Педагогічні науки/5. сучасні методи викладання
Костянтинівський індустріальний технікум Державного Вищого Навчального
Закладу “Донецький Національний Технічний Університет”
Оптимізація навчального процесу при вивченні Всесвітньої історії
Всесвітня історія – наука,
завданням якої є виявлення закономірностей розвитку людського суспільства, що
відрізняються від законів природи, та
визначають специфіку історії як самоцінної сфери буття. Формування у
студентів цілісного уявлення про історію, її сутність, закони розвитку
людського суспільства надає можливість
для розкриття актуальних проблем формування особистості спеціаліста як носія
духовного надбання суспільства.
Актуальність теми статті
визначається потребами сучасного суспільства в освічених, креативних,
спроможних зорієнтуватися у стрімких змінах, що відбуваються у світі, особистостях
і, водночас, необхідністю пошуку та систематизації ефективних методів
організації навчально – пізнавальної діяльності студентів, прикладом якої може
стати діяльність історико – етнографічного комплексу Костянтинівського
індустріального технікуму.
Метою статті є дослідження можливостей інтенсифікації навчального
процесу шляхом поєднання когнітивних та інноваційних методів організації роботи
студентів під час
аудиторних занять, що поглиблюються можливістю позааудиторної
роботи на базі етнографічного музею та історико – етнографічного центру.
Об’єктом дослідження є організація
навчального процесу на аудиторних та позааудиторних заняттях зі Всесвітньої
історії. Предметом дослідження виступають інноваційні методи організації
навчально – пізнавальної діяльності студентів та роль викладача у підвищенні
ефективності навчального процесу.
Доцільність використання інновацій з метою підвищення ефективності навчального процесу обумовлена рядом об’єктивних обставин:
1. Значним скороченням навчальних годин, відведених на аудиторні заняття з предмету “Всесвітня історія”;
2. Станом підручників, обсяг яких не узгоджується з кількістю годин, відведених на вивчення Всесвітньої історії у ВНЗ І – ІІ рівнів акредитації;
3. Особливостями сприйняття навчального процесу студентами, більшість з яких віддає перевагу використанню інтернет – ресурсів перед підручником при підготовці домашніх завдань або завдань для самостійного опрацювання. Однак, переважаюче уявлення про Інтернет як простір для розваг призводить до суто механічного “викачування” рефератів замість свідомого підбору матеріалу, який би поглиблював та доповнював зміст лекції або відповідав тематиці самостійного завдання.
В таких умовах важливим суб’єктивним фактором, який сприяє підвщенню ефективності навчального процесу є особистість викладача, його глибина володіння навчальним матеріалом, упевненість у своїх силах та розуміння можливостей аудиторії, повага до себе, до своєї праці та до своїх студентів, уміння методично правильно організувати навчальний процес, використовуючи переваги як традиційних, когнітивних методів навчання, так і можливості інновацій – тобто всі ті риси, які сучасна педагогіка кваліфікує як харизматичність та педагогічний оптимізм.
Новизна статті полягає у комплексному підході до проблеми розробки методів підвищення ефективності навчально - пізнавальної діяльност із урахуванням досвіду історико – етнографічного центру “Берегиня” та етнографічного музею Костянтинівського індустріального технікуму. Таким чином, її можна розглядати як узагальнення досвіду автора, розпочате статтею “З досвіду роботи історико – етнографічного центру “Берегиня”[1, с.78].
Аналіз сучасних інноваційних методів дозволяє виділити ті з них, які, на нашу думку, є найбільш доцільними на аудиторних заняттях з предмету Всесвітня історія. Необхідно враховувати його специфіку: з одного боку, це можливість встановлення міжпредметних зв’язків із дисциплінами соціально – економічного та соціально – гуманітарного напрямків: Культурологією, Історією України, Зарубіжною та Українською літературою, Філософією, Психологією, Соціологією. З другого – усвідомлення того, що Всесвітня історія, як ніякий інший навчальний предмет надає можливість залучити до навчального процесу широкий спектр уподобань студентів.
Виходячи з цих позицій, надзвичайно цікаві результати можна отримати, використовуючи метод проектів – “освітню технологію, спрямовану на здобуття студентами знань у тісному зв’язку з реальною життєвою практикою, формування у них специфічних умінь та навичок завдяки системній організації проблемно – орієнтованого навчального пошуку” [2, с.55]. Прикладом такої діяльності може слугувати підготовка проекту “Символіка українського національного костюму” здійснена групою студентів спеціальності “Технологія тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів та виробів” (в рамках вивчення теми “Розвиток культури 1945 – початку ХХІ ст.). Крім теоретичної частини, яку можна використовувати під час вивчення даної теми та проведення екскурсії “Традиції та символи українського народу”, підготовлено матеріал щодо історії та сучасного стану виробництва бісеру, для експозиції етнографічного музею КІТ виготовлені ляльки, костюми яких відображають особливості строю центральних та західних областей України та творчу роботу дизайнерського характеру “Етнічний почерк”. Таким чином, застосуваня на заняттях методу проектів дозволяє збагатити знання студентів зі Всесвітньої історії і водночас поглиблює їхні суто професійні знання та розкриває творчі можливості.
Не менш ефективним може стати застосування на заняттях методу досліджень, що може проводитися у двох формах: генеалогічні дослідження та дослідження з питань, що сприяють підвищенню рівня знань з професійно орієнтованих дисциплін.
Дослідження генеалогічного характеру, вивчення історії свого роду, мають величезне виховне значення та змушують студентів опрацьовувати значну кількість історичних джерел. Аналізуючи джерелознавчу базу студентських робіт, виділимо: матеріали міського краєзнавчого музею, матеріали листування з Українською спілкою в’язнів – жертв нацизму, та Українським національним фондом “Взаєморозуміння та примирення” при Кабінеті міністрів України, червоноармійські книжки та повідомлення про зникнення без вісти тощо. Цей матеріал можна використовувати на заняттях не тільки зі Всесвітньої історії (тт.”Світ у період економічної кризи 1929 – 1933 рр.”, “ Друга Світова війна”), але й з Культурології (тт. “Особистість у світі культури”, “Динаміка культури” та “Сучасний етап і тенденції розвитку української культури”). Матеріали графічного характеру можуть бути використані в експозиції етнографічного музею.
Результати досліджень, що сприяють підвищенню рівня знань з професійно орієнтованих дисциплін, також можуть використовуватись як на аудиторних заняттях, так і у позааудиторній роботі. Так, знання отримані при підготовці дослідження за темою “Гутництво: шлях розвитку українського скла”, що проводилося у процесі підготовки до відкритого засідання “Берегині” за темою “Історія живе в речах: за матеріалами експозиції етнографічного музею КІТ”, знадобляться під час вивчення теми “Країни Центральної та Східної Європи з 1945 до початку ХХІ ст.” і допоможуть у вивченні дисципліни “Технологія скла” на ІІ курсі.
Таким чином, взявши лише кілька конкретних прикладів застосування інноваційних технологій, ми бачимо, наскільки потенційно цікавішою та різноманітнішою може стати навчальна праця з їхнім застосуванням. Однак ми повинні розуміти, що значною мірою лише від викладача, його креативності, педагогічного такту, знання сутності інноваіцй, вікових та інтелектуальних особливостей аудиторії, віртуозного володіння кращими здобутками традиційної педагогіки залежить ефективність організації навчального процесу.
Література:
1 Зєніна Н.В. З досвіду роботи історико – етнографічного центру “Берегиня” /Гуманізація навчально – виховного процесу вип. XLVI / . за ред. проф. Сипчнека В.І. – Слов’янськ, СДПУ, 2009, с. 78
2 Вірста С.Є. Інноваційне навчання: метод проектів / Нові технології навчання: науково – методичний збірник, №50, 2007, с.52