Вакуленко Н.В.

Одеський національний університет імені І. Мечникова

ФОРМУВАННЯ ПРИНЦИПІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ

Процес реалізації державної регіональної політики зайнятості як комплекс поточних і стратегічних управлінських взаємодій суб'єктів політики зайнятості, направлений на здійснення основних завдань, які мають бути направлені на:

- збільшення числа економічно доцільних робочих місць в регіоні і стимулюванні зростання зайнятості (через систему податкових пільг, адресного інвестування, пільгового кредитування, амортизаційних схем оновлення виробничих потужностей);

- формування освітніх професійних стандартів;

- регулювання демографічних і міграційних процесів у відповідності з потребами в трудових ресурсах;

- матеріальну підтримку безробітних і членів їх сімей.

Розглянемо основоположні принципи реалізації державної регіональної політики зайнятості.

1. Принцип включення в систему державного управління. Регулювання зайнятості на території як частина територіального регулювання є невід'ємною складовою системи державного управління. Згідно з даним принципом політика зайнятості повинна здійснюватися за допомогою спеціальних розроблених механізмів, а не просто адміністративними і одноразовими заходами.

Необхідність розробки механізму регулювання регіональної зайнятості виходить з її властивостей як системи, а також особливостей зайнятості, що формуються під впливом регіональних чинників розвитку. Незалежно від величини регіону та рівня соціально-економічного розвитку, в будь-якому з них зберігаються елементи нестійкості, дисбалансу, що вимагають певного коректування. Так, у відносно великих регіональних системах, як свідчить практика, часто виникає конфлікт інтересів (наприклад, господарської діяльності і охорони навколишнього середовища), а невеликі регіональні системи, як правило, залежні від зовнішніх негативних впливів.

2. Принцип тимчасового лага. Означає, що результати (особливо соціальні) реалізації регіональної політики зайнятості можуть позначатися не одразово, а через визначений і, можливо, досить тривалий період часу. Така особливість вимагає розробки стратегії регіональної зайнятості на 10-15 років вперед і прогнозування не тільки результатів, але і ризиків в соціально-трудовій сфері, оскільки невірні управлінські рішення можуть мати не позитивний, а негативний вплив, наприклад, підсилити регіональну диференціацію по рівню безробіття і т. д.

3. Принцип системного підходу до розвитку зайнятості. Даний принцип означає необхідність не тільки збалансованого розвитку ринку праці, що є, по суті, лише частиною цілого, але і комплексного збалансованого розвитку всіх компонентів регіональної системи зайнятості.

4. Принцип цілепокладання. Суть його полягає в тому, що будь-яка система володіє метою, під впливом якої здійснюється інтеграція елементів системи в єдине ціле, тобто утворення системи, а також її функціонування і розвиток. З цього принципу витікає вимога єдності цілей всіх підсистем і елементів системи, що забезпечує об'єднання елементів в систему.

5. Принцип рівневості об'єкта управління. Мова йде про те, що державна регіональна політика зайнятості повинна розумітися не тільки як політика уряду, але і як дії властей регіонального та муніципального рівнів, а також координація цих дій. Згідно теорії систем, як елемент крупнішої системи, регіон підкоряється законам пропорційності та рівномірності економічного розвитку на національному рівні, та, як крупніша система для своїх структурних елементів (муніципальних утворень, господарюючих економічних одиниць), вона визначає умови для пропорційного і ефективного розвитку усередині регіональної системи. Звідси витікає значущість підтримки і регулювання як усередині, - так і міжрегіональних пропорцій розвитку.

6. Принцип рівневості об'єкту політики. Основними суб'єктами в державному регулюванні зайнятості населення виступають центр і регіон. Проте, регіональна система, по-перше, в територіальному плані є сукупністю адміністративно-територіальних одиниць, значна частина яких об'єднана в муніципальні утворення; по-друге, в господарському плані представлена сукупністю підприємств, організацій всіх форм власності, господарської і соціальної орієнтації, трудовий потенціал яких може безпосередньо ставати об'єктом політики не тільки регіонального, але й національного рівнів. Це особливо стосується фінансування реалізації даної політики, що проводиться переважно по каналах національних бюджетних відносин.

7. Принцип соціального партнерства означає, що реалізація напрямів політики повинна здійснюватися по узгодженому вирішенню всіх суб'єктів даної політики.

8. Принцип правової одноманітності означає, що реалізація політики зайнятості повинна мати чітку правову основу, сформовану на національному рівні. Проблема ускладнюється за відсутності єдиних правових норм соціально-трудового законодавства національного рівня та різному розумінні регіонами змісту основних інструментів та способів управління зайнятістю населення, як це було показано в другому підрозділі дослідження.

9. Принцип субсидіарності. Субсидіарність (від лат. subsidiaire - підтримуючий, виступаючий в якості допомоги) - принцип організації і діяльності держави та інших інститутів, згідно якому вищестоящі органи можуть брати на себе вирішення тільки тих завдань, які не в змозі виконати нижчестоящі, і повинні допомагати останнім в підтримці їх самостійності і власної відповідальності. Даний процес нами розуміється як спільна робота представників різних рівнів управління по розмежуванню і узгодженню своїх функцій і завдань відповідно до рівневого підходу реалізації політики.

10. Принцип обмеженості в часі і коректування основних напрямів реалізації політики. Річ у тому, що жодна стратегія не повинна носити безстроковий характер, через наявність двох основних причин: по-перше, це значно знижує відповідальність та ініціативність суб'єктів управління; по-друге, з часом соціально-економічна ситуація в регіоні може змінитися і, отже, зміняться умови реалізації політики зайнятості.

11. Принцип адресності і відповідальності означає, що заходи по реалізації політики зайнятості повинні бути гранично конкретизовані по виконавцях та визначенні відповідальності за їх реалізацію. З даного принципу виходить, що, по-перше, підтримка територіального розвитку пов'язана з використанням загальнодержавних ресурсів; по-друге, ця підтримка має своїм предметом політично і соціально значущі регіональні процеси; в-третіх, при цьому зачіпаються інтереси як даного регіону, так і всій сукупності регіонів.

12. Принцип відповідності повноважень і відповідальності припускає, що відповідальність за виконання певної функції не повинна перевищувати обсяг наданих повноважень, але і не повинна бути меншою за цих повноважень.

13. Принцип забезпеченості ресурсами, тобто реалізація конкретної функції на відповідному рівні реалізації політики повинна бути забезпечена необхідними інформаційними, матеріальними, фінансовими, трудовими ресурсами.

14. Принцип комплексного програмування реалізації регіональної політики зайнятості. Програмно-цільові методи є надійним науково-практичним інструментом реалізації політики в будь-якій сфері життєдіяльності регіону, що фіксує як соціально-економічні, так і організаційно-правові механізми державного регулювання. Програмно-цільовий характер регіональної політики зайнятості визначає послідовність та впорядкованість всіх її аспектів, створення стрункої системи державної дії та фінансового забезпечення регіонів по прозорій, методично обґрунтованій та узаконеній формі.

Таким чином, необхідність формулювання і обґрунтування наведених принципів витікає з важливості дотримання системності в реалізації регіональної політики зайнятості як умови досягнення її ефективності.