представлений фантастичними країнами, до яких потрапляє головний герой – Гулівер. Автор намагається довести, що зміна оточення не впливає на моральність окремого індивіда. Літературознавець Л.Сідорченко наголошує: «…зміна фантастичних країн підкреслює, згідно з задумом Дж. Свіфта, незмінність внутрішньої суті нравів, яка виражається одним й тим самим колом вад»[1, с. 9]. Англійський письменник майстерно поєднує елементи фантастики та реальності. Гулівер потрапляє до казкових країн: Ліліпутії, Бробдінгнегу, Лапути та країни гуігнгнмів, в яких усвідомлює усі недоліки місцевого населення.

Реальною паралеллю в романі є тема подорожі у невідомі країни, адже твір було написано в епоху великих географічних відкриттів, тому Гулівер і став судовим лікарем і охоче погоджувався на експедиції в невідомі країни. Ці історичні факти органічно поєднуються з життям Гулівера у фантастичних країнах. Саме завдяки такій складній конструкції будується сатиричний гротеск у романі.

Вже в образі першої країни Ліліпутії перед читачем постає сучасна письменникові Англія. У протистоянні партій «високих» та «низьких» підборів криється суперечка між вігі та торі:

«…there have been two struggling parties in this empire, under the names of Tramecksan and Slamecksan, from the high and low heels of their shoes, by which they distinguish themselves…The animosities between these two parties run so high, that they will neither eat, nor drink, nor talk with each other» [3, с.51].

Сатиричний гротеск криється у фантастичних образах, завдяки яким письменник зображує реальний факт з історії свого народу, гостро критикуючи ворожнечу двох пануючих партій.

Згодом Гулівер вирушає в наступну подорож та їх корабель потрапляє в жахливу бурю, і головний герой опинився в країні велетнів Бробдінгнег. Якщо в попередній державі Гулівер поставав гігантом для місцевого населення, то тепер він сам став крихітною істотою в країні велетнів. Використовуючи такий контраст, Дж. Свіфт зображує моральну вбогість ліліпутів перед Гулівером та моральну вбогість Гулівера перед мешканцями країни Бробдінгнегу. Образом високої моральності постає монарх цієї країни, в якому Дж. Свіфт втілив усі риси, якими повинен володіти справжній правитель: милосердя, розум, мудрість.

Наступним етапом подорожі Гулівера є літаючий острів Лапута, на якому мешкають незвичайні люди. Сатиричний гротеск виражений в образах мешканців Лапути, під якими Дж. Свіфт має на увазі псевдовчених. Автор висміює сучасну йому науку, виступає проти людської зарозумілості та гордині. Академія прожекторів, вчені якої намагаються втілити в життя різноманітні псевдонаукові винаходи, є гострою сатирою на весь науковий світ, який вигадує все нові і нові наукові теорії. Автор безжально висміює безглуздість псевдовчених, які є образами науковців в Академії прожекторів. Ці наукові теорії не є двигуном прогресу країни, а навпаки затримують духовний розвиток нації.

Гулівер відвідав країну мудрих і освічених коней - гуігнгнмів. Антиподом моральності гуігнгнмів є людоподібні істоти – йеху. Письменник показує інтелектуальну вбогість та невмирущість природних інстинктів в людській сутності. Йеху є уособленням всіх людських пороків: жадібність, корисливість, заздрість, брехливість. Ідеалізовані гуігнгнми є еталоном найвищої моральності суспільства. Вони не знають, що таке брехня, заздрість, війни:

«Power, government, war, law, punishment, and a thousand other things, had no terms wherein that language could express them, which made the difficulty almost insuperable, to give my master any conception of what I meant» [3, с. 309].

Зіставляючи образи йеху та гуігнгнмів, можна прослідкувати одну з найвизначніших рис сатиричного гротеску – поєднання прекрасного та потворного, низького та високого. На фоні такого контрасту Дж. Свіфт показує читачеві незмінність людської природи, дає можливість замислитись, до якої ланки суспільства належить читач.

Повернувшись додому, головний герой повністю змінив свій світогляд, тому що все навколо йому нагадувало йеху.

Сатира Дж. Свіфта направлена безпосередньо на засудження вічних вад суспільства. Він відкриває завісу перед читачем, показуючи йому буденність всього життя у світі, якому він існує. Автор проливає світ на історію всесвіту, яка була змінена науковцями. Таким чином, сатиричний гротеск Дж. Свіфта спонукає читача до бачення підтексту і самостійно визначити що є добром і злом, замислитись над проблемами людської природи. Крім того, читачі отримали неоціненну можливість критикувати свою державу через створені Дж. Свіфтом образи. Отже, за допомогою сатиричного гротеску, Дж. Свіфт створив дивовижний світ реальності та фантастики у «Мандрах Гулівера».

Література:

1. Сидорченко Л.В., Апенко Е.М., Белобратов А.В. История зарубежной литературы ХVІІІ в. - М.: Высшая школа, 2001.- 335с.

3. Смолицкая О. О Дж. Свифте и его главной книге// Литература. - 2001. -№8. - С. 4-5.

4. Swift J. Gulliver’s Travels.- Режим доступу: http://www.planetebook.com/Gulliver's-Travels.asp