Беседіна А.В. ст.гр.БС-07МА

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Романюк О.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

НЕДОЛІКИ В ОХОРОНІ ТОРГІВЕЛЬНИХ МАРОК ТА ПРОБЛЕМИ З ЇХ ОБЛІКОМ В УКРАЇНІ

Одним із способів збереження конкурентоспроможності підприємства на довгострокову перспективу в умовах глобалізації є стратегія високотехнологічного розвитку. Проте вийти на цю стратегію не дозволяє сьогоднішній стан технологічного та інформаційного оснащення підприємств, основою яких виступають нематеріальні активи. Однією з основних причин такої ситуації є недостатня розробка існуючих методик і контролю при обліку нематеріальних активів, зокрема, торгівельних марок. Тому розробка заходів щодо усунення невідповідності і суперечностей між деякими законодавчими актами по обліку торгових марок являється сьогодні актуальною.

Питання щодо правової охорони торгівельних марок дуже широко висвітлена як зарубіжними, так і вітчизняними ученими, а саме: Д.Андерсоном, О. Мірошником, В.Мельниковою, В.Ткачем, Ж.Рішаром, С. Безсоновою, Г. Дорожко та ін. Актуальність подальших досліджень зростає у зв'язку із збільшенням значущості в діяльності підприємства торгівельних марок, їх вплив на імідж і індивідуальність.

Метою статті є аналіз вітчизняної і зарубіжної законодавчої бази по охороні торгівельних марок та виявлення проблем з їх обліком в Україні.

Сам термін «загальновідома торгівельна марка (ТМ)» був введений в текст Паризької конвенції в 1925 р. (ст. 6 Знаки: загальновідомі товарні знаки). Країни-учасниці Паризької конвенції узяли на себе зобов'язання не реєструвати, або, по клопотанню зацікавленої особи, відхиляти або визнавати недійсною реєстрацію торгівельної марки, яка є повторенням, імітацією або перекладом іншій ТМ, визнаною компетентним органом держави реєстрації загальновідомою в цій державі, якщо вона здатна викликати змішення з нею, і призначена для маркування ідентичних або подібних товарів [1]. Остаточний текст Директиви опублікований в 1989 р. Згідно ст. 2 Директиви ТМ може складатися з будь-якого позначення, яке може бути представлене в графічній формі і яке здатне виконувати функцію відмінності товарів і послуг одного підприємства від товарів і послуг іншого підприємства.

Проаналізуємо охорону добре відомих торгівельних марок в законодавствах зарубіжних країн в порівнянні з вітчизняним законодавством.

Так, у Великобританії відповідно до Закону про ТМ 1938г. охорона загальновідомих торгівельних марок здійснювалася шляхом надання можливості їх власникам подавати заявки на «захисну реєстрацію» своїй ТМ відносно товарів, відсутніх в переліку товарів, відносно яких була проведена перша реєстрація. Порушення прав власника ТМ, відомого у Великобританії може мати місце в тих випадках, коли ТМ, тотожна або схожа із знаменитою ТМ, використовується як без мети отримання прибутку нечесним шляхом, так і без мети нанесення збитку розрізняльної здатності ТМ і його репутації.

У США в 1995 р. набув чинності Федеральний закон про послаблення ТМ, який надавав можливість власникам ТМ без доказу введення споживачів в оману забороняти в судовій практиці використовувати ці об'єкти третім особам для маркування неоднорідних товарів.

Знамениті ТМ охороняються в Японії навіть в тих випадках, коли вони не використовуються. Така практика обумовлена тією обставиною, що близько 10% японців щороку виїжджають в зарубіжні країни, в яких вони неминуче знайомляться із знаменитими ТМ.

В Україні право на торгівельну марку регулюється ст. 492-500 Цивільного кодексу України [2].

Торгівельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для виділення товарів/послуг, які проводяться/надаються однією людиною, від товарів/послуг, які проводяться/надаються іншими особами.

Придбання права інтелектуальної власності на торгівельну марку завіряється свідоцтвом, яке є охоронним документом. Об'єм правової охорони торгівельної марки визначається приведеними в свідоцтві її зображенням і переліком товарів і послуг. Використання торгівельної марки передбачає отримання певних економічних вигод. Права, які для їх суб'єктів представляють майновий інтерес, є майновими. Саме майнові права виступають об'єктом бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торгівельну марку є: право на використання торгової марки; виняткове право вирішувати використання ТМ; виняткове право перешкоджати неправомірному використанню ТМ; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені відповідним законодавством.

Відповідно до ст. 424 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть бути внеском в статутний капітал юридичної особи, предметом договору застави, а також використовуватися в інших цивільних відносинах. Таким чином, торгова марка може бути відчужена від підприємства-власника повністю або частково, що обумовлює беззастережну можливість її участі в господарському обороті. Наявність свідоцтва на знак для товарів і послуг, що по суті є матеріальним носієм права на торгову марку, служить одним з критеріїв визнання торгової марки в обліку.

Таким чином, з погляду цивільного права торгові марки як створені самостійно, так і придбані (отримані) за наявності свідоцтва на них є об'єктами інтелектуальної власності відповідного суб'єкта.

З урахуванням можливості і методики віддзеркалення в обліку необхідно розмежовувати торгові марки: 1) які створені підприємством і не визнаються нематеріальним активом; 2) придбані за договором про передачу права власності і отримані як внесок в статутній капітал, які слід відображати у складі нематеріальних активів при відповідності їх всім критеріям визнання; 3) отримані в користування за ліцензійним договором [3, c.57].

У Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» [2] передбачено, що «власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання знаку на основі ліцензійного договору». Обов'язковою умовою ліцензійного договору є вказівка, що якість товарів і послуг, виготовлених за ліцензійним договором, не буде гірше якості товарів і послуг власника свідоцтва, а також те, що останній здійснюватиме контроль за цим. Порядок віддзеркалення в обліку отриманої в користування торгової марки залежить від виду ліцензії, по якій надано право на використання.

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється впродовж терміну їх корисного використання, який встановлюється при визнанні цього об'єкту активом. Як правило, при встановленні терміну корисного використання об'єктів інтелектуальної власності враховують термін дії майнових прав на об'єкт, встановлений ЦК України. Для торгових марок це 10 років з дати, наступної за датою подачі заявки на реєстрацію. За бажанням правовласника може бути продовжений раз в 10 років необмежена кількість разів. Тому підприємство може самостійно встановити термін корисного використання, який відрізнятиметься від встановленого законодавством. Метод амортизації торгової марки підприємство вибирає самостійно виходячи з умов отримання економічних вигод. Слід зазначити, що специфіка торгової марки полягає в тому, що термін її фактичного використання не завжди відомий. Амортизація є систематичним розподілом собівартості активу для віддзеркалення в часі споживання майбутніх економічних вигод, втілених в цьому активі. Тому якщо немає передбаченого обмеження періоду, впродовж якого суб'єкт господарювання чекає отримувати майбутні економічні вигоди, втілені в активі, амортизація такого активу не буде правдивою. Впродовж терміну корисної експлуатації нематеріального активу, який не підлягає амортизації, слід проводити регулярні повторні перевірки і визначати, чи продовжують обставини надалі підтримувати оцінку, згідно якої термін корисної експлуатації залишається невизначеним. Щодо торгових марок необхідно аналізувати життєвий цикл продукції, вироблюваної під конкретною маркою; полягання ринку і тенденцій в розвитку конкуренції; можливості для розширення асортиментів і частки продукції з цією ТМ тощо. Такий аналіз дозволить оцінити майбутні надходження чистих грошових потоків і ухвалити рішення про початок амортизації торгівельної марки. Крім того, ухвалення Податкового Кодексу дещо додало невідповідності в законодавчих актах, а саме: у даному документі відсутній порядок формування первинної вартості нематеріальних активів і також не враховані витрати із створенням ТМ.

Таким чином у формуванні економіки знань, підвищенні глобальної конкурентоспроможності економіки держави важлива роль належить інтелектуальній власності, нематеріальним активам. Для активізації капіталізації нематеріальних активів (зокрема торгівельних марок) на вітчизняних підприємствах і в наукових установах для підвищення їх ефективності необхідно провести низку заходів, а саме: законодавчо визначити правовий режим ноу-хау, комерційної таємниці і конфіденційної інформації; законодавчо відредагувати в ПСБУ № 8 віднесення витрат на створення торгівельних марок (знаків) до складу витрат звітного періоду; врегулювання питання розподілу прав на об'єкт інтелектуальної власності, створені з використанням бюджетних коштів.

Література:

1. Офіційний сайт державного департаменту інтелектуальної власності. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: sdip.gov.ua

2. Офіційний сайт Верховної Ради України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua

3. Бессонова С., Дорожко Г. Проблемы охраны торговых марок в Украине // Теоретичні та практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності, 2011 С. 55 – 64.