Фізична культура і спорт

Фізична культура і спорт:проблеми, дослідження, пропозиції.

Долиніна Мила Милківна

старший викладач кафедри фізичного виховання

Національного університету харчових технологій

Дорошенко Ірина Володимирівна

старший викладач кафедри фізичного виховання

Національного університету харчових технологій

Дорошенко Ігор Володимирович

викладач-методист КІСІТ КНЕУ ім.В.Гетьмана

Лавор Ніна Леонтіївна

старший викладач кафедри фізичного виховання

Національного університету харчових технологій

Одноралов Микола Євгенович

старший викладач кафедри фізичного виховання

ДВНЗ КНЕУ ім. Вадима Гетьмана

0978250752

ОСТЕОПОРОЗ

За останні десятиліття проблема остеопорозу набула особливої актуальності.

Остеопороз – найбільш поширене захворювання скелета, що характеризується зменшенням кісткової маси, порушенням кісткової тканини з подальшим підвищенням її крихкості та збільшенням ризику переломів.

Остеопенія – це стан кісткової тканини, яка передумовлює остеопорозу, його проявлення зниженням мінеральної щільності кісткової тканини. Для нормальної роботи всіх систем організму постійно потрібні мінеральні речовини. Якщо в їжі не вистачає необхідної кількості мінеральних речовин, то організм їх запозичує у кісток, запаси яких знаходяться в кістковій тканині. Таке постійне запозичення і призводить до того, що кістки стають порожніми та менш щільними, крихкими, зменшується маса кісткової тканини і, як закономірний результат, – остеопороз (підвищена ломкість кісток через нестачу в них кальцію).

Харчування повинно бути збалансованим по змісту в ньому поживних речовин, вітамінів, мінералів і води. Для нормального протікання в організмі обмінних процесів, необхідно обов’язкова присутність 16 вітамінів, 12 амінокислот, 60 мінералів і 3 жирних кислот. Кальцій – основний негормональний засіб, який використовується для профілактики та лікування остеопорозу. За добу людина повинна спожити кальцій в середньому 1200-1500 мг.

Розрізняють два види остеопорозу: первинний і вторинний. Первинний, який розвивається внаслідок причин, які пов’язані з менопаузою і старінням. Вторинний, який виникає при захворюванні інших органів і систем організму (шлунково-кишкового тракту, печінки і ін.).

Провокуючими факторами є: розвиток пухлин, гіперфункція щитовидних залоз, довготривала іммобілізація, вплив лікарських препаратів, а також токсичних речовин, радіонуклідів. Захворювання краще попередити, ніж лікувати. Тому треба проводити профілактику остеопорозу починаючи з дитячого віку і включати: адекватне споживання кальцію і вітаміну D, активний спосіб життя, регулярні фізичні вправи з помірним навантаженням, максимальне зменшення факторів ризику (алкоголь, паління, зловживання кавою, захоплюванням незбалансованими дієтами і голодування).

При цьому захворюванні лікувальна фізкультура відіграє важливу роль. Помірна фізична активність може сприяти досягненню максимального піку кісткової маси, а лікувальна гімнастика ефективна в профілактиці та лікуванні остеопорозу. Низький рівень фізичної активності впливає на всі основні функціональні системи – кісткову, м’язову, серцево-судинну, імунну та ін.

Ступінь фізичної активності залежить тільки від людини. У людей, які підтримують фізичну форму, менше спостерігаються коливання артеріального тиску і запаморочення, якщо трапляються травми або переломи, то значно швидше проходить відновлюючий період. Фізичне навантаження є головним і доступним кожному методу профілактики і лікування остеопорозу.

Фізичні вправи дозволяють усунути дефіцит рухів, зміцнити зв’язково-суглобовий апарат, збільшити амплітуду рухів у суглобах, збільшити рухливість хребта та грудної клітки, корегувати порушення постави та покращити стан кісткової тканини.

Рухи з різними фізичними навантаженнями вдосконалюють опорно-руховий апарат. Якщо людина уникає фізичних навантажень, то його кісткова маса за десятиліття втрачає 5-10%. Це призводить не тільки до збільшення крихкості кісток, але і до зниження функціональних можливостей кістково-м’язової тканини.

Фізичні вправи корисні й тим, що добре тренують координаційні рухи людини, тому можна знизити ризик падіння й сильного удару. Вправи для розвитку мускулатури сприяють укріпленню структури скелета, за рахунок м’язової сили і гнучкості.

Фізичне навантаження для кожного повинно стати нормою. Для кісток корисні рухи, які виконуються з напругою. В комплекси необхідно включати вправи з гантелями, еспандером, гімнастичною палицею і все те, що дає певне фізичне навантаження. Фізична активність покращує загальне самопочуття.

Дозування фізичних вправ визначається за допомогою частоти, інтенсивності, часу та визначення типу вправ. З усіх критеріїв найважливішим є вибір виду вправ. Адже деякі види вправ, такі, як плавання та їзда на велосипеді, навіть за умов високої інтенсивності не впливають на структурно-функціональний стан кісткової тканини, тоді, як силові види: заняття на тренажерах, ходьба, теніс, гребля, стрибки за умов тривалих та систематичних занять здатні впливати на мінеральну щільність кісткової тканини.

Люди, які хворіють на остеопороз хребта найбільш показані вагові навантажувальні вправи. Також корисні і безпечні фізичні вправи з розгинанням тулуба, ізотонічні, ізокінетичні та ізометричні вправи.

Ізотонічні вправи – коли навантаження та опір, проти якого працює м’яз, постійні. Довжина м’яза при виконанні вправи змінюється: він скорочується при підніманні ваги та подовжується при опусканні.

Ізокінетичні силові вправи – вправи на опір, при виконанні яких м’яз розтягується з постійною швидкістю.

Ізометричні вправи – це вправи, при виконанні яких довжина м’яза є незмінною, але змінюється лише його напруга.

Також корисними вправами при остеопорозі вважаються вправи на опір. Такими вправами є аквааеробіка, оскільки у воді можна відчути гарний опір цього середовища. Будь-яка рухова активність у воді дозволяє зміцнити м’язи за допомогою більш інтенсивного і посиленого навантаження.

Остеопороз є прогресуючим системним захворюванням скелета, яке характеризується зниженням щільності, порушенням структури і зниженням міцності кісткової тканини з одночасним збільшенням її крихкості і ризику переломів.

Малорухомий спосіб життя – один з найважливіших чинників ризику розвитку остеопорозу. Люди, які ведуть малорухомий спосіб життя, швидше втрачають кісткову масу порівняно з людьми, що ведуть активний спосіб життя.