Економічні науки/ 3. Фінансові відносини
Лук’яненко М. В.
Київський Національний
Економічний Університет ім. В. Гетьмана
Валютні війни,
як аспект глобалізації
В умовах глобалізації та постіндустріального суспільства фінансовий сектор
економіки практично керує реальним сектором. І для того, щоб розібратися з
процесами виробництва та розподілу благ в суспільстві нам необхідно звернути
значну увагу на нові тенденції у
кредитно-фінансовій системі – як основі господарства постіндустріального
суспільства. Саме тому тема моєї роботи є валютні війни, як аспект
глобалізації.
"Очевидно, що у світі починає поширюватися думка про те, що валюту
можна використовувати як політичну зброю. Ця ідея втілюється в життя, вона
створила дуже серйозну загрозу економічному відновленню"
(Директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Домінік Стросс-Кан).
Валютна війна ─ девальвація національної валюти, здійснювана з метою
отримання конкурентних переваг на експортних ринках. Здешевлення національної
грошової одиниці знижує собівартість експортоорієнтованих товарів та робить їх
більш конкурентоспроможними за кордоном. Імпортні ж продукти навпаки
дорожчають, тож зростає внутрішній попит на дешевші вітчизняні товари.
Щоправда, у середньостроковій перспективі зросте ціна на них, а також інфляція.
Водночас девальвація може бути простим засобом скорочення національних боргів
для держав, зобов’язання яких номіновані в нацвалюті (типовий приклад — США). У
світовому масштабі це, звичайно, гра з нульовою сумою і дуже небезпечна, бо
якщо ніхто більше нічого не імпортує, то ніхто нічого не може й
експортувати.[1, c.85]
Історія глобальної економіки показує наслідки такої тенденції. У 1931 році,
після падіння ринків у 1929-му, тодішній валютний лідер Велика Британія
намагалася збільшити свій експорт, девальвувавши фунт на 30%. Більшість
індустріальних країн наслідували цей приклад, а Німеччина та США почали завзято
розбудовувати тарифні стіни. Як результат, світова економіка зазнала краху й
була реконструйована тільки Бреттон-Вудською угодою 1944 року, але вже з
американським доларом у ролі світової валюти. [2, c. 155]
Відомий мільярдер Джордж Сорос вважає, що нині в світі збільшується ризик
розпалювання валютних війн у світовому масштабі. "Валютну війну вже
оголошено. На ділі сьогодні існують дві валютні системи: міжнародна і
китайська, в якій розділені поточний рахунок і рахунок капіталовкладень.
Бразилія, Корея і низка країн Азії також залучені цією тенденцією, яка створює
ризик припинення вільного руху капіталу і валютних курсів, що призведе до програшу
для всіх".
Поза сумнівом, США — найбільша національна економіка у цій війні.
Федеральний резерв витратив мільярди доларів, але безуспішно. “Долар — це наша
валюта, але ваша проблема”, — саме так 1971 року описав американську позицію
колишній міністр фінансів Джон Коннелі. Схоже, з того часу нічого не змінилося.
На практиці США випускають державні бонди, які Федеральний резерв викуповує
за рахунок доларів. Таким чином національний борг дедалі зростає, як і рівень
інфляції. Долар девальвує, як і величезні обсяги цієї валюти, накопичені Китаєм
($2,5 трлн або майже 30% світових запасів цієї валюти).
Головний ворог США у цій війні — КНР. Дослідження валют країн-членів G20
свідчить, що юань завжди недооцінений відносно долара більш ніж на 25%,
незалежно від економічних реалій.
Але чому не тільки Китай, а й решта країн, що стрімко розвиваються (так
звані Emerging Markets), беруть участь у цьому повстанні проти американської
наддержави? Експортноорієнтованим країнам на кшталт Бразилії не лише важче
продавати за таких умов свою продукцію. На додаток до цього відбувається
велетенський приплив капіталу на їхні ринки, де значно вищі норми прибутку.
Внаслідок цього їхні грошові одиниці ще дорожчають, а експорт стає ще
проблемнішим. Вартість бразильського реалу сягнула найвищої позначки за два
роки. Як наслідок, Бразилія підвищила податок на експорт капіталу та посилила
контроль за фінансовими транзакціями. Індія, Таїланд та Південна Корея планують
зробити те саме.
Також у валютну війну вв’язалася Японія, коли її центральний банк знизив
основну відсоткову ставку до нуля, сигналізуючи про новий надмір грошей. Цей
приклад наслідували Південна Корея та Сінгапур. Свій крок банк Японії
непереконливо пояснив наміром стабілізувати єну та стимулювати національну
економіку. Відсоткова ставка вже два роки як стоїть на безпрецедентно низькій
позначці 0,1%, і це в країні, де половина підприємств не мають жодних боргів та
взагалі не потребують кредитів.
Враховуючи масштаби проблеми, пошук оптимального механізму для врегулювання
валютних диспаритетів став головним питанням саміту "великої
двадцятки".
За підсумками зустрічі міністрів фінансів і керівників центральних банків
країн Великої двадцятки (G20) було вирішено рухатися у напрямі підвищення
гнучкості валютних курсів, які б відображали засадничі економічні принципи, а
також домовилися утримуватися від конкурентної девальвації валют. Як йдеться в
комюніке за підсумками саміту глав країн "двадцятки" в Сеулі, це
передбачає план дій, ухвалений главами G20.
Розвинені економіки, зокрема країни з резервними валютами, уважно
стежитимуть за недопущенням різких коливань і безладних змін валютних курсів,
наголошується в комюніке. Ці дії допоможуть зменшити ризик зайвої волатильності
потоків капіталу в країнах з економікою, що розвивається.
Але як відомо, світ обурило останнє рішення Федеральної резервної системи
(ФРС) США. Американці вирішили ввімкнути друкарський верстат і викинути на
фінансовий ринок 600 мільярдів доларів до середини 2011 року. Простіше кажучи,
США хочуть зробити свої товари більш конкурентоспроможними.
Відсутність важелів для припинення "курсових воєн" призведе до
появи серед конфліктуючих валют і гривні. Україна належить до малих відкритих
економік, які не впливають на глобальний ринок.
Досі курсовий фактор нейтрально впливав на конкурентоспроможність
українського експорту, і значною мірою цьому сприяла остання девальвація
гривні.
Проте ефект від такої стимуляції уже вичерпався, зокрема, у зв'язку із
зростанням зарплат і цін на сировину, а це посилює позиції гривні. За даними
НБУ, реальний ефективний обмінний курс гривні за вісім місяців 2010 року
зміцнився на 7,3%.
Ми то втрачаємо конкурентоспроможність, тому що інфляція у нас вища, ніж у
наших торгових партнерів. При цьому надмірний приплив валюти у разі загострення
міжнародної монетарної боротьби додатково тиснутиме на гривню. Окрім цього,
курсові війни можуть перекинутися у сферу торгівлі через порушення угод СОТ.
Приводи для занепокоєння уже є.
Так, США збираються ввести мито на імпорт товарів з країн, які практикують
штучне заниження курсу своєї національної валюти. У свою чергу, Бразилія через
податкову політику обмежує приплив іноземного капіталу в країну. Такі заходи,
прогнозують аналітики, можуть призвести до розвалу СОТ і краху світової
торгівельної системи.
Отже, ми вступили в об’єктивний процес глобалізації, який з нашою або без
нашої згоди є, від нього неможливо відвернутися чи закритися. Питання лише
стоїть в тому, як ми, суб’єкти даного процесу, можемо впливати на нього, і в
свою чергу він може впливати на нас. Необхідно чітко розуміти які переваги,
перспективи та можливості, а також ту небезпеку несе процес глобалізації для України чи будь-якої іншої країни.
Література:
1. Олексій Хаб’юк. Банківське регулювання та нагляд через
призму рекомендацій Базельського комітету: Монографія. – Івано-Франківськ:
ОІППО; Снятин: ПрутПринт, 2008. – 260с., С. 85-86.
2. Eichengreen, B. (1996) Globalizing Capital: A History
of the International Monetary System, Princeton, NJ: Princeton University Press.
An insightful review of the life and death of the Bretton Woods system by a
prominent international economist, set in a broader interpretation of the
evolving international monetary system.
4. http://beta.finance.yahoo.com
5. http://www.ft.com