Мельник Т.П.

Львівський національний університет «Львівська політехніка»

ГІДРОЕКОЛОГІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ ВПЛИВУ ДОЩОВИХ ПАВОДКІВ НА СТАН ГРУНТІВ

Дослідження грунтується на даних спостережень служби гідрологічного моніторингу на водомірних постах і гідроморфометричних створах та геодезичних вимірювань на ділянках річок Закарпаття. Використано матеріал геоінформаційної бази Облводгоспу м. Ужгород про максимальний стік і картографічні матеріали території дослідження[1, 2].

При вологості, що перевищує граничну польову вологоємкість наступає перезволоження грунтів. При цьому варто відмітити дві умови, характерних для досліджуваного регіону, в яких проявляється перезволоження. Перша – здійснюється в ґрунтоутворюючих породах, які не містять органічних речовин. Тоді перезволоження супроводжується гідратацією мінеральних колоїдів й набуханням. У суху фазу проходить їх просадка та утворення. Інша умова перезволоження має місце при наявності речовин, здатних до бродіння, що супроводжується протіканням окислювально-відновних реакцій, накопиченням органічних та мінеральних відновлювачів, кислот і внутрішньо комплексних сполук, зменшенням валентності заліза й марганцю та їх міграцією. За таких умов наслідком перезволоження завжди є глеєутворення. Для його появи необхідно й достатньо наявності і дії таких трьох факторів [3]: органічної речовини, здатної до бродіння, перезволоження і гетеротрофної анаеробної мікрофлори. Так як глеєутворення супроводжується виносом і накопиченням елементів у профілі грунтів та їх міграцією в ландшафті, воно може викликати деградацію грунтів. На прилеглих рівнинних територіях і у передгір'ях басейну річки Боржави перезволожені грунти становлять більшу частину орних земель та інших сільськогосподарських угідь. Грунти мають ряд негативних властивостей, що обмежує їх родючість: високу кислотність, значний вміст алюмінію, марганцю та заліза, незначну структурність, велику щільність. Суглинковий гранулометричний склад, збагаченість мулистими частками обумовлює їх високу потенційну родючість при застосуванні комплексу заходів для всебічного поліпшення умов вирощування культур.

Для попередження періодичного перезволоження визначеної частини поля, яка піддається затопленню, рекомендується при передпосівній обробці грунту використовувати глибокі вспушувачі і своєчасно проводити заходи для відведення надлишкової води. Негативно впливає на фізико-хімічні властивості грунту поверхневе оглеєння. Збільшується вміст рухомого алюмінію, який токсично діє на рослини і збільшує потенційну кислотність грунту. В періоди перезволоження в грунті утворюються закисні сполуки заліза і марганцю, які також мають токсичну дію. Поверхневе оглеєння сприяє збідненню поглинального комплексу грунту, вимиванню з нього поживних речовин, надмірному ущільненню, а це, в свою чергу, ще більше посилює пере зволоженість. Процес поверхневого оглеєння є однією з основних причин малої окультуреності дерново-підзолистих грунтів досліджуваного району. Глеюватих грунтах, де малородючий шар починається з глибини 25 см, застосовувати перемішування горизонтів не можна. Значно кращі умови для цього на дерново-опідзолених і чорноземно-лучних глеюватих грунтах з гумусова ним підорним прошарком. Ступінь пошкодження рослин залежить від тривалості дії надлишкової вологи чи затоплення, від потужності шару води при затопленні, від температури, а також від виду і сорту вирощуваних культур. У заболоченому грунті кисню мало, починаються зміни певних енергетичних процесів у рослин, внаслідок яких розвивається хлороз, відмирають листки і бокові пагони, пошкоджується верхівка.

Життєдіяльність коренів також істотно пригнічується: вони чорніють, повільно ростуть, слабшає їх всмоктуюча сила, і внаслідок порушення надходження поживних речовин відбувається загальне зменшення надземної біомаси. Під впливом підвищення температури період стійкості до перезволоження зменшується. Відведення поверхневих вод з осушувальних земель в період літньо-осінніх дощів повинно забезпечуватись в терміни: для зернових культур – 0,5 доби; для овочів, силосних культур, коренеплодів – 0,8 доби; для багаторічних трав – 1 доба.

Надлишкову вологу з кореневмісного шару грунту потрібно відвести на польових, кормових, овочевих сівозмінах та пасовищах за 5 діб, на сінокосах за 7 діб, а з орного шару – відповідно за 1,5 та 3 доби. Осушувальні і водорегулюючі системи, які збудовані на угіддях що складаються з заплавних торф’яників і мінеральних земель повинні забезпечувати глибину залягання ґрунтової води. Орний шар потужністю до 25 см швидко акумулює вологу й швидко її втрачає на випаровування. На дерново-підзолистих грунтах, де за даними дослідження, а також результатами інших дослідників, лише 1,5…4,0% від усієї кореневої системи рослин розташовано глибше орного шару [3]. Малий вміст гумусу, велика щільність, яка чинить великий опір проникненню коріння в глиб, великий вміст недостатної для рослин вологи, що не вказують на необхідність двостороннього регулювання волого-повітряного режиму грунтів означеної геосистеми.

З метою здійснення науково-методичного обґрунтування структури сільськогосподарського використання земель описано гідроекологічні обстеження геосистеми р. Боржави. Проаналізовано вплив дощових паводків на стан ґрунтів території затоплюваних земель. Вишукування може бути використане як для даної геосистеми, так і для ідентичних басейну р. Тиси.

Література

1. Якушев А.І., Зубач В.М., Мельник Т.П. Гідроморфологічний моніторинг стоку річок басейну р. Тиси і її приток. – Рівне: Волинські обереги, 2009. – 64 с.

2. Б. Волосецький, Т. Мельник. Топографо-геодезичні обстеження для дослідження екзогенних процесів р. Тиси в межах м. Рахів з погляду вирішення проблеми тало-дощових паводків Збірник наукових праць «Сучасні досягнення геодезичної науки та виробництва», – Вип.І (17), – С.163-171, – Львів, – 2009р.

3. Чіпак В.П., Мельник Т.П. Система протипаводкових заходів у басейні р. Боржава. – Рівне: Волинські обереги, 2008. –202 с.