Педагогические науки/4.Стратегические направления реформирования системы образования

К.п.н., Гладченко М.М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Сканування середовища як невід’ємний компонент концепції стратегічного менеджменту вищої освіти країн ЄС

Принцип сканування середовища – найбільший інноваційний внесок концепції стратегічного менеджменту до створення теорії менеджменту вищої освіти. Середовище вищих навчальних закладів було визначено Д.Пребл як “сукупність зовнішніх сил по відношенню до університету, що можуть мати потенційний вплив на нього”[4, ст.13] .

Е.Рейчел і Д.Пребл [5] розрізняють три етапи у процесі сканування середовища: структурування середовища, збирання інформації, інтерпретація та інтеграція інформації.

На етапі структурування середовища використовують STEP-модель, для якої характерні такі елементи середовища вищої освіти, як соціально-культурний, технологічний, економічний і політичний. П.Калан [1], крім цих елементів, виділяє демографічні, законодавчі і так звані організаційні сегменти середовища. До організаційних сегментів середовища належать тенденції, які виникають на основі відносин із конкурентами, і переваги, які освітній продукт чи клієнтська база університету (студенти та їх батьки) мають у порівнянні з освітнім продуктом чи клієнтською базою конкурентів. Загалом цей етап прирівнюється до маркетингового аналізу навчальних програм, дослідницьких проектів і освітніх послуг університету.

Е.Рейчел і Д.Пребл [5] підтримують використання переліку факторів середовища, відповідно до якого середовище структурується більш детально, ніж під час використання STEP-моделі. До цих факторів належать демографічні або соціальні змінні величини, економічні умови, фактори ринку і конкуренції, показники технологічного розвитку, вплив з боку урядових організацій в особі міністерств освіти, вимоги зацікавлених сторін (інвестори, студенти та їх батьки). Відповідно до цього переліку передбачається, що

університети визначають змінні величини, пов’язані з особливостями їх

середовища, і враховують їх у процесі планування стратегічного менеджменту.

Збір інформації проводиться на основі чисельних науково обгрунтованих методик. Наприклад, методом пасивного сканування, який проводиться на основі неформального обговорення між керівництвом університету і внутрішніми та зовнішніми суб’єктами, дослідження таких загальнодоступних джерел інформації, як періодичні видання, на основі використання екстраполюючої методики, аналізу тенденцій і складних футуристичних методик. Розробка сценаріїв подій, вірогідність яких можна пояснити на основі аналізу і використання методики Делфі (Delphi) – найпоширеніші методи сканування середовища [2].

Відповідно до вчення Е.Рейчел і Д.Пребл [5] вибір методики сканування ґрунтується на особливостях середовища і на специфіці стратегії університету. Метод екстраполяції і аналіз тенденцій ефективні під час прогнозування на короткий термін і у відносно стабільному середовищі. Футуристична методологія є використовується у турбулентному середовищі, де потрібне довгострокове планування.

Після отримання відповідної інформації за допомогою вищеперерахованих методик її потрібно інтерпретувати й інтегрувати належним чином. У результаті цього процесу необхідно визначити фактори ризику, які існують для університету з боку середовища, й можливості подальшого розвитку вищого навчального закладу, подолання факторів ризику, що перешкоджають діяльності університету. Інтерпретація даних потребує застосування методів аналітичного мислення з боку керівників вищих навчальних закладів у процесі сканування середовища. Інтерпретація інформації щодо тенденцій середовища перебуває залежить від впливу факторів зовнішнього середовища на університет. Науковці, які досліджують проблему сканування середовища, критично ставляться до надійності, достовірності й обґрунтованості методик прогнозування.Проте сканування середовища не означає прогнозування, це розгляд і створення відповідних сценаріїв подій з подальшою підготовкою рішень щодо визначення стратегії університету. Загальна мета процесу

сканування середовища – не передбачення майбутнього, а зменшення ризику покладання на менш вірогідні припущення у процесі прийняття стратегічних рішень. Д.Хіерн і Р.Хейдінгер [3] наголошують, що процедура сканування середовища – це не лише технічне питання, а й початковий етап процесу прийняття важливих рішень. Ефективність сканування середовища залежить від чутливості процесуальної розробки до політичного характеру діяльності університету. Наступні питання визначають структуру процесу сканування середовища і повинні розглядатися в політичному контексті діяльності університету:

-Що будемо оцінювати і хто це зробить?

- Як будуть організовані зусилля?

- Яким буде освітній продукт?

Отже, ефективність процесу сканування середовища, як і інших процесів планування, стосується більше процесу, ніж освітнього продукту. Існує суперечлива думка, що сканування середовища треба проводити як спільний процес із залученням основних зацікавлених сторін університету. Це сприяє глибшому усвідомленню факторів ризику і отриманню можливостей, створенню функцій, що ґрунтуються на консенсусі щодо прийняття стратегічних рішень.

Література.

1. Callan P.M. (ed.), “Environmental Scanning for Strategic Leadership”, New Directions for Institutional Research, No. 52, San Francisco, Jossey-Bass, 1986.

2. Godet M ., Méthode des Scénarios, Futurïbles, November 1983. – pp. 110-120.

3. Hearn J., Heydinger R., “Scanning the University's External Environment.Objectives, Constraints and Possibilities”, Journal of Higher Education, Vol. 56, N o .4, July-August 1985. – pp. 419-445.

4. Preble J.F., “Corporate Use of Environmental Scanning”, Michigan Business Review, 30, 1978. – pp. 12-17.

5. Reichel A., Preble J.F., “Planning for Institutions of Higher Education - H o w

to Analyse their Environment”, Higher Education Management, Vol. 1, N o. 3, 1989 .