Шестаков О. М., Бронець А. В., Муза І. М.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ В УКРАЇНІ

Фізична культура і спорт відіграють важливу роль у формуванні, зміцненні, збереженні здоров'я громадян, підвищенні працездатності та збільшенні тривалості активного життя, утвердженні міжнародного спортивного авторитету України.

Разом з тим в країні має місце недооцінка соціально-економічної, оздоровчої і виховної ролі фізичної культури і спорту, відсутня чітко скоординована програма взаємодій різних державних структур і громадських організацій, які беруть участь у фізкультурно-спортивному русі, що негативно позначається на здоров'ї населення і соціально-економічному розвитку держави.

Значне зниження рівня життя, порушення екологічної рівноваги та гіподинамія, що спостерігаються за останні роки, призвели до значного погіршення фізичного розвитку людей і рівня їх здоров'я [1].

Аналіз становища, що склалося, свідчить про наявність таких основних проблем розвитку фізичної культури і спорту:

- Нормативно-правова база розвитку фізичної культури і спорту застаріла та недосконала;

- В Україні не сформовано необхідну інфраструктуру фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи за місцем навчання, роботи, проживання та відпочинку населення;

- У державі відсутня чітка система централізованої підготовки національних збірних команд України відповідно до міжнародних стандартів та низьким є рівень ресурсного забезпечення функціонування системи дитячо-юнацького та резервного спорту;

- Слабкою є матеріально-технічна база сфери фізичної культури і спорту;

- У державі практично відсутні сучасні спортивні споруди для потреб спорту вищих досягнень. У зв'язку з цим, в Україні рідко проводяться масштабні міжнародні змагання з популярних видів спорту. У більшій половині дитячо-юнацьких спортивних шкіл відсутня власна спортивна база;

- З-поміж усіх українських фахівців сфери фізичної культури і спорту лише приблизно 4% є інструкторами з фізичної культури, які безпосередньо надають фізкультурно-оздоровчі послуги населенню. За рівнем забезпеченості кадрами базового рівня (тренери, інструктори, вчителі та викладачі фізичного виховання) Україна більш, ніж у два рази поступається провідним країнам. Крім цього, існує розбалансованість між обсягами підготовки та реальними потребами у фахівцях з фізичної культури і спорту. Зазначена сфера є чи не єдиною, де відсутня система підвищення кваліфікації кадрів;

- Спостерігається зниження престижності роботи у сфері фізичної культури і спорту через недоліки в оплаті праці та низький рівень соціальних гарантій. У результаті "старіє" тренерський корпус: на даний час середній вік працюючих тренерів складає приблизно 50 років;

- На розвиток фізичної культури і спорту традиційно виділяється з державного бюджету 0,5%, а з регіональних – 1,5-2% від їх видаткової частини, що у 3-4 рази менше середньоєвропейських показників. За обсягами річних видатків з усіх джерел фінансування з розрахунку на одну особу Україна майже у 30 разів поступається Фінляндії, у 15 разів - Японії та Австралії, у 10 разів – Німеччині;

- У державі відсутня система державних преференцій для позабюджетного фінансування сфери фізичної культури і спорту. Якщо в Італії, Німеччині, Франції, Польщі та інших країнах доходи від спортивних лотерей є суттєвим джерелом асигнувань для спорту, то в Україні така система відсутня;

- Рівень наукового забезпечення сфери фізичної культури і спорту не відповідає сучасним вимогам. У державі відсутня мережа науково-дослідних лабораторій, укомплектованих необхідною апаратурою та обладнанням. Обсяг фінансування спортивної науки складає 0,42% від загальних видатків державного бюджету на фізичну культуру і спорт. Низка вітчизняних провідних вчених виїхала за кордон;

- В Україні практично відсутня система пропаганди масового спорту. Аналіз вітчизняних засобів масової інформації показав, що 95% інформації про спорт - це повідомлення про результати різноманітних змагань. ЗМІ виховують здебільшого лише „вболівальника спорту", а не активного учасника спортивного руху [2].

Враховуючи стан та основні проблеми розвитку фізичної культури і спорту в Україні, головною метою для подальшого покращення існуючого становища є створення необхідних соціально-економічних, нормативно-правових, організаційно-технічних умов та забезпечення антикризових заходів щодо підвищення життєздатності сфери фізичної культури і спорту, її реформування в ході адаптації до ринкових відносин.

Зокрема, слід усіляко сприяти тому, щоб фізичне виховання і фізкультурно-оздоровча робота в усіх ланках вітчизняної освіти, від дошкільної до вузівської, закладали основу забезпечення та розвитку фізичного й морального здоров’я, комплексного підходу до формування розумових і фізичних якостей особистості, вдосконалення фізичної та психологічної підготовки до активного життя і професійної діяльності на принципах індивідуального підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості, широкого використання різноманітних засобів і форм фізичного вдосконалення, безперервності цього процесу [3].

Вирішення усіх зазначених вище проблем сприятиме: подовженню тривалості життя населення; зменшенню середньої кількості днів тимчасової непрацездатності через хворобу; підвищенню ефективності праці окремих громадян; поліпшенню результатів виступів національних збірних команд України в Олімпійських, Паралімпійських і Дефлімпійських іграх, Всесвітніх Універсіадах, чемпіонатах світу та Європи, інших офіційних міжнародних змаганнях тощо.

Література:

1. Державна програма розвитку фізичної культури і спорту на 2007—2011 роки [Текст]: [затверджено постановою Кабінету Міністрів України
від 15 листопада 2006 р. № 1594].

2. Спортивна карта України до Національного плану дій щодо реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спорту [Електронний ресурс]. – Елетрон. текстові дані (1300 байт). – Режим доступу: <http://www.kmu.gov.ua/sport/control/uk/publish/article_id=66141&cat_id=66140>

3. Шкребтій Ю. Реалізація Закону України “Про фізичну культуру і спорт” у навчально-виховній сфері [Текст] // Фізичне виховання, спорт і культура, здоров’я у сучасному суспільстві. - №1 (9). – с. 27-30