Педагогічні науки/4. Стратегічні напрями реформування системи освіти

К.філол.н., доц. Сидоренко В.В.

Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Системоутворювальні складові педагогічної майстерності вчителя української мови і літератури: художньо-педагогічна творчість

Наукова інтерпретація системи фокальних об’єктів, які перебувають у центрі уваги дослідників та використовуються для з’ясування змістового наповнення сутності поняття педагогічної майстерності, ампліфікації його характерологічних ознак, визначення єдності чи полярності в парадигмальному контексті, найчастіше стосується цілої низки методологічних категорій, зокрема професійної кваліфікації, кваліфікаційної категорії, професійної компетентності і компетенції, педагогічного професіоналізму (професіоналізму особистості і професіоналізму діяльності), педагогічної творчості, педагогічної культури, професійної суб’єктності тощо. У цій категоріально-поняттєвій системі, що загалом тією чи іншою мірою окреслює професійний розвиток учителя-словесника на рівні післядипломної освіти, феномен педагогічної майстерності перебуває в тісній корелятивності з іншими педагогічними категоріями, водночас має ряд особливостей. Обов’язковою підсистемою педагогічної майстерності вчителя української мови і літератури, крім педагогічного професіоналізму, вважаємо педагогічну творчість, в якій органічно переплітаються діяльнісний, особистісний та акме-орієнтований аспекти. Творчість розглядаємо як одну з обов’язкових, професійно значущих характеристик продуктивної професійно-педагогічної діяльності вчителя-словесника в системі післядипломної освіти, набуття нової якості педагогічної дії, майстерного виконання інноваційних професійних ролей і функцій.

Розвиток педагогічної майстерності вчителя української мови і літератури невіддільний від педагогічної творчості в його художньо-педагогічному різновиді, що є необхідною умовою неперервного руху словесника для досягнення професійних та індивідуально-особистісних вершин. Викладання української мови і літератури дослідники вважають зовсім особливою галуззю творчої діяльності, що набуває специфічного, художньо-педагогічного вияву, зумовленого екзистенційною, емоційно-творчою спрямованістю самого предмета, який стосується вивчення творів мистецтва, відтворення дійсності в художніх образах тощо. На творчій своєрідності майстерної професійно-педагогічної діяльності вчителя української мови і літератури наголошує Б.І. Степанишин [5, с. 91-92]: «Творчість треба розуміти не як ланцюг суцільних методичних винаходів, а як постійне прагнення уникнути стандарту, трафарету, одноманітності, що вбиває іскринки пізнавального дитячого зацікавлення, як невпинний пошук і трепетне очікування інтелектуальної радості учнів від вдумливої організації уроку. <…> Підхід творця веде до гармонійного поєднання ремесла з творчістю, до ремесла, пройнятого творчістю». Творчий феномен навчальної дисципліни вимагає від словесника-україніста нестандартного художньо-педагогічного мислення, емоційної природи процесу передачі мовно-літературних знань, художньої унікальності, довершеності творчої манери, органічного взаємозв’язку і взаємодії художніх і педагогічних дій, специфічних креативних професійно значущих та особистісних здібностей, якостей, властивостей, які забезпечують ексклюзивну продуктивно-перетворювальну діяльність. На думку О.С. Булатової, творча індивідуальність педагога проявляється в таких змістових сторонах його особистості, як спрямованість (цінності, мотивація, установки), особисті якості (індивідуальні прояви психічних якостей і процесів, зокрема глибока емоційна заглибленість у хід подій, артистичність, педагогічні й експресивні здібності, емпатія і под.), когнітивна сфера (зміст, рівні й операції мислення) [1, с. 14-15].

Педагогічна майстерність формується і вдосконалюється на основі творчої активності та неможлива без елементів пошуку, дослідження, активної творчої позиції, що проявляється під час вирішення педагогічних ситуацій, у процесі вибору та розробки засобів реалізації творчих задумів, обов’язково за рахунок сумлінності, завзятості, працелюбності, перетворення вміння на навички (Ю.П. Азаров, Є.М. Баришніков, А.О. Деркач, Ю.І. Завалевський, Н.В.Кузьміна, Н.В. Кухарев, А.К. Маркова, В.Ф. Паламарчук, І.П. Підласий, М.М. Поташник, С.О. Сисоєва, М.В. Стасюк, І.О. Цар тощо). На невіддільності педагогічної майстерності від педагогічної творчості вчителя української мови і літератури в післядипломній площині діяльності наголошують Н.Й. Волошина, В.А. Кан-Калик, В.І. Хазан, О.М. Куцевол, Т.В. Нікішина, Б.І. Степанишин тощо. Проте в наукових колах склалась і протилежна думка. Вважаючи, що майстерність не обов’язково вимагає творчості і методичної новизни, І.Ф. Харламов [6, с. 13-14] педагогічну творчість і новаторство вважає наступними після педагогічної майстерності сходинками професійного зростання і вдосконалення вчителя, простежуючи їх у такому співвідносному ланцюжку: умілість – педагогічна майстерність – педагогічна творчість – новаторство. А.К. Маркова [3, с. 295-296] також розглядає рівень професійної творчості наступним після набуття професійної майстерності. На нашу думку, ці підсистеми педагогічної майстерності взаємозумовлені і взаємоспричинені. Таку беззаперечну корелятивність педагогічних категорій цілком виправдовує і підтверджує поява в сучасних наукових дослідженнях інтегрованих термінів «творча майстерність учителя» (І.М. Семенов), «творчий професіоналізм» (І.О. Цар), адже без творчої пошуково-перетворювальної професійну дійсність діяльності, розробки і впровадження оригінальних педагогічних рішень учитель-словесник не набуде рівня майстерності, залишиться ремісником, який виконує роботу без ініціативи, натхнення, творчості, за професійним усталеним шаблоном. Педагогічна творчість учителя української мови і літератури, його вміння творити і створювати якісно нові цінності суспільного значення у вигляді нестандартних продуктивних способів вирішення педагогічних задач, взаємодії і співпраці, упровадження нових концептів, стратегій, освітніх підходів і технологій активного співнавчання породжують нову ексклюзивну якість майстерної педагогічної дії. У педагогічній творчості, як і майстерності, обов’язково присутні елементи педагогічного мистецтва [2, с. 81].

Професійна діяльність – це активність людини, спрямована на перетворення предмета праці з метою отримання результату, що відповідає суспільним і особистісним, матеріальним і духовним потребам [3, с. 298]. Дослідники зазначають, що саме рівень суб’єктної активності визначає характер провідної діяльності. Педагогічна творчість як праксеологічна характеристика суб’єкта педагогічної праці відображає вищий ступінь професійної суб’єктності вчителя української мови і літератури. У словесника-майстра суб’єктна активність набуває надситуативного або наднормативного вияву, що спричинює висококваліфіковану і творчу пошуково-перетворювальну діяльність, яка вдосконалюється протягом усього життя. Ця внутрішньо детермінована властивість особистості дає змогу вчителю успішно вирішувати навчально-виховні завдання мовно-літературної освітньої галузі, відшукувати і мобільно оперувати новими, більш ефективними способами їх розв’язання, ініціативно ставитись до висування нових стратегій.

Художньо-педагогічна творчість учителя української мови і літератури багатогранна, оскільки стосується різних векторів його професійно-педагогічної діяльності. Передусім вона проявляється в проектуванні мовно-літературного розвитку учнів відповідно до сенситивних періодів опанування мови і літератури, вибудовуванні індивідуальної освітньої траєкторії кожного школяра, персонального шляху реалізації особистісного потенціалу, формуванні системи смисложиттєвих ціннісних орієнтирів, створенні духовних цінностей у вигляді власної освітньої продукції та оригінальних творчих зразків навчальної діяльності учнів. Інша грань творчості словесника – постановка нових професійних завдань в контексті оновленої мовно-літературної освітньої парадигми, віднаходження оптимальних лінгводидактичних, виховних, методичних, управлінських та інших рішень, багатоваріантність реалізації дидактичного проекту уроку, внесення в навчально-пізнавальну діяльність методичних модифікацій, раціоналізація освітніх технологій, методів, прийомів, форм організації навчання, підбір оригінальних і творчих навчально-виховних завдань. Творчість філолога також вбачаємо в дисемінації перспективного досвіду колег-майстрів, удосконаленні відомих наукових розробок, концепцій тощо. Найвищим рівнем прояву творчого потенціалу і професійної суб’єктної активності вчителя української мови і літератури є новаторство, пов’язане із створенням авторської дидактичної системи навчання, відкриттям нових напрямів діяльності, отриманням результатів нової якості, народження нової парадигми розробок.

Отже, педагогічний професіоналізм і художньо-педагогічна творчість виступають константними системоутворювальними складовими педагогічної майстерності, органічно взаємопов’язаними підсистемами, що зумовлюють неперервний вершинний рух учителя української мови і літератури до професійно-фахового та індивідуально-особистісного розвитку в післядипломному освітньому просторі. Високий рівень педагогічної майстерності вчителя української мови і літератури може бути сформований лише на основі і за умови творчого виконання професійних обов’язків і функцій відповідно до завдань оновленої мовно-літературної парадигми, продуктивних проявів творчої активності і творчої енергії, оригінального світосприйняття, нешаблонного вирішення актуальних педагогічних задач, безперервного методичного пошуку, ініціативності, наполегливості, тобто творчість є обов’язковою об’єктивною ознакою нової якості майстерної педагогічної дії, в процесі якої якнайповніше здійснюється самотворення і самореалізація особистості словесника-творця, професіонала, майстра.

Література

1. Булатова О.С. Педагогический артистизм : уч. пособ. для студ. высш. пед. уч. завед. [Текст] / Оксана Сергеевна Булатова. – М.: Академия, 2001. – 240 с.

2. Деркач А.А. Педагогическое мастерство тренера [Текст] / Анатолий Алексеевич Деркач, Анатолий Анатольевич Исаев / Предисл. Н.В. Кузьминой, А.Ц. Пуни, А.В. Тарасова. – М.: Физкультура и спорт, 1981. – 375 с.

3. Маркова А.К. Акме в профессиональном развитии человека [Текст] / Аэлита Капитоновна Маркова / Акмеология : учебник. Изд. 2-е, перераб. / Под общ. ред. А.А. Деркача. – М.: Изд-во РАГС, 2006. – С. 294-305.

4. Підласий І.П. Формування професійного потенціалу як мета підготовки вчителя [Текст] / Іван Павлович Підласий, Світлана Володимирівна Трипольська // Рідна школа : щомісячний наук.-пед. журнал. – 1998. – № 1 (818). – січень. – С. 3-8.

5. Степанишин Б.І. Стратегія і тактика в літературній освіті учнів : Роздуми старого методиста-словесника, або Від «альфи» до «омеги» у викладанні рідного письменства в школі [Текст] / Борис Ількович Степанишин. – К.: Веселка; Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 2003. – 191 с.

6. Харламов И.Ф. О педагогическом мастерстве, творчестве и новаторстве [Текст] / И.Ф. Харламов // Педагогика. – 1992. – № 5-6. – С. 11-15.