К.е.н., доц. Левицький В.В.

Волинський національний університет імені Лесі Українки

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО КОМПЛЕКСУ ПІДПРИЄМСТВА ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ЙОГО СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ

Концептуальний засади забезпечення стратегічного комплексу підприємства є узагальненим уявленням пов’язаних об’єктів типової структури – моделі організаційно-виробничої та соціальної структури, що є підставою для побудови комплексної багаторівневої системи прийняття рішень на основі стратегій, що використовуються у діяльності підприємства та забезпечують повноту й ефективність управління. Зазначимо, що вищим рівнем системи прийняття рішень є управлінська компанія, саме вона визначає та здійснює стратегію управління системою в цілому та впливає у кінцевому випадку на його соціально-економічну стійкість[1]. Незалежно від делегування (перерозподілу) своїх функцій безпосередньо виробничим об’єктам дана компанія з усього кола питань прийняття рішень є органом контролю та директивного регламенту управління.

За змістом стратегічний комплекс підприємства, на нашу думку, складається з управління комплексною багатопродуктовою виробничо-економічною та соціальною діяльністю підприємства та повинен охоплювати усі рішення в області структури та обсягів виробництва, поведінки на ринках товарів та факторів виробництва, стратегічні аспекти внутрішньофірмового управління, в якому верхній рівень формують наступні види стратегії:

1. Товарно-ринкова стратегія – сукупність стратегічних рішень, що визначають повну номенклатуру, обсяг та якість своєї продукції, способи поведінки об’єктів в цілому[2].

2. Ресурсно-ринкова стратегія – сукупність стратегічних рішень, що визначають поведінку на ринку виробничо-фінансових та інших факторів й ресурсів виробництва.

3. Технологічна стратегія – стратегічні рішення, що визначають динаміку технології, її узгодженість з потребами ринку, досягнення цілевизначення діяльності, впровадженням ноу-хау.

4. Інтеграційна стратегія – сукупність рішень, що визначають інтеграційні функціонально-управлінські процеси внутрішньої (внутрішньофірмового) взаємодії, зв’язку з іншими системами (в тому числі на рівні спільної діяльності, злиття капіталів, участі в управлінні інтегрованим капіталом), а також взаємодія з державою та її органами.

5. Інвестиційно-фінансова стратегія – сукупність рішень, що визначають способи залучення, накопичення й витрачання фінансових ресурсів як виробничих та інших.

6. Соціальна стратегія – сукупність рішень, що визначають тип і структуру колективу працівників, а також характер взаємодії з його акціонерами, інвесторами.

7. Стратегія управління – сукупність рішень, що визначають характер управління підприємством при реалізації обраної стратегії, стратегії формування, розподілу та використання гарантій та погашення зобов’язань.

Саме тому, формування та використання ефективного стратегічного комплексу забезпечення діяльності підприємства є одним з головних критеріїв підтримання на оптимальному рівні його соціально-економічної стійкості та створення передумов для успішного розвитку у майбутньому.

Література:

1. Кузьмін О. Є. Основи менеджменту : підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / О. Є. Кузьмін, О. Г. Мельник. – К. : Академвидав, 2003. – 416 с.

2. Ліпич Л. Г. Організація виробництва : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Ліпич Л. Г., Морохова В. О., Московчук А. Т. − Луцьк : РВВ ЛДТУ, 2002. – 256 с.