к.е.н., докторант Вдовенко Н.М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

СПРЯМУВАННЯ ДІЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕЧНІСТЮ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ У АКВАКУЛЬТУРІ

Cтратегія розвитку рибного господарства на сьогодні з огляду на визнаний Україною пріоритет інтеграції до ЄС не може здійснюватися поза переходом на сучасні міжнародні та європейські стандарти. Тим більше, що ключові безпекові міжнародні стандарти вже визнані як ДСТУ. Не вимагає доказів, що успішне конкурування підприємств рибного господарства на усіх типах ринків (внутрішньому та зовнішньому) у значній мірі обумовлений зростанням попиту на безпечні продукти харчуванння. Гостра конкуренція на ринках передбачає розширення переліку об’єктів сертифікації, що практично унеможливлює просування небезпеченої продукції на ринки. Подолання цієї ситуації вимагає високої стандартизації виробництва та управління (рис. 1).

У методологічному відношенні, застосування ДСТУ ISO 22000 дозволяє аграрним та аквакультурним підприємствам, по-перше, планувати, практично запроваджувати і використовувати, підтримувати та здійснювати оновлення системи управління безпечністю власних продуктів, по-друге, демонструвати їх відповідність чинним вимогам щодо безпечності; по-третє, визначати і оцінювати вимоги замовників, по-четверте, результативно інформувати про проблеми безпечності вироблених продуктів постачальників, замовників та відповідні зацікавлені сторони, по-п’яте, забезпечувати відповідність власної організації своїй заявленій політиці щодо безпечності продукції, відповідно демонструючи таку відповідність зацікавленим сторонам, по-шосте, прагнути сертифікації власної системи управління безпечністю певних видів продукції.

Дослідження С.М.Шкарлета доводять, що безпековий фактор розвитку органічно пов’язаний із фактором інноваційним. На його думку, економічна безпека підприємства є системним процесом, що складається з обов’язкових трьох компонентів, пов’язаних між собою кон’юнктивним співвідношенням, і визначається як “безперервний динамічний процес: по-перше, діагностики й оцінювання фінансово-економічних, операційних, техніко-технологічних, ресурсних, маркетингових, інноваційних, організаційних, функціональних, юридичних, структурних та управлінських критеріїв, метою якого є завчасна ідентифікація джерел виникнення, видів і стадій розвитку небезпечних для підприємства проявів; по-друге, своєчасне застосування у разі конкретної потреби релевантного каталогу антикризових заходів нейтралізації факторів (внутрішніх і зовнішніх), або упередження, захист та протидія їх впливу; по-третє, формування системи рекомендацій і заходів із створення конкурентної переваги і забезпечення розвитку підприємства на всіх етапах його життєвого і операційного циклів” [1, с. 190].

	ДСТУ ISO/IEC Guide 51-2002. Аспекти безпеки. Настанови щодо їх включення до стандартів

Рис. 1. Схема спрямування дії стандартизованої системи управління безпечністю харчових продуктів на основі HACCP*

*Джерело: [згадані стандарти серії ІSО]

Специфіка ж українського менталітету прекрасно вписується в найбільш творчу частину інноваційної діяльності як запоруки успіху й розвитку на кожному підприємницькому кроці [1, с. 205]. Тому іннноваційність та врахування специфіки життєвого циклу організації є і передумовою створення дієвої системи управління безпечністю її продукції. Слід зазначити, що про важливість орієнтування економічних систем на інноваційність і врахування специфіки життєвого циклу організації говорив також і М.Портер. За його твердженнями, нова теорія повинна йти у напрямі конкурентних переваг країни, розуміння того, що такі переваги створюються й утримуються у тісному зв’язку із місцевими умовами, враховуючи, що для конкуренції вирішальну роль відіграють інновації, зміни та системний підхід; а держава має створювати обставини, які дозволяють своїм фірмам швидше, чим їх закордонні конкуренти, оновлювати технологію [76, с. 37, 38, 39, 61].

Враховуючи викладене, зробимо такі висновки:

1. Сучасна методологія державного регулювання розвинутих країн отримує суттєвий імпульс від систем управління якістю на основі стандартів серії ISO, проте в Україні запровадження систем управління якістю поки ведеться незадовільно (незавершеність даного процесу у органах виконавчої влади);

2. У останній період спостерігається посилення уваги до аспектів безпеки діяльності та її результатів, у т. ч. до аспектів продовольчої безпеки; у світі набуває швидкого поширення застосування системи HACCP, яка для України адаптована як ДСТУ ISO 22000 – система управління безпечністю харчових продуктів, узгоджена із системою управління якістю (стандарти ІSO 9000);

3. Дієвість систем управління якістю та безпечністю харчових продуктів у значній мірі обумовлена інноваційністю суб’єктів, які їх запроваджують; в Україні інноваційне законодавство недостатньо орієнтоване на методологічні та стандартизаційні інструменти, хоча певні зрушення у даному напрямі вже намітилися у чинному законодавстві про інформаційне суспільство в Україні.

Література

1. Шкарлет С.М. Економічна безпека підприємства: інноваційний аспект: Монографія / С.М.Шкарлет. – К.: НАУ, 2007. – 436 с.

2. Портер М. Международная конкуренция / М.Портер: пер. с англ. – М.: Междунар. отношения, 1993. – 896 с.