Экономические науки/14.Экономическая теория.

Демінський С.А.

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Україна

АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ПОГЛЯДІВ НА ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК МІЖ ЯКІСТЮ ІНСТИТУТІВ І ТЕМПАМИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Увага до інститутів як фактору економічного зростання стало приділятися завдяки розвитку неоінституціональної теорії або так званої нової інституціональної економіки, основи якої були закладені Дугласом Нортом. У роботі Д. Норта і Р. Томаса (North, Thomas (1973)) був представлений критичний аналіз погляду, що домінував у той час, на інститути як на побічний ендогенний продукт процесу економічного росту і на інвестиції в основний капітал як на фундаментальний фактор зростання. Згідно цій теорії міжкраїнові відмінності в темпах зростання пояснюються інституціональними відмінностями [1].

За час, що минув з моменту публікації роботи Норта і Томаса, їх гіпотеза зазнала перевірки цілим рядом знаних дослідників з проблем економічного зростання. Після чого інституціональний підхід був визнаний невід'ємною частиною економічної теорії, про що, зокрема, свідчить присудження Дугласу Норту в 1993 р. Нобелівської премії з економіки за досягнення в області інституціонального аналізу.

Сучасна економічна теорія більше не піддає сумніву значимість інститутів для економічного розвитку. Загальновизнаним є той факт, що їх стабільність і ефективність є базовими умовами для інвестицій і розвитку підприємництва. Наприклад, Мансур Олсон разом з колегами звернув увагу на роль модернізації формальних і неформальних інститутів післявоєнної Німеччини і Японії в прискоренні зростання цих країн [2]. Так, нові економічні системи, вибудовані в цих країнах відповідно до принципу вільної конкуренції замінили існуючі в довоєнний період монополістичні структури і сприяли їх швидкому відновленню і подальшому розвитку.

У той час як класична і неокласична теорії економічного зростання традиційно віддають першість таким факторам зростання, як інвестиції в основний і людський капітал, розвиток знань і інновацій, інституціональний підхід розглядає інвестиції як наслідок формування, закріплення (стабілізації) і підвищення ефективності функціонування інститутів. Наприклад, неефективний захист прав власності веде до більш низької частки інвестицій у ВВП у порівнянні з аналогічною економічною системою із забезпеченими правами власності. У випадку їх незахищеності, фірми вибирають неоптимальні, з погляду перспектив зростання, напрямки і масштаби вкладення капіталу. Власники факторів виробництва готові адекватно інвестувати в розвиток своїх факторів тільки при впевненості в забезпеченні своїх прав на ці фактори.

Точне визначення прав власності і їх надійний захист, тим самим, є одним з детермінантів успішного економічного розвитку. І, відповідно, низька якість механізмів захисту власності і інституціонального середовища у цілому відноситься до основних перешкод економічного зростання, особливо для країн, що розвиваються.

Одночасно в сучасних емпіричних дослідженнях відмічається, що країни з більш розвиненими інститутами мають більшу стабільність до дії зовнішніх шоків. Дені Родрик (Rodrik (1999)). продемонстрував цей ефект у дослідженні зв'язку між якістю інститутів і успішністю подолання країнами наслідків «нафтового шоку» 1970-х років. Згідно з його результатами, найбільш успішно протистояти шоку і реалізувати ефективну антикризову стратегію вдалося країнам з розвиненими інститутами і згуртованим суспільством. І, навпаки, нерозвинені інститути і наявність внутрішніх соціальних конфліктів ускладнюють подолання економічної кризи [3].

На низьку стабільність країн зі слабими інститутами вказує також колектив таких науковців, як Ейсмоглу, Джонсон, Робінсон і Тейчерен (Acemoglu, Johnson, Robinson, Thaicharoen (2003)). Зокрема, негативні ефекти дестабілізуючої макрокономічної політики виявляються менш вираженими в економіках країн, що володіють більш стійкими інститутами [4]. Схожий висновок про важливість соціальної згуртованості суспільства для подолання наслідків економічних криз містить робота У. Істерлі, Д. Рітцена і М. Вулкока (Easterly, Ritzan, Woolcock (2006)) [5].

У цілому, критичність якості інституціонального середовища для економічного розвитку (у першу чергу, таких її складових, як ефективність захисту прав власності і контрактних прав, системи правозастосування (інфорсмента), якості і незалежності судової системи, якості бюрократичного апарату і глибини фінансових ринків) стала загальновизнаним фактом. Надзвичайно авторитетною в цьому відношенні виявилася робота Д. Родріка із співторами «Інститути головують» (Institutions Rule) (Rodrik, Subrmanian, Trebbi (2002)), у якій показано, що в міжкраїнових регресіях, побудованих на довготермінових інтервалах, фактор якості інститутів (насамперед, захід якості захисту прав власності і правової системи) суттєво краще пояснює відмінності в темпах зростання, ніж інші фундаментальні фактори [6]. Поліпшення якості інститутів у виборці на одне стандартне відхилення відповідає відмінності в рівні подушного доходу між країнами в 6,4 рази, що еквівалентно фактичним відмінностям у доходах між Болівією і Південною Кореєю.

Інвестиції при такому підході виступають одним з передавальних механізмів, що пов'язують інституціональні фактори і економічне зростання. Невизначеність, як макроекономічна, так і інституціональна, негативно впливає на інвестиційні процеси. Наявність стійкого негативного зв'язку між рівнем інвестицій у ВВП і інституціональними змінними, що характеризують рівень захисту прав власності, знаходить підтвердження в ряді емпіричних досліджень (див., наприклад, [7]).

Разом з тим важливо підкреслити, що інституційні фактори є суттєвими, насамперед, для пояснення довготермінових темпів зростання, тобто міжкраїнових відмінностей у сучасних рівнях подушного доходу. Спроби пояснити відмінності в темпах зростання протягом коротких інтервалів за допомогою інституціональних змінних дають результати, які статистично не настільки значні і менш стійкі (Hausmann, Pritchett, Rodrik (2005)) [8]. Такі результати, втім, знаходяться у повній відповідності з висновками, одержаними при вивченні конкретних періодів прискорення економічного зростання в окремих країнах: для такого прискорення дуже часто не потрібно фундаментального поліпшення місцевих інститутів. Зростання може початися і без того, якщо вдається послабити дії тих чи інших неінституціональних обмежень в економіці. Прикладами успішного зростання, що почалося до проведення значних інституційних перетворень, є досвід Китаю та Індії. Ці країни ініціювали масштабні \інституціональні реформи після того, як їх економіки протягом декількох років демонстрували високі темпи зростання.

Але протягом тривалого інтервалу часу роль інституціональних факторів виявляється вирішальною. Без поліпшення інститутів зростання є нестабільним, тобто прискорення, що почалося, не забезпечує стабільного розвитку. В цьому, зокрема, фундаментальна слабість моделі зростання в авторитарних і нериночних системах. Останні цілком здатні генерувати вражаюче короткострокове зростання за рахунок внутрішньої мобілізації ресурсів, але, як правило, не в змозі підтримувати такий темп на протягом тривалого проміжку часу.

Особливе місце в літературі, присвяченій вивченню ролі інститутів в економічному зростанні, приділяється двом групам факторів: якості правової системи і ступеню розвитку фінансової системи. В 1997-1998 рр. опубліковано серію робіт А. Шляйфера з колегами (Shleifer, La Porta, Lopez-de-Silanes, Vishny (1997, 1998)), присвячену емпіричному дослідженню зв'язку між якістю національних правових інститутів і економічним ростом. Автори вказували, що тип такої системи (англо-саксонська система прецедентного права або французька система цивільного права) сприяв або, відповідно, перешкоджав більш ефективному захисту прав приватної власності і, тим самим, мав позитивний або негативний вплив на інтенсивність розвитку фінансових ринків, приватних інвестицій і динаміку економічного зростання [9].

Було показано, що адаптація норм французької правової моделі створює ризики для надлишкового адміністративного регулювання економіки, а в правовій сфері - для надмірного правового формалізму, більшої громіздкості і тривалості судових процесів, і, відповідно, для відносного зростання витрат правозастосування.

Р. Барро у своїй відомій роботі «Детермінанти економічного зростання: міжкраїнове емпіричне дослідження» використовує такі інституційні індекси ICRG (International Country Risk Guide) як рівень захисту прав власності і якість правового порядку як ключові детермінанти розвитку. Кіфер і Кнак (Keefer, Knack (1995)) показали стійкий вплив незахищеності прав власності на економічне зростання [10].

Результати А. Шляйфера та ін. були доповнені в 2001 р. Беком, Демігюч-Кантом, Левіном і Максимовичем (Beck, Demirguc-Kunt, Levine, Maksimovic), які показали, що тип правової системи впливає на економічне зростання не безпосередньо, а через ступінь розвитку фінансових ринків. Таким чином, роль послуг, що надаються фінансовою системою, є критичною для успішного здійснення інвестиційної діяльності і забезпечення стійкого економічного зростання [11]. Наприклад, для країн з більш розвиненими фінансовими ринками при інших рівних умовах характерні більші обсяги інвестицій в основний капітал у порівнянні із країнами, що володіють слабкими фінансовими інститутами. Цей ефект є суттєвішим у технологічно складних галузях, які в більшій мірі виграють від доступності кредиту і інвестицій в економіці.

Перелік посилань:

1. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки. /Д.Норт; пер. з англ. – К.: Основи, 2000. – 180 с.

2. Олсон М. Логика коллективных действий: Общественные блага и теория групп. /М.Олсон.- М.: Издательство ФЭИ, 1995. – 358 с.

3. Rodrik D. Where did all the growth go? External shocks, social conflicts, and growth collapses // Journal of Economic Growth, 1999. - 4(4): Р.385-412.

4. Acemoglu D. Why Not a Political Coase Theorem? Social Conflict, Commitment and Politics // Journal of Comparative Economics, 2003. -Vol. 31. – Р.620-652.

5. Easterly W., Levine R. Tropics, Germs, and Crops: the role of endowments in economic development // Journal of Monetary Economics, 2003. – 50/1. - Р.257-289.

6. Rodrik D., Subramanian A., Trebbi F. Institutions Rule: The Primacy of Institutions over Geography and Integration in Economic Development // NBER Working Paper, 2002. - No. 9305. – Р.458-508.

7. Clague C. (1997) Institutions and Economic Development: Growth and Governance in Less-Developed and Post- Socialist Countries // Baltimore and London: John Hopkins University Press, 1997. - № 45/1. - Р. 73-80

8. Hausmann R., Pritchett L., Rodrik D. Growth Accelerations // Journal of Economic Growth, 10(4), December 2005. – Р.303-329.

9. Shleifer A. La Porta R., Lopez-de-Silanes F., Vishny R. Law and Finance // Journal of Political Economy, 1998. – Р.254-275.

10. Barro, R. J. (1996) Determinants of Economic Growth //A Cross-Country Empirical Study, NBER Working Paper, 1996 - No. 5698. –Р.254-278.

11. Demirguc-Kunt A., Levine R. (2001) Financial Structure and Economic Growth // Cambridge, MA: MIT Press, 2001. - Р.45-71.